Постанова № 25440571, 05.06.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

05.06.2012 р. Справа № 2а-10131/11/1470

м. Миколаїв

11:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Аллюр-Транс", вул. Менделєєва, 6,Миколаїв,54000

доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000 ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000

за участю представників: від позивача: Брага О.О. від відповідача: Кравчук О.І проскасування податкового повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000622300, На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва №0000622300 від 09.09.11 про визначення ТОВ «Аллюр-Транс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237403 гривень.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня отримання її копії у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

5 червня 2012 р. справа № 2а -10131/11/1470

м. Миколаїв

11:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс»до відповідача Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової службиза участю представників: від позивача: Брага О.О. від відповідача: Кравчук О.І. про скасування податкового-повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 237403 гривень.

Свої позовні вимоги підприємство обґрунтувало тим, що ним виконані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України щодо права на податковий кредит, але відповідачем він безпідставно знятий.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що податковий кредит позивача сформований за рахунок «фіктивних» підприємств, які фактично не надавали послуг, а лише видали податкові накладні.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «Аллюр-Транс»зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 29.12.04. Основним видом діяльності позивача є здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом.

01.01.09 ТОВ «Аллюр-Транс»уклав договір про надання послуг з вантажних перевезень з ПАТ «СаН Інбев Україна». Відповідно до цього договору ТОВ «Аллюр-Транс»мав право залучати субпідрядників.

Крім того, ТОВ «Аллюр-Транс»були укладені договори про надання йому транспортних послуг з боку компаній ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК».

На виконання договору на перевезення з ПАТ «СаН Інбев Україна»позивачем залучалися зазначені вище підприємства до перевезення вантажів замовника, за що їм перераховувалися відповідні кошти, а вони в свою чергу видавали на адресу ТОВ «Аллюр-Транс»податкові накладні. ТОВ «Транстандем»було перераховане 148872 гривень, у т.ч. ПДВ 23812 гривень, ТОВ «Олс-Вест»459280,86 гривень, у т.ч. ПДВ 76546,78 гривень, ПП «Аліка»118556,63 гривень, у т.ч. ПДВ 19759,45 гривень, ТОВ «Автопартнерс»54687,60 гривень, у т.ч. ПДВ 9114,55 гривень, ТОВ «Метаком-Миколаїв»47154,72 гривень, у т.ч. ПДВ 7859,12 гривень, ТОВ «Трансюг-НК»328164 гривень, у т.ч.54694 гривень.

Зазначені кошти ТОВ «Аллюр-ранс»віднесло до податкового кредиту за квітень-грудень 2010 року та січень, березень 2011 року.

В липні 2011 року ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва провела планову виїзну перевірку ТОВ «Аллюр-Транс», про що було складено Акт №657/23-00/33310241 від 26.08.11 (т.1 арк.спр.15).

Під час перевірки ревізори дійшли висновку про те, що договори між ТОВ «Аллюр-Транс» та його субпідрядниками на здійснення транспортних послуг є нікчемними, укладеними без реального наміру здійснювати господарську діяльність, лише з метою набуття податкової вигоди. Підставою для таких висновків стало те, що зазначені підприємства не знаходяться за місцезнаходженням, не мають основних засобів, та мають у ланцюгах своїх постачальників фіктивні підприємства.

09.09.11 уповноваженою особою ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622300 про визначення ТОВ «Аллюр-Транс»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 237403 гривень (арк.спр.14).

Суд з позицією податкового органу з цього приводу не погоджується.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договорів між ТОВ «Аллюр-Транс»та ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК».

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Договори на перевезення за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Та обставина, що в ланцюгу постачальників ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК»було підприємство, яке не виконувало своїх податкових зобов'язань (ТОВ «АЛМІС ЛТД»), не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем та його контрагентами.

Враховуючи відсутність підстав нікчемності зазначених правочинів, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між ТОВ «Аллюр-Транс»та ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Трансюг-НК», суд під час розгляду справи оцінював їх як дійсні.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Крім того, в судовому засіданні досліджено питання реальності зазначених договорів. На запит суду Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області повідомило про наявність ліцензій на здійснення вантажних перевезень у підприємств ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Трансюг-НК», а також застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт до підприємств ТОВ «Транстандем», ПП «Аліка»(т.3 арк.спр.44). Це свідчить, що зазначені підприємства реально займалися діяльністю з перевезення вантажів, мали відповідні транспортні засоби, що до речі підтверджується і відомостями УДАІ УМВС України в Миколаївській області (т.3 арк.спр.45)

В судовому засіданні відповідач не довів, що безпосередньо контрагенти позивача приймають у діяльності з надання штучного податкового кредиту, схемах по ухиленню від сплати податків. Лише факт неможливості проведення податкової перевірки підприємства, не може, на думку суду, бути підставою для позбавлення податкового кредиту усіх його контрагентів.

За таких обставин суд вважає, що він має право на податковий кредит, сплачений на користь цих підприємств, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес»проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва №0000622300 від 09.09.11 про визначення ТОВ «Аллюр-Транс»грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237403 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва №0000622300 від 09.09.11 про визначення ТОВ «Аллюр-Транс»грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237403 гривень.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня отримання її копії у повному обсязі.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08.06.12

Суддя В.В. Біоносенко