Рішення № 25447761, 23.07.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2012

Справа №5002-33/3154-2011

за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України

(вул. Леніна, 41, м. Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський проспект,6, м. Київ, 03168)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк»

(вул. Гарнаєва, 77,м. Феодосія, 98100)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України

(вул. Залізнична, 5 , м. Сімферополь, 95000).

про спонукання до виконання певних дій та стягнення штрафу.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від прокуратури: Рибкін Олексій Юрійович, посвідчення №379, заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України;

Позивач : Дєпутатова Анастасія Олександрівна, довіреність № 220/225/д від 16.01.12, представник, Міністерство оборони України;

Відповідач : не з'явився, ТОВ "Технопластк";

третя особа : Дєпутатова Анастасія Олександрівна, довіреність № 3 від 11.01.12, представник, Кримське управління капітального будівництва Міністерство оборони України;

Суть спору: заступник військового прокурора Військово Морських Сил України у липні 2011 року звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк», та просить зобов’язати останнього виконати зобов’язання за договором про пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д від 19 грудня 2008 року, а саме - завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України з оформленням акту приймання - передачі квартир та обов’язковою реєстрацією (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) 150 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 7802.7 кв.м., розташованих у м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, вул. Дружби, 42.

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Після направлення згідно постанови Вищого господарського суду України справи на новий розгляд ухвалою господарського суду АР Крим від 17 травня 2012 року справу було прийнято до провадження суддею Радвановською Ю.А. із привласненням № 5002-33/3154-2011.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором про пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д від 19 грудня 2008 року, а саме в частині своєчасної передачі 150 квартир, загальною площею 7802.7 кв.м., розташованих у м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, вул. Дружби, 42 у загальнодержавну власність в оперативне управління Міністерства оборони України.

Представник позивача у судовому засіданні від 28 травня 2012 року надав суду заяву в порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, відповідно до якій він просив суд зобов’язати відповідача виконати зобов’язання за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ – 289Д, а саме – зареєструвати право власності (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) на 105 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 4399,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Феодосія вул. Сімферопольське шосе, 24-Е», а також зобов’язати відповідача виконати зобов’язання за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д, а саме – привести квартири, передані третій особі згідно з актом приймання-передачі від 24 грудня 2010 року та актом приймання – передачі від 03 листопада 2010 року у відповідність з вимогами ДБН В.2.2-15-2005.

Прокурор підтримав надану представником позивача заяву.

Однак, у судовому засіданні 08 червня 2012 року позивач просив суд залишити без розгляду зазначене клопотання про уточнення позовних вимог, заявлене ним у судовому засіданні 28 травня 2012 року, тоді як прокурор одночасно, до початку розгляду справи по суті, надав суду заяву в порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позову, відповідно до якій він просив суд зобов’язати відповідача виконати зобов’язання за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ – 289Д, передбачені п. 1.5 договору, а саме - привести 150 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 7802,7 кв.м., розташовані за адресою: вул. Сімферопольське шосе 24-Е , вул. Дружби, 42-Е, м. Феодосія, передані третьої особі згідно з актом приймання – передачі від 24 грудня 2010 року та актом приймання – передачі від від 03 листопада 2010 року у відповідність з вимогами ДБН В.2.2-15-2005 та зобов’язання, передбачені п. 1.3 договору, а саме - зареєструвати право власності (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) на 105 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 4399,5 кв.м., розташованих за адресою: вул. Сімферопольське шосе, 24-Е, м. Феодосія та стягнути з відповідача на користь позивача штраф за невиконання зобов’язань за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві

Також, прокурор надав суду заяву, у якій він відмовився від частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача виконати зобов’язання за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д, а саме – завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України з оформленням акту прийняття – передачі квартир та обов’язковою реєстрацію (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) 45 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 3406,2 кв. м., розташованих за адресою: вул. Дружби, 42Е, та завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати до Міністерства оборони України з оформленням акту прийняття – передачі квартир 105 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 4399,5 кв.м., розташованих за адресою вул. Сімферопольське шосе, м. Феодосія. В цій частині він просив припинити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав надані прокурором заяви.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08 червня 2012 року було прийнято заяву заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України про зміну предмету позову від 08 червня 2012 року - до розгляду, та припинено провадження у справі № 5002-33/3154-2011 в частині зобов’язання відповідача виконати зобов’язання за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д, а саме – завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України з оформленням акту прийняття – передачі квартир та обов’язковою реєстрацію (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) 45 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 3406,2 кв. м., розташованих за адресою: вул. Дружби, 42Е та завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати до Міністерства оборони України з оформленням акту прийняття – передачі квартир 105 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 4399,5 кв.м., розташованих за адресою вул. Сімферопольське шосе, м. Феодосія.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, до початку судових засідань щоразу подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Також, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства — свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд –

встановив:

19 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (забудовник) та Міністерством оборони України (пайовик) був укладений договір на пайову участь у будівництві житла №227/ДБ-289Д (т. 1, а.с. 14-16).

Відповідно до пункту 1.1 договору метою його укладення є забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України, яке здійснюється за рахунок Державного бюджету України, шляхом пайової участі Міністерства оборони України у спорудженні забудовником багатоквартирних житлових будинків у м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, вул. Дружби, 42.

Підставою для укладення зазначеного договору з’явилося рішення тендерного комітету Департаменту будівництва Міністерства оборони України з організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти (протокол засідання тендерного комітету від 12 грудня 2008 року за № 209 (додаток № 1).

Як вбачається із пункту 1.3 договору (у редакції додаткової угоди №6/289/Д від 30 грудня 2009 року), предметом договору є зобов’язання забудовника збудувати та передати пайовику (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) у термін до 30 грудня 2010 року у зазначеному в п.1.1 договору житлових будинків 150 квартир, відповідно до адресного переліку квартир (Додаток № 2), загальною площею 7802,7 кв.м.(т. 1, а.с.20).

Передача вказаних квартир пайовику здійснюється з оформленням акту приймання - передачі квартир та обов’язковою реєстрацією відповідно до чинного законодавства. Пайовик зобов’язується прийняти визначені у цьому договорі квартири (житло) та оплатити забудовнику їх вартість, яка визначена у пункті 2.1 договору у відповідному порядку.

Також цією додатковою угодою були внесені зміни до пункту 2.1 договору, якими була змінена договірна ціна робіт з будівництва об’єкта, та яка склала 42 914 850.00 грн. у тому числі ПДВ 7 152 475.00 грн..

Згідно з пунктом 1.6. договору (у редакції додаткової угоди № 6/289Д від 30 грудня 2009 року) передача квартир обов’язково повинна бути здійснена у термін не пізніше 30 грудня 2010 року у кількості 150 квартир.

Згідно з пунктом 7.3 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.

На виконання вимог договору пайовиком було перераховано на розрахунковий рахунок забудовника грошові кошти у розмірі 42 914 830.00 грн., що підтверджується довідкою про фінансування об’єкту (т. 1, а.с. 19).

Однак, за твердженням прокурора, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, та у встановлений договором термін – до 30 грудня 2010 року, не завершив будівництво житлового будинку, не ввів будинок до експлуатації та не передав на користь Міністерства оборони України 150 квартир, загальною площею 7802.7 кв.м., у житлових будинках за адресою : м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, вул. Дружби, 42.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором з’явилося підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до господарського суду з позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача та третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини, які виникли у зв’язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже зазначалось, 19 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (забудовник) та Міністерством оборони України (пайовик) був укладений договір на пайову участь у будівництві житла №227/ДБ-289Д (т. 1, а.с. 14-16)

Предметом вказаного договору є будівництво відповідачем за рахунок коштів Державного бюджету ста п’ятдесяти квартир, відповідно до адресного переліку квартир (додаток до договору № 1), загальною площею 7802,7 кв.м., у житлових будинках в м. Феодосія по вул. Сімферопольське шосе, вул. Дружби, 42.

Пунктом 1.5 договору визначено, що стан квартир, які за договором забудовник зобов’язується передати пайовику повинен відповідати проектно-кошторисній документації на будівництво зазначеного у пункті 1.1 договору житлового будинку та вимогам чинних нормативно-правових актів (ДБН, правил, стандартів тощо). Тобто квартири повинні бути готові для проживання в них і виконані «під ключ».

Договірна ціна (сума пайової участі), відповідно до пункту 2.1 договору, тобто вартість квартир, які забудовник за договором зобов’язується передати пайовику, складає 42 914 850.00 грн.. Договірна ціна складається із розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються, і фіксованої вартості 5500.00 грн. за один квадратний метр площі, що є твердою ціною.

Відповідно до пункту 1.6 договору, з урахуванням додаткової угоди від 30 грудня 2009 року № 6/289Д, квартири повинні бути передані пайовику у строк не пізніше 30 грудня 2010 року.

Таким чином, уклавши договір від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д, товариство з обмеженою відповідальністю «Технопластк» взяло на себе зобов’язання в термін до 30 грудня 2010 року виконати умови договору, а саме - завершити будівництво житлового будинку, ввести його в експлуатацію та зареєструвати право власності за державою в особі Міністерства оборони України на 150 квартир, загальною площею 7802.7 кв.м., за адресою: м. Феодосія вул. Сімферопольське шосе, вул. Дружби, 42, а також взяло на себе ризики настання негативних наслідків за порушення умов договору, передбачених договором та актами цивільного законодавства.

На виконання умов договору пайовиком перераховано на розрахунковий рахунок забудовника грошові кошти у розмірі 42 914 830.00 грн., що підтверджується довідкою про фінансування об’єкту ( т. 1, а.с. 19).

В свою чергу, відповідач збудував та передав позивачеві зазначені у договорі квартири, що підтверджується підписаними між товариством з обмеженою відповідальністю „Технопластк” та Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України актом прийому-передачі від 24 грудня 2010 року (а.с. 54-56, том 1), який свідчить про передачу квартир у кількості 105 штук, та актом прийому-передачі від 03 листопада 2010 року (а.с.58, том 1) про передачу квартир у кількості 45 штук.

Проте, відповідач в порушення вищевикладених умов договору та норм чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов’язання в повному обсязі та у встановлений договором термін – до 30 грудня 2010 року, не завершив будівництво житлового будинку, відповідно до пункту 1.5 договору до стану готовності «під ключ».

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 525 Цивільного кодексу України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вироком по кримінальній справі № 1-615/11/0121, який вступив в законну силу 11 листопада 2011 року, стосовно колишнього начальника Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, встановлено, що квартири, прийняті зазначеною посадовою особою Кримського УКБ МО України на підставі вищевказаних актів приймання-передачі не відповідають стану, який встановлений пунктом 1.5 договору від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д, а саме - не придатні для проживання в них (т. 2, а.с. 28-33).

Крім того, вироком встановлено факт повного виконання зобов’язань Міністерства оборони України щодо перерахування коштів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк».

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду по кримінальній справі має обов’язкове значення для господарського суду в частині, що стосується питань наявності (відсутності) певних дій та їх правової оцінки.

Відповідно до листа виконавчого комітету Феодосійської міської ради вих. № С-1/2096/2 від 15 травня 2012 року (за підписом Феодосійського міського голови Бартенева А.В.), в результаті огляду житлового будинку по вул. Дружби, 42-Е в м. Феодосії забудовником, товариством з обмеженою відповідальністю «Технопласт», не виконано в повному обсязі технічні умови, видані спеціалізованими організаціями при проектуванні даного житлового будинку, а саме – житловий будинок не підключений до мереж газо-, електро-, водопостачання та водовідведення. В квартирах відсутні газове обладнання, в тому числі газові опалювальні котли. Електропостачання будинку здійснюється по тимчасовому будівельному обліку (т. 3, а.с. 5).

Актом огляду житлового будинку № 42-Е по вул. Дружби в м. Феодосії від 07 травня 2012 року, підписаним комісією, створеною у складі спеціалістів виконавчого комітету Феодосійської міської ради та обслуговуючої організації (ПП «Файзуллін»), встановлено, що через те, що до квартир не подається газ, вода, електроенергія, проживання в них є неможливим (т. 3, а.с. 6).

Також, вимоги прокурора в частині обов’язкової реєстрації закінченого будівництвом об’єкта є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, п.3.1. Договору на забудовника покладений обов’язок з реєстрації права власності за Міністерством оборони України. Також, у п.1.3. Договору передбачений обов’язок Забудовника передати квартири Пайовику.

При цьому, суд враховує відсутність у матеріалах справи будь –яких письмових звернень відповідача до органів БТІ для належної реєстрації закінченого будівництвом об’єкта.

Всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не представлено суду жодних доказів стосовного вказаних звернень до БТІ, не надано пояснень й під час судових засідань, а відтак, суд приходить до висновку, що вимога прокурора в цій частині засновані на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав ті інтересів, поряд з іншими, можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Пунктом 4.2 договору, сторони передбачили, що забудовник за несвоєчасне виконання чи невиконання покладених на нього за договором зобов’язань сплачує пайовику штраф у розмірі 5% від договірної ціни та відшкодовує завдані пайовику збитки у повному обсязі, понад сплати штрафу.

Згідно зі статтею 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно з частинами 1,2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, виходячи з встановленого факту порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором, відсутність доказів зворотного, а також з огляду на визначену у пункті 2.1 договору договірної ціни в розмірі 42 914 850.00 грн., відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф за невиконання взятих на себе зобов’язань в розмірі 2 145 742.50 грн. (42 914 850.00 грн. * 5% = 2 145 742.50 грн.).

Частиною 1 статті 622 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з пунктом 4.5 договору, - встановлено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо наявності такого обов’язку у відповідача виконати умови усіх пунктів договору, а саме завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати Міністерству оборони України з оформленням акту прийняття – передачі квартир та обов’язковою реєстрацію (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) 45 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 3406,2 кв. м., розташованих за адресою: вул. Дружби, 42Е, та завершити будівництво, ввести в експлуатацію та передати до Міністерства оборони України з оформленням акту прийняття – передачі квартир 105 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 4399,5 кв.м., розташованих за адресою вул. Сімферопольське шосе, м. Феодосія.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 27 липня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (вул. Гарнаєва, 77,м. Феодосія, 98100, ЄДРПОУ 35034693) виконати зобов’язання за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ – 289Д, передбачені пунктом 1.5 договору, а саме - привести 150 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 7802,7 кв.м., розташовані за адресою: вул. Сімферопольське шосе 24-Е , вул. Дружби, 42-Е, м. Феодосія, передані Кримському управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України згідно з актом приймання – передачі від 24 грудня 2010 року та актом приймання – передачі від 03 листопада 2010 року у відповідність з вимогами ДБН В.2.2-15-2005.

3. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (вул. Гарнаєва, 77,м. Феодосія, 98100, ЄДРПОУ 35034693) виконати зобов’язання за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ – 289Д, передбачені пунктом 1.3 договору, а саме - зареєструвати право власності (в загальнодержавну власність в сферу управління Міністерства оборони України) на 105 квартир, відповідно до адресного переліку, загальною площею 4399,5 кв.м., розташованих за адресою: вул. Сімферопольське шосе, 24-Е, м. Феодосія.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (вул. Гарнаєва, 77,м. Феодосія, 98100, ЄДРПОУ 35034693) на користь Міністерства оборони України (Повітрянофлотський проспект,6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) штраф за невиконання зобов’язань за договором від 19 грудня 2008 року на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-289Д в розмірі 2 145 742.50 грн.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк» (вул. Гарнаєва, 77,м. Феодосія, 98100, ЄДРПОУ 35034693) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір в розмірі 43 987.85 грн..

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська