Постанова № 25440542, 08.06.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

08.06.2012 р. справа № 2а-3099/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Гаращенко Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданнямДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", вул. Миколаївська, 34-а, кв. 3 (Нікольська,80), м.Миколаїв,54044

пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,

керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 165, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Подання задовольнити повністю.

2. Підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс" (код ЄДРПОУ 23619147), застосованого рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя А. П. Єнтіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.06.2012 р. справа № 2а-3099/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Гаращенко Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданнямДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", вул. Миколаївська, 34-а, кв. 3 (Нікольська,80), м.Миколаїв,54044

пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", в якому просила суд підтвердити обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", застосованого на підставі рішення начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012р., в зв'язку з не допуском представників ДПІ до перевірки відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого подання, просив суд прийняти рішення про його задоволення.

Представники відповідача з поданням не погодились, просили закрити справу в зв'язку з наявністю спору про право.

Суд, вивчивши доводи подання та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на державну податкову службу покладено завдання по здійсненню контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби як платник податків.

08.05.2012 року на адресу ТОВ "Судносервіс" ДПІ у Ленінському районі у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань було направлено лист про надання інформації та її документального підтвердження.

23.05.2012р працівниками ДПІ було здійснено вихід за адресою ТОВ "Судносервіс", з метою вручення копії наказу та направлень на перевірку та розпочати перевірку, на що відповідачем було повідомлено, що відповідь на запит направлено на адресу ДПІ.

24.05.2012 року на адресу ДПІ надійшов лист ТОВ "Судносервіс", в якому зазначалось, що 22.05.2012р. відбулась крадіжка документів та повідомлялось про необхідність надання 90 - денного терміну для поновлення документів.

05.06.2012р. на підставі наказу від 05.06.2012р. №483 ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва здійснила вихід за юридичною адресою ТОВ "Судносервіс" з метою вручення направлення на перевірку та наказу та розпочати проведення перевірки. Відповідач не допустив до проведення перевірки, аргументуючи тим, що їм необхідно надати 90-денний термін для поновлення документів, а також посилаючись на ту обставину, що факт крадіжки підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (Постановою прокуратури Ленінського району від 01.06.2012р. скасована).

Матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що на підставі направлень від 05.06.2012 року № 244/22-200, № 245/22-200 та наказу № 483 від 05.06.2012 року про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс" керуючись вимогами п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1., п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України позивачем здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Т0В "Судносервіс" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань , валових доходів та валових витрат за період з 01.07.11р. по 31.12.11р.

05.06.2012 р. фахівців ДПІ не допустили до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт відмови від допуску до перевірки №67/22-200/23619147 від 05.06.2012р.

05.06.2012р. представниками ДПІ було складено також акт №97/22-200/23619147 про неможливість вручення копії наказу на проведення перевірки та пред'явлення направлень.

Статттею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних перевірок.

Посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до п.16.1.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом. Невиконання платником податку цього обов'язку є підставою для адміністративного арешту майна платника податків відповідно до ст.94 Податкового кодексу України, як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачає можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків у випадку, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з п. 4.1. Порядку про застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.10 №1042, зареєстрованого в Мін'юсті 30.12.10 за № 1437/18732 (далі - Порядок № 1042), керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу ІІІ цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.п.94.2.7 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу, може бути застосовано арешт майна.

Відповідно до п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Начальником ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна ТОВ "Судносервіс" від 05.06.2012 року об 11 год. 00 хв.

Представники відповідачів зазначали що у представників ДПІ не було підстав розцінювати їх дії як не допуск до перевірки та посилались на те, що згідно пп.44.5 ст.44 Податкового кодексу протягом 90-деннного терміну ними будуть здійснюватись заходи направлені на відновлення втрачених документів.

Судом дані заперечення не прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, зазначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.4 ст.44 цього Кодексу визначено, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень або вирішення справи судом, але не менше строків передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України - у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

З аналізу даних статей не вбачається право платника податків не допускати до перевірки представників податкового органу. Також як вбачається з матеріалів справи відповідач повідомив ДПІ про втрату документів після отримання відомостей про необхідність проведення перевірки, що протирічить нормам Податкового кодексу України.

Посилання представників відповідача на те, що в даних відносинах вбачається спір про право, що є підставою закриття провадження також не приймається судом до уваги, - відповідачем подано до Миколаївського адміністративного суду позов про скасування наказу на проведення перевірки - та це не зупиняє його дію та не може бути підставою для не допуску фахівців ДПІ до проведення перевірки. Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідачем не оскаржувалось. Відповідач посилається на Інформаційний лист ВАСУ від 02.02.2011р. №149/11/13-11, в п.9 якого вказано, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства.

В даному випадку, на думку суду, відповідач маніпулює поняттями, як зазначено вище в листі ВАСУ «…предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів…». В нашому випадку передумовою виникнення підстав для застосування таких спеціальних заходів як адміністративний арешт активів був не допуск до перевірки з підстав ненадання 90-денного терміну ДПІ відповідачеві на відновлення втрачених внаслідок крадіжки документів - даним правовідносинам суд дав оцінку вище.

Наказ про призначення перевірки та направлення на її проведення відповідають вимогам ст.ст. 78, 81 Податкового кодексу України. Акт відмови від допуску до перевірки складено у відповідності до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 183-3 КАС України, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється адміністративним судом на підставі подання органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень.

Відповідно до ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, відповідач суду не надав, а відтак, подання слід задвольнити повністю.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 165, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Подання задовольнити повністю.

2. Підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс" (код ЄДРПОУ 23619147), застосованого рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст складено 11.06.2012 р.