Ухвала суду № 25441746, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року м. Київ К-24966/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010

у справі № 2а-9542/09/12/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-Авто" (далі -Товариство)

до СДПІ

про визнання рішення недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними рішення СДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2009 № 0000192200 та першої податкової вимоги від 25.06.2009 № 1/2005.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010, позов задоволено частково; оспорюване рішення визнано протиправним та скасовано в частині застосування до Товариства 450 917,90 грн. штрафу з тих мотивів, що моментом поставки імпортованого товару є його фактичне переміщення через митний кордон України згідно з відміткою пункту пропуску регіональної митниці про взяття товару під митний контроль України, а не дата оформлення вантажної митної декларації, як помилково вважає податковий орган; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що закінченням зовнішньоекономічної операцій з поставки товару є оформлення вантажної митної декларації (зокрема, типу ІМ-40 «Імпорт»), у зв'язку з чим застосування до Товариства пені за недотримання строку поставки товару є правомірним.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві 526 826,37 грн. пені згідно з оспорюваним рішенням, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 10.02.2009 № 1180/22-012/31681159, про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) внаслідок недотримання терміну надходження товару за зовнішньоекономічними контрактами від 03.05.2007 № 88/32 та від 06.02.2008 № 88/33, укладеними з компанією Global INC (США).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З 01.01.2007 вказаний строк встановлено терміном 180 календарних днів.

Статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої оформлення вантажної митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

А відтак суди, встановивши факт перетину імпортованого позивачем товару митного кордону України у межах строку, встановленого частиною першою статті 2 Закону, правомірно скасували оспорюване рішення податкового органу у відповідній частині, в зв'язку з цим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 у справі № 2а-9542/09/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович