Ухвала суду № 25441594, 16.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 року м. Київ К-2050/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Сколелісторг»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

у справі №13/29А

за позовом прокурора Сколівського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Сколівському районі

до Відкритого акціонерного товариства «Сколелісторг»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 17.04.2008 у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДПІ у Сколівському районі про стягнення з ВАТ «Сколелісторг» податкової заборгованості в сумі 12216,05 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 постанову Господарського суду Львівської області від 17.04.2008 скасовано. Позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Сколелісторг»в дохід держбюджету11842,04 грн. штрафних санкцій.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та закриття провадження у справі, у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення з позовом стала несплата позивачем нарахованих рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.08.2007 №0000472330/0 прийнятого ДПІ у Сколівському районі на підставі акта перевірки №81 23-0 00993716 від 30.07.2007 за порушення п.3.1, п.7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, штрафних санкцій в сумі 11842,04 грн., яке вручено платнику 06.08.2007, що підтверджено матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того що факт вчинення платником правопорушення, яке стало підставою для застосування штрафних санкцій, щодо стягнення яких ставиться питання, знайшов своє підтвердження, доказів оскарження зазначеного рішення податкового органу та сплати нарахованих штрафних санкцій платником не надано, що є підставою для його примусового стягнення.

Відповідач, не заперечуючи по суті позовних вимог, в касаційній скарзі обґрунтовує свої доводи тим, що спір про стягнення штрафних санкцій не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, такі висновки відповідача засновані на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

Частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт перший), а суб'єкт владних повноважень - як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий).

Права органів державної податкової служби визначені ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно яких, зокрема, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

З огляду на викладене, даний спір виник у сфері публічно-правових правовідносин, де податковий орган є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції щодо відповідача на основі законодавства, у зв'язку з чим подання прокурором позову в інтересах держави в особі суб'єкта владних повноважень в межах його компетенції, є правомірним.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сколелісторг»відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук