Постанова № 25441155, 13.03.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/1655/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представників позивача Сліпкова А.В., Дороніна П.М. представника відповідача Вітюка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", третя особа на стороні позивача приватне підприємство "Селтіка", до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141500/65 від 27.01.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції в Хмельницькій області № 0000141500/65 від 27.01.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 49321,0 грн., прийняте на підставі акту перевірки № 14/230/31521894 від 10.01.2012 року. На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарської операції з поставки товару від ПП «Селтіка» та нікчемність договору поставки №45 від 01.07.2011 року з зазначеним контрагентом, і завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування у жовтні 2011 року на 34721,0 грн. в результаті коригування податкових зобов»язань з ПДВ за вересень 2011 року.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями. Одночасно зазначає, що коригування податкових зобов»язань у вересні 2011 року на суму 34721,0 грн. відображене відповідачем у акті як правомірне, а тому не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року.

Крім того, вказує, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання господарських договорів нікчемними.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача, ПП «Селтіка», залучена до участі у справі ухвалою суду від 17.02.2012 року, в судове засідання не з»явилась, в надісланій до суду заяві просить розглянути справу без участі її представника, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, підтверджує факт поставки товару.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем п.198.3 ст.198, абзаців «а» і «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2011 року на 49321,0 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 14600,0 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої і поролону відповідно до нікчемного договору поставки, який не мав реальних наслідків, та безпідставне включення до суми бюджетного відшкодування коригування податкових зобов»язань з ПДВ у вересні 2011 року в сумі 34721,0 грн., не сплачених до бюджету, встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті перевірки № 14/230/31521894 від 10.01.2012 року.

Вважає договір поставки фольги алюмінієвої і поролону від 24.05.2011 року, укладений позивачем з ПП «Селтіка», нікчемним в силу ст.ст. 203, 215 і 216 Цивільного кодексу України. Про його нікчемність, на думку відповідача, свідчать: відсутність у ПП «Селтіка» трудових ресурсів (чисельність працюючих 2 чол.), складських приміщень та основних засобів; копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи клею виробництва Франції та копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи фольги алюмінієвої виробництва Китаю містять лише печатку ПП «Селтіка», яке не здійснювало експортно-імпортні операції; існують розбіжності у податковій звітності ПП «Селтіка» та його контрагентів - ТОВ «Спецторг Комплект» та ПП «Інтенція». Зазначає, що операції з поставки фольги алюмінієвої і поролону не мали реальних наслідків, а тому виписані ПП «Селтіка» податкові накладні не можуть слугувати підставою для формування позивачем податкового кредиту в сумі 14600,0 грн.

Крім того, вказує, що позивач не має права на відшкодування скоригованої ним у вересні 2011 року суми податкового зобов»язання з ПДВ в розмірі 34721,0 грн., оскільки зазначена сума не сплаченим ним до бюджету.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт» 28.04.2001 року зареєстроване Хмельницькою райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №241484). З 08.05.2001 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Хмельницькій МДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво тари з пластмас, виготовлення інших готових виробів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна та оптова торгівля.

Подавши до Хмельницької МДПІ декларацію з ПДВ за жовтень 2011 року позивач задекларував суму від»ємного значення податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податку в розмірі 260269,0 грн., яка виникла за рахунок від»ємного значення податку, що декларувалось у вересні 2011 року.

В грудні 2011 року на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 і п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України відповідно до направлень №№ 770 і 771 від 22.12.2011 року та наказів №928 від 22.12.2011 року і №943 від 28.12.2011 року Хмельницькою МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року, результати якої оформлені актом № 14/230/31521894 від 10.01.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000141500/65 від 27.01.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 49321,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки № 14/230/31521894 від 10.01.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог підпунктів п. п.198.3 ст.198 і п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (надалі - ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року на 49321,0 грн., у зв'язку з безпідставним включенням до податкового кредиту у вересні 2011 року податку на додану вартість в сумі 14600,0 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої і поролону відповідно до нікчемного договору поставки, який не мав реальних наслідків, та безпідставним включенням до суми бюджетного відшкодування скоригованої у вересні 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 34721,0 грн., не сплаченої позивачем до бюджету.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки №06 від 24.05.2011 року ПП «Селтіка» зобов»язалось поставити позивачеві товар (барвники, ароматизатори та інші матеріали, які використовуються покупцем у виробничому процесі) (п.1.1 договору), кількість якого повинна відповідати кількості, вказаній в накладних (п.3.1 договору), ціна якого вказується в накладних (п.2.1 договору), а якість повинна відповідати діючим державним стандартам і технічним умовам (п.3.2 договору). Відповідно до умов договору поставки найменування, асортимент, кількість і ціна окремої партії товару визначаються в накладних, які складаються постачальником (п.1.2 договору), загальна сума договору складається з сум окремих партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору (п.2.2 договору), супровідними документами на товар, що поставляється, є видаткова накладна та податкова накладна (п.3.4 договору), транспортування товару здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.4 договору), датою виконання постачальником своїх зобов»язань за даним договором є дата доставки товару на склад покупця (п.4.6 договору). Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар поставляється на умовах DDR Інкотермс 2000 року (поставка з оплатою мита Хмельницька область, Хмельницький район, ст. Богданівці).

В специфікаціях № 4 від 02.09.2011 року і №5 від 08.09.2011 до договору поставки №06 від 24.05.2011 року позивач та його контрагент погодили найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та вартість, а також умови оплати.

На виконання зазначеного договору поставки в вересні 2011 року ПП «Селтіка» поставило позивачеві фольгу алюмінієву (харчову) на загальну суму 744000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12400,0 грн. (видаткова накладна №ЕК-04 від 02.09.2011 року і податкова накладна №3 від 02.09.2011 року) та клей для поролону на загальну суму 13200,0 грн., в тому числі ПДВ 2200,0 грн. (видаткова накладна №ЕК-05 від 08.09.2011 року і податкова накладна №4 від 08.09.2011 року).

Перевезення товару до місцезнаходження позивача здійснювало ПП «Селтіка» за власний рахунок орендованим автомобільним транспортом. Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними №5 від 02.09.2011 року і № 7 від 08.09.2011 року, копіями договорів оренди автомобілів №0112/10 від 01.12.2010 року і №№3/11 від 01.06.2011 року, подорожніми листами №5 від 08.09.2011 року і №3 від 02.09.2011 року, копією договору оренди приміщення від 01.06.2011 року і копією наказу ПП «Селтіка» №7 від 01.02.2011 року про прийняття на роботу водія ОСОБА_6

На підставі довіреностей № 336 від 29.08.2011 року і № 361 від 08.09.2011 року, видача яких підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2011 рік, від імені позивача товар отримував начальник відділу матеріально-технічного постачання ТОВ «Екопласт» ОСОБА_7, який, опитаний в якості свідка в судовому засіданні, особисто підтвердив факт отримання товару на складі позивача.

На кожну партію поставленого товару позивач отримав від постачальника податкову накладну, видаткову накладну та товарно-транспорту накладну.

Після оприбуткування зазначеного товару в складському та бухгалтерському обліку з відображенням в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 201 і 206 за вересень 2011 року, позивач оплатив його вартість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Селтіка», що підтверджується виписками з банківського рахунку від 15.09.2011 року і від 20.09.2011 року.

Придбаний від ПП «Селтіка» товар позивач використав для виробництва фольги алюмінієвої для харчових продуктів та побутових губок, передавши ТОВ «Н.П.К.» відповідно до договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №01/16-10-Д від 16.10.2007 року, видаткових накладних №59 від 02.09.2011 року і №61 від 08.09.2011 року. Окрім перелічених вище документів, використання придбаного від ПП «Селтіка» товару у власній господарській діяльності підтверджується актами списання сировини та матеріалів на виготовлення готової продукції №132 від 02.09.2011 року, №133 від 05.09.2011 року, №136 від 07.09.2011 року і №140 від 09.09.2011 року, копіями довіреностей №200 від 02.09.2011 року і №206 від 08.09.2011 року, Свідоцтвом на знак для товарів і послуг, копіями договорів оренди приміщень №876 і №10, укладених ТОВ «Н.П.К.», технологічною картою виготовлення продукції.

Позивач та його контрагент ПП «Селтіка» відобразили операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку.

Отримавши від ПП «Селтіка» видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його, позивач включив податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту у вересні 2011 року.

