Ухвала суду № 25441324, 24.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2012 р. м. Київ К/9991/32582/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді,

встановила:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано наказ Державної податкової адміністрації від 28.10.2010 № 319-о про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, поновлено останню на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД, з відповідною виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова адміністрація у Хмельницькій області подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін, з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працювала в Державній податковій адміністрації в Хмельницькій області на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД

Наказом Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області від 28.10.2010 № 319-о ОСОБА_3 звільнено із займаної посади за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Підставою для видання зазначеного наказу слугував висновок службової перевірки згідно якого, ОСОБА_3 не забезпечила виконання розпорядження ДПА України від 28.12.09 № 364-р, що призвело до зриву підготовки та надання претензійних матеріалів для Кабінету Міністрів України про результати роботи органів державної податкової служби за січень-квітень 2010 року, приймала участь у проведення перевірки Хмельницької філії ЗАТ КБ "Приватбанк" із службовим посвідченням у якому зазначено посаду начальника відділу (акт перевірки від 13.04.09 № 3488/22-02/22772795), використання позивачем недійсного службового посвідчення, а також відмову від отримання нового посвідчення, яке відповідає займаній посаді позивача, виписаного 25.01.2010, чим порушила вимоги пункти 3 і 8 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання видачі і знищення службових посвідчень посадових осіб органів ДПС України затвердженої наказом ДПА України від 12.09.2007 №539.

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Частиною 2 статті 147 Кодексу законів про працю України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що не забезпечення виконання розпорядження ДПА України від 28.12.09 № 364-р, що призвело до зриву підготовки та надання претензійних матеріалів для Кабінету Міністрів України про результати роботи органів державної податкової служби за січень-квітень 2010 року виявлено в квітні 2010 року та розглянуто у встановленому порядку, у зв'язку із чим Головою ДПА України в Хмельницькій області відмовлено у застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення. Участь ОСОБА_3 у проведення перевірки Хмельницької філії ЗАТ КБ "Приватбанк" та складення нею акту перевірки від 13.04.09 № 3488/22-02/22772795 із службовим посвідченням, у якому зазначено посаду начальника відділу, здійснювалась на підставі направлення виданого ДПІ у М. Хмельницькому за дорученням Голови ДПА в Хмельницькій області і не потягло за собою настання негативних наслідків.

З огляду на викладене та враховуючи приписи статей 147, 148 Кодексу законів про працю України зазначені проступки не можуть бути підставами для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки для них спливли строки для застосування дисциплінарного стягнення.

Частиною 3 статтею 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що використання позивачем недійсного службового посвідчення, та відмова від отримання нового посвідчення, яке відповідає займаній посаді позивача, виписаного 25.01.2010, відповідає фактичним обставинам справи лише у використанні позивачем посвідчення із закінченим строком дії, що в свою чергу, не потягло настання негативних наслідків при виконанні службових обов'язків державним службовцем.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що жодних інших належних доказів, які б свідчили про систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків, відповідачем надано не було, що в свою чергу, свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, скасувавши наказ Державної податкової адміністрації від 28.10.2010 № 319-о про притягнення позивача ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, та поновивши її на займаній посаді, з огляду на те, що оскаржуваний наказ був винесений з порушенням вимог статей 40, 147, 149 Кодексу законів про працю України.

Також, судами правильно було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко

Суддя А.Ф. Загородній