Постанова № 25440265, 26.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 р. № 2а-2572/12/1370

Львівський окружний адміністративний сул в складі

Головуючого судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судових засіданьЯкимець О.І.

представника позивача Московича А.Я. представника відповідача Базарника Б.І.

розглянувши у відкритому судовом) засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнес» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000482321 від 20.02.2012 року,-

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнес» (далі - ТзОВ «Техніка для бізнесу») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № № 0000482321 від 20.02.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зсилаєгься на те. що оскаржуване рішення прийняте на підставі висновка акта перевірки № 349/23-20/22396671 від 07.02.2012 року, в яком) податковий орган зазначив про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Коми Плюс»та ПІ І «Пово-Ком». Позивач звертає увагу суду та гой факт, що в акті перевірки зроблено висновок про те. що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємствами, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилковою розуміння норм цивільною законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Комп Плюс»та 1111 «Пово-Ком»представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, і урахуванням наведеною просив позов задовольнити повністю.

В ході судового розгляду справи, представник відповідача повідомив, що внаслідок реорганізації, проведеної на виконання постанови Кабміну України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981. Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова перетворено у Державнуподаткову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. За згодою представника позивача, суд па підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова його правонаступником - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Представник позивача н судовому засіданні шпон підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснення надав аналогічні до поданих письмових заперечень, в яких зазначив, що аргументи, викладені в позовній заяві вважає такими, що не спростовують наявності виявленого порушення, зафіксованого в акті перевірки і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову .

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ТзОВ «Техніка для бізнесу»зареєстровано як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.07.1997 року. 03.12.2010 року проведено перереєстрацію товариства та видано нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 N»719435 (помер запису в ЄДР про заміну свідоцтва про державну реєстрацію № 14151070013 001623, а.с. 25).

Основними видами діяльності TOB «Техніка для бізнесу »відповідно до довідки з управління статистики серії АА № 297862 від 27.01.201 1 року є оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, діяльність у сфері інжинірингу, електромонтажні роботи, виробництво електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації, монтаж та установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації, діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с. 26).

Для здійснення господарської діяльності TOB «Техніка для бізнесу»має у власності 32 вантажні та 13 легкових автомобілів, власні нежитлові приміщення площею 375,6 кв. м (м. Львів, вул. Дорошенка. 10-12) та 95,6 кв. м (м. Львів, вул. І.Франка, 79), а також орендує складські приміщення площею 1619,4 кв. м (м. Львів, вул. П'яснецького, 12), 100 кв. м (м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143) та орендує офісні приміщення площею 256,7 кв. м (м. Львів, вул. Шептицьких, 26), 60 кв. м (м. Київ. вул. Вінкентія Хвойки, 21), 50 кв. м (м. Київ. вул. Еспланадна, 20 кім.903), 583,6 кв.м. (м. Львів, вул. Шептицьких, 26). свідченням чого є договори оренди, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 28-33).

У період з 25.01.2012 року по 31.01.2012 року ДІЙ у Галицькому районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Техніка для бізнесу»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за березень 2011 року.

За наслідками перевірки складений Акт JV»349/23-209/22396671 від 07.02.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Техніка для бізнесу»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за березень 2011 року (даті Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Техніка для бізнесу»п.1. п.2 ст. 215. ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України та п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податковою Кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за березень 2011 року всього на суму 2200158.05 грн. по взаєморозрахунках з TOB «КОМП ПЛЮС»та ПП «Ново Ком», що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 2200158,05 грн.

На підставі Акта перевірки. ДНІ у Галицькому районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення № 0000482321 від 20.02.2012 року згідно якою збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Техніка для бізнесу» за платежем податок на додану вартість па загальну суму 2200159 грн., з яких за основним платежем 2200158 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн.

Суд при вирішенні даного спору виходив ч наступного.

Нормою ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чаконами України.

Положеннями ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чаконами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

У відповідності до п. п. 54.3.2, п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язані, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку" на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодекс)

Згідно п. 198.1. ст. 198 ІІК України право на віднесення сум податку до податкового кредит) виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг:

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у том) числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонд) та або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності):

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України:

г) ввезення необоротних активів на митті) територію України за договорами оперативного або фінансового лізинг).

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку па віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку па оплату товарів/послуг:

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодекс), та складається зсум податків, нарахованих (сплачених) платником податку - за ставкою, встановленоюпунктом 193.1 статті 193 цього Кодекс) , протягом такого звітного періоду узв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарі»(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податковою періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6, ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченою (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до склад) податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) па його вимог) підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної:

б) дата виписування податкової накладної:

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. - продавця товарів/послуг:

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку:

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. - покупця (отримувача) товарів/послуг:

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг:

є) ціна постачання без урахування податку:

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні:

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору:

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія зачитається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ІІК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно и. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.1. ст. 198 Податкового кодекс) України стосовно контрагента ТзОВ «Комп Плюс»позивачем надано копії:

- договору поставки № 2502-1 від 25.02.2011 року:

- видаткових накладних № 1 від 01.03.2011 року, № 2 від 01.03.2011 року, № 3 від 01.03.201 1 року, № 4 від 01.03.2011 року, № 5 від 03.03.2011 року, № 6 від 03.03.2011 року, № 7 від 03.03.2011 року, № 8 від 10.03.2011 року, № 9 від 10.03.2011 року, № 10 від 14.03.2011 року, № 11 від 14.03.2011 року, № 12 від 14.03.2011 року, № 13 від 14.03.2011 року, № 14 від 17.03.201 1 року, № 15 від 17.03.2011 року, № 16 від 17.03.2011 року, № 17 від 17.03.2011 року, № 18 від 17.03.2011 року, № 19 від 17.0.3.2011 року, 20 від 21.03.2011 року, № 21 від 21.03.2011 року, № 22 від 21.03.2011 року, № 23 від 24.03.2011 року, № 24 від 24.03.2011року, № 25 від 28.03.2011 року, № 26 від 31.03.2011 року.

- податкових накладних 1 від 01.03.2011 року, № 2 від 01.03.2011 року, № 3 від 01.03.2011 року, № 4 від 01.03.2011 року, № 5 від 03.03.2011 року, № 6 від 03.03.2011 року, № 7 від 03.03.2011 року, № 8 від 10.03.2011 року, № 9 від 10.03.2011 року, № 10 від 14.03.2011 року, № 11 від 14.03.2011 року, № 12 від 14.03.2011 року, № 13 від 14.03.2011 року, № 14 від 17.03.2011 року, № 15 від 17.03.2011 року, № 16 від 17.03.2011 року, № 17 від 17.03.2011 року, № 18 від 17.03.2011 року, № 19 від 17.03.2011 року, №20 від 21.03.2011 року, № 21 від 21.03.2011 року, № 22 від 21.03.2011 року, № 23 від 24.03.2011 року, № 24 від 24.03.2011 року, № 25 від 28.03.2011 року, № 26 від 31.03.2011 року.

- товарно-транспортних накладних від 01.03.2011 року: 03.03.2011 року; 10.03.2011 року; 14.03.2011 року, 17.03.2011 року, 21.03.2011 року, 24.03.2011 року, 28.03.2011 року, 31.03.2011 року;

- журнал реєстрації довіреностей:

- Акт прийому-передачі векселів від 15.06.2011 року;

- довідки з ЄДР по ТзОВ «КОМП ПЛЮС»серії АЖ № 377430;

- доказів подальшої реалізації придбаних у ТзОВ «КОМП ПЛЮС»товарів.

Дослідивши перелічені документи суд встановив, що у 25.02.2011 року між ТзОВ «Техніка для бізнесу»(Покупець) та ТОВ «КОМІ! ПЛЮС»уклали договір поставки № 2502-1. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «КОМП ПЛЮС»зобов'язується поставити (передати у власність), а ТзОВ «Техніка для бізнесу»зобов'язується прийняти і оплатити комп'ютерні комплектуючі.

Транспортування товару здійснювалося власним транспортом Позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Приймання товар) здійснювалