Рішення № 25445881, 25.07.2012, Господарський суд Чернігівської області

25.07.12

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

25 липня 2012 року Справа №5028/8/27/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", вул.Садова, 19, с.Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530; поштова адреса: пр.Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 26122грн.24коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Лучкін С.А. -директор філії, довіреність №б/н від 30.03.2012р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 19989грн.32коп. боргу за товар, поставлений по видатковій накладній №РН-15-023825 від 27.08.2011р. на підставі договору поставки №0294-515 від 01.12.2010р., 5481грн.27коп. неустойки, 429грн.77коп. процентів річних, нарахованих за період з 03.09.2011р. по 23.05.2012р. та 221грн.88коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 03.09.2011р. по 23.05.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідач особисто або його уповноважений представник в засідання господарського суду не з'явився.

Копія ухвали господарського суду від 10.07.2012р., яка направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу і, яка співпадає з адресою зазначеною в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 16100, АДРЕСА_1, повернута до суду неврученою адресату з відміткою оператора відділення поштового зв'язку -«за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвали надсилаються сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвали надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, представник позивача проти розгляду справи у відсутності відповідача не заперечував, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Подане позивачем письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (позивач у справі, постачальник за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №0294-515.

За умовами п.1.1. договору поставки визначено, що постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої (продукція чи/або товар) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору. Узгодження сторонами кількості, асортименту та ціни продукції, яка продається згідно договору, зазначається у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

В розділі 2 договору поставки сторони узгодили умови поставки та оплати продукції. Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка продається за даним договором зазначаються в додатковій угоді (Додатку/специфікації до даного договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної(-их) та зазначатися в них. Продукція поставляється партіями. Поставка партій продукції здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не є невід'ємною частиною даного договору. Покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем по даному договору, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН/алког/, або даний договір. Покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану по даному договору партію продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Відповідно до п.7.1. договору поставки договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

Аналіз змісту договору поставки №0294-515 від 01.12.2010р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В договорі поставки №0294-515 від 01.12.2010р. відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу по видатковій накладній №РН-15-023825 від 27.08.11р. товар на суму 24753грн.60коп. (копія -а.с.9).

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим, в силу абз.3 п.13 вищевказаної Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003р. для цілей вищевказаної Інструкції під централізовано-кільцевими перевезеннями розуміють перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

Як вбачається із копії листа на центрально-кільцеві перевезення відповідача (а.с.-8), останнім зазначені зразки печатки та/або штампу та список матеріально-відповідальних осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності від позивача без видачі довіреності. У списку таких осіб зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Так, на видатковій накладній №РН-15-023825 від 27.08.11р. міститься підпис відповідача -ФОП ОСОБА_1, узгоджений листом на центрально-кільцеві перевезення.

Таким чином, суд приходить до висновку про отримання відповідачем особисто товару по вищевказаній видатковій накладній.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які спростовують факт отримання ним товару від позивача по вказаній видатковій накладній.

Отже, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачу товару, що свідчить про виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.9 договору відповідач зобов'язався оплачувати кожну партію товару не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі. Тобто, відповідач повинна була сплатити вартість товару в строк до 03.09.11р.

В силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 03.09.11р. припадає на вихідний день (субота), тому відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві грошові кошти за поставлений товар в розмірі 24753грн.60коп. до 05.09.2011р. включно.

Відповідачем часткову оплату за товар в розмірі 10000грн. здійснено 30.09.2011р., що підтверджується фіскальним чеком №13554. Як зазначає позивач, грошові кошти із вказаної суми в розмірі 5235грн.72коп. були направлені ним на погашення заборгованості за поставлений товар по видатковій накладній №РН-15-023803 від 27.08.11р., строк по оплаті якої настав також 05.09.11р., а решта коштів -на погашення заборгованості за поставлений товар по видатковій накладній №РН-15-023825 від 27.08.11р., яка покладена в основу позову.

Отже, з урахуванням суми часткової оплати, залишок неоплаченої відповідачем вартості отриманого товару по видатковій накладній №РН-15-023825 від 27.08.2011р. становить 19989грн.32коп.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару по видатковій накладній у визначений договором строк належним чином не виконав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідачем не надано суду доказів оплати вартості отриманого від позивача по видатковій накладній №РН-15-023825 від 27.08.11р. на підставі договору поставки №0294-515 від 01.12.2010р. товару, а тому суд приходить до висновку, що зобов'язання по оплаті отриманого товару повністю відповідачем не виконані, в зв'язку з чим заборгованість становить 19989грн.32коп.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару в повному обсязі, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості за поставлений товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 19989грн.32коп. боргу.

Відповідно до п.4.1. договору поставки у випадку недотримання строків оплати продукції, зазначених в п.п.2.9. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочки.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 1483грн.41коп. пені, нарахованої за період з 03.09.11р. по 03.03.2012р. за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При перевірці правильності нарахування пені за вказаний період судом встановлено, що позивачем при обчисленні терміну прострочення платежу по видатковій накладній не враховані вихідні дні, на які припадав останній день строку платежу за поставлений товар.

Враховуючи, що пеня нарахована позивачем в період з 03.09.11р. по 03.03.2012р. в розмірі 1483грн.41коп. без урахування того, що строк оплати за товар припадає на вихідний день (суботу), а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені є обґрунтованими, проте задовольняються судом в розмірі 1475грн.21коп. за період з 06.09.2011р. по 03.03.2012р. При цьому суд звертає увагу, що позивачем заявлена до стягнення сума пені за вказаний період обчислювалася із застосуванням суми боргу, який виник лише з 30.09.11р.

Пунктом 4.1. договору поставки передбачено, що у випадку, якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якого прострочена.

З посиланням на п.4.1. договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 3997грн.86коп. штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Згідно із ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України. При цьому, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського Кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тому у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Отже, одночасне застосування до особи, яка порушила господарські зобов'язання, пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 09.04.12р.

Враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару більше, ніж на 30 календарних днів, суд доходить висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу в розмірі 3997грн.86коп.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних нарахувань обчислена позивачем із застосуванням встановлених індексів інфляції за визначений період з вересня 2011р. по квітень 2012р., і складає 221грн.88коп.

Оскільки, факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 221грн.88коп. інфляційних нарахувань, обчислених за вищевказаний період є правомірними і задовольняються судом в повному обсязі.

Враховуючи, що інший розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання сторони не передбачили в договорі, три проценти річних обчислені позивачем за весь період прострочення виконання зобов'язання, починаючи з 03.09.11р. по 23.05.12р. в розмірі 429грн.77коп.

Проте, при обчисленні періодів нарахування процентів річних позивачем не врахований строк, до якого відповідач повинен був оплатити наданий йому товар з урахуванням вихідних днів. Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого ним товару з урахуванням фактичної суми заборгованості, вимога про стягнення з відповідача процентів річних є обґрунтованою, але задовольняється судом частково в розмірі 428грн.81коп. за період з 06.09.11р. по 23.05.12р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача має бути стягнуто 19989грн.32коп. боргу, 1475грн.21коп. пені, 3997грн.86коп. штрафу, 428грн.81коп. процентів річних та 221грн.88коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193,265 Господарського кодексу України, ст.ст.254,530,549,610,611,625,692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,34,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про номери рахунків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул.Садова, 19 (ідентифікаційний код 36499654, п/р 2600716690 КРД АТ "Райффазен Банк Аваль" м.Сімферополь, МФО 324021) 19989грн.32коп. боргу, 1475грн.21коп. пені, 3997грн.86коп. штрафу, 428грн.81коп. процентів річних, 221грн.88коп. інфляційних нарахувань та 1608грн.94коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 27 липня 2012 року.

Суддя Т.Г.Оленич