Ухвала суду № 25441718, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К/9991/6244/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009

у справі № 7/114 (2а-130/08) (22-а-28159/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Комерс" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Бевзи В.І.,

відповідача -Литвин Г.В., Гучка В.В.,

Генеральної прокуратури України -Зарудяної Н.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.06.2007 № 0004742309/0, від 21.08.2007 № 0004742309/1, від 07.11.2007 № 0004742309/2 та від 12.01.2008 № 0004742309/3. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з правомірності застосування позивачем нульової ставки ПДВ під час оподаткування операцій з експорту нафтопродуктів за межі митної території України.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що експорт позивачем спірної продукції не підтверджений належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, що з урахуванням вимог підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»виключає правомірність оподаткування спірних операцій за нульовою ставкою.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що за результатами виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, оформленої актом від 13.06.2007 № 1439/23-09/33500195, податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 47 990 671 грн. (у тому числі 31 993 781 грн. за основним платежем та 15 996 890 грн. за штрафними санкціями) з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження. Підставою для оспорюваного донарахування став висновок ДПІ про незаконне визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з експорту нафтопродуктів за нульовою ставкою. На обґрунтування своєї позиції податковий орган зазначає, що у вантажних митних деклараціях, оформлених під час експорту спірного товару, у графі 2 «Відправник/експортер»зазначено закрите акціонерне товариство «Линік»та державне акціонерне товариство «Укрспецтрансгаз», при цьому на звороті спірних ВМД відсутня будь-яка додаткова інформація про власника або відправника товару; Товариство ж зазначене у графі 9 ВМД як особа, відповідальна за фінансове врегулювання. Наведені обставини розцінено податковою інспекцією як порушення порядку заповнення ВМД, встановленого Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, та Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30.06.1998 № 380, що, в свою чергу, виключає підтвердженість факту експорту товару позивачем як умови застосування пільгової ставки ПДВ.

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією (абзац дванадцятий підпункту 6.2.1 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 названого Закону у разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 цього Закону, та не включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що право податкової вигоди при експорті товару виникає саме у експортера як власника товару, в тому числі й у випадках експортування товару іншим платником на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів.

Як вбачається з установлених судами фактичних даних та підтверджується матеріалами справи, спірний товар експортувався позивачем на підставі укладених ним зовнішньоекономічних договорів. Перевезення та відправлення на експорт спірного товару з його декларуванням здійснювалося експедиторами - закритим акціонерним товариством «Линік»та державним акціонерним товариством «Укрспецтрансгаз»- на виконання договорів доручення та договорів транспортного експедирування, укладених Товариством як замовником з цим контрагентами як виконавцями послуг з перевезення та експедирування.

Таким чином, судові інстанції у розгляді цієї справи дійшли правильного висновку, що експортером спірних нафтопродуктів, який має право на застосування нульової ставки ПДВ в порядку підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», є саме позивач.

Слід також зазначити, що власне факт вивезення товару за межі митної території України ДПІ не оспорюється так само, як і факт належності товару позивачу.

Доводи відповідача з посиланням на порушення порядку заповнення ВМД під час декларування вказаного товару як на перешкоду для застосування Товариством нульової ставки під час оподаткування спірних експортних операцій не спростовують наведеного висновку судів.

Адже в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

А відтак самі по собі дефекти у заповненні окремих граф вантажних митних декларацій, за умови доведеності факту експорту товару платником не можуть бути підставою для позбавлення такого платника права на податкову вигоду у вигляді нульової ставки ПДВ.

З урахуванням викладеного суди дійшли вмотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірно задовольнили позов, у зв'язку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови і ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником -державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва її правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 у справі № 7/114 (2а-130/08) (22-а-28159/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович

Суддя М.І. Костенко