Рішення № 25447833, 25.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 липня 2012 р. Справа 7/47/2012/5003

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", м.Шаргород Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра", м.Вінниця

про стягнення 19 171,37 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники:

позивача: Соляник В.С. - довіреність б/н від 31.01.2012 року, паспорт серії МЕ 447324, виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.06.2004 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

10.07.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", м.Шаргород Вінницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра", м.Вінниця про стягнення 19 171,36 грн., з яких 17 238,30 грн. боргу, 1064,55 грн. інфляційних втрат, 868,52 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 14.06.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/46/2012/5003 та призначено до розгляду на 25.07.2012 року

26.07.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду від 11.07.2012 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Островського, 27А, м.Вінниця, 21001 та пр.Юності, 15, м.Вінниця, 21000.

Згідно витягу з ЄДРПОУ № 14248066 станом на 11.07.2012 року місцезнаходженням відповідача значиться вул.Островського, 27А, м.Вінниця, 21001, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвали у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Слід вказати, що факт отримання відповідачем ухвали про порушення провадження підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи.

Суд зауважує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Шаргородський маслозавод" правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство "Шаргородський маслозавод" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Астра" (Покупець) укладено договір № 30 на продаж молокопродукції.

Відповідно п.1.1 Договору в період з 25.01.2010 року по 31.12.2010 року Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця молокопродукцію, а Покупець прийняти та оплатити її відповідно до договору.

Згідно п.1.2 Договору Продукція передається в кількості та асортименті за узгодженим графіком по відповідних супроводжувальних документах і накладних по ціні за попередньою домовленістю між сторонами.

Відповідно п. 2.1 Договору Покупець зобов'язується на протязі 5-и банківських днів з дня отримання продукції повністю за неї розрахуватись.

Розрахунок проводиться Покупцем в грошовій формі, перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця або в готівці в касу Продавця (п.2.2 Договору).

У випадку необґрунтованої відмови або ухилення від оплати за отриману продукцію Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 0,05% суми простроченого платежу за кожен день прострочення та 3% річних від простроченої суми (п. 3.2 Договору).

Відповідно до умов договору позивачем в період 01.04.2010 по 01.07.2010 року поставлено продукцію відповідачу на загальну суму 36 881,74 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні у справі.

Відповідач за поставлену продукцію відповідно до договору розрахунок здійснив частково в сумі 19 643,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 35 від 02.03.2010 року на суму 2 007, 00 грн., № 64 від 25.03.2010 року на суму 3 567,50 грн., № 82 від 15.04.2010 року на суму 2 670, 50 грн., № 152 від 30.04.2010 року на суму 4 332,15 грн., № 187 від 01.06.2010 року на суму 2 066,30 грн. та банківськими виписками від 02.08.2010 року на суму 2 000,00 грн., від 22.09.2010 року на суму 1 000,00 грн., від 01.10.2010 року на суму 1 000,00 грн., від 01.11.2010 року на суму 1 000,00 грн..

01.02.2012 року відповідачу була надіслана претензія з вимогою погашення заборгованості за поставлену продукцію (а.с.46, т.1).

За твердженням позивача відповіді на претензію відповідачем надано не було, заборгованість не погашено.

Виходячи з наведеного вище заборгованість відповідача за договором № 30 від 25.01.2010 року складає 17 238,31 грн. (36 881,75 грн.- 19 643,45 грн.).

Як встановлено судом наявність боргу відповідача у вказаному розмірі також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з відповідачем станом на 25.07.2012 року, який підписано директором відповідача та скріплено печатками сторін.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 25.01.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 17 238, 30 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 868,51 грн. (за період з 01.11.2010 року по 05.07.2012 року) та інфляційних витрат у сумі 1064,55 грн. (в період з 01.11.2010 року по 05.07.2012 року) в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку 3 % річних судом помилок не виявлено в зв'язку з чим вимога про стягнення 3 % річних в сумі 868,52 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіркою розрахунку інфляційних витрат судом помилок виявлено помилки у наданому позивачем розрахунку, які полягають у невірному обрахуванні кінцевого значення інфляційних втрат тощо.

В результаті перерахунку за період з 01.11.2010 року по 31.05.2012 року судом отримано 1 051,54 грн. в зв'язку з чим в стягненні 13,01 грн. інфляційних втрат слід відмовити як заявлених безпідставно.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення грошових коштів, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів часткової відмови в стягненні інфляційних витрат з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

25.07.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, ч.ч.1, 3, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра", вул.Островського, 27 А, м.Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 20083502) на користь Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", вул. Леніна, 284, м. Шаргород, Вінницька область, 23500 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 00444576) – 17 238 грн. 30 коп. –основного боргу, 868 грн. 52 коп. - 3 % річних, 1 051 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 1 608 грн. 41 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в стягненні 13 грн. 01 коп. інфляційних втрат.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 липня 2012 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Островського, 27А, м.Вінниця, 21001.