За змістом п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні судом не встановлено, та відповідачем не доведено, що податкові накладні на суму ПДВ 14600,0 грн., оформлені ПП «Селтіка» з порушенням ПК України, або їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов»язковою.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, контрагентом позивача (ПП «Селтіка»), які підтверджують факт поставки ним фольги алюмінієвої та клею для поролону, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки №06 від 24.05.2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Селтіка», відсутності реальних наслідків цього договору, а відтак і відсутності у позивача права на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки, укладеного позивачем з ПП «Селтіка», вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цього договору нікчемним на підставі ст.228 ЦК України.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що зазначений договір поставки укладений позивачем та ПП «Селтіка» в межах їх господарської діяльності і безпосередньо направлений на отримання доходу. Придбаний товар позивач використав для виробництва продукції та отримав прибуток від її продажу. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ПП «Селтіка» достатньої кількості працівників, як підставу нікчемності договору поставки, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ПП «Селтіка» основних засобів та складських приміщень, як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено відповідачем, що придбані позивачем від ПП «Селтіка» товари на момент поставки належали іншому власнику.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при проведенні перевірок платників податків визначений гл.8 ПК України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (надалі - Порядок № 984).

В силу п.4 Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 5 і 6 Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч вимогам 5 і 6 Порядку № 984 акт перевірки від 10.01.2012 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не містить жодного послання на первинні документи, позивача зафіксовані в бухгалтерському обліку позивача, які складені з порушенням вимог законодавства або свідчать про порушення ним податкового законодавства, не містять також посилання на дані бухгалтерського обліку позивача.

Натомість, висновок про нікчемність договору поставки між позивачем та ПП «Селтіка» і відсутність його реальних наслідків сформульовано на підставі акту ДПІ у Житомирському районі №1122/23-1/31582978/0100 від 02.03.2011 року про результати перевірки ПП «Сетліка» з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Інтенція», якою встановлені розбіжності у відображенні податкових зобов»язань та податкового кредиту. При цьому, в судовому засіданні не встановлено розбіжностей у відображенні позивачем та його контрагентом ПП «Сетліка» податкового кредиту та податкових зобов»язань по операціях з поставки фольги алюмінієвої та клею для поролону.

Суд вважає, що з урахуванням положень ст. 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення, позивач не повинен нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства контрагентом його постачальника.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року ПДВ в сумі 14600,0 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої і поролону.

Досліджуючи висновки відповідача щодо завищення позивачем задекларованої суми бюджетного відшкодування у жовтні 2011 року на 34721,0 грн., на формування якої вплинуло коригування позивачем податкових зобов»язань з ПДВ на вказану суму, суд враховує наведене нижче.

Суд встановив, що в декларації з ПДВ за вересень 2011 року позивач у рядках 8 («коригування податкових зобов»язань») і 8.1 («коригування податкових зобов»язань згідно зі статтею 192 розділу У Кодексу обсягів постачання та податкових зобов»язань») відобразив коригування податкових зобов»язань з ПДВ в сумі 34721,0 грн. у зв»язку з поверненням проданого товару.

При цьому, перевіркою підтверджена правомірність нарахування позивачем податкових зобов»язань з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 532558,0 грн. (рядок 9 декларації), розмір яких визначений позивачем з урахуванням скоригованої суми податку (стор.4 акту перевірки).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету (бюджетному відшкодуванню) передбачений п.200.1 - п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом підпункту а) п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Отже, сума коригування податкових зобов»язань в розмірі 34721,0 грн. не має ніякого відношення до задекларованої позивачем в жовтні 2011 року суми ПДВ в розмірі 260269,0 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації), оскільки зазначена сума складається з суми податку фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів в їх ціні.

Позивач виконав вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 260269,0 грн.

В судовому засіданні представник відповідача не спростував доводи позивача щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в сумі 260269,0 грн. в ціні товару його постачальникам. Натомість, сплата позивачем податку у вказаному розмірі в ціні придбаних товарів встановлена під час перевірки.

Тому, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу «а» п.200.4 ст.200 ПК України та завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на 34721,0 грн. у зв'язку з відсутністю факту надмірної сплати податку у вказаному розмірі.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.198.3 ст.198, абзаців «а» і «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2011 року на 49321,0 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення № 0000141500/65 від 27.01.2012 року, тому позовні про його скасування підлягають до задоволення.

Керуючись Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000141500/65 від 27.01.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2012 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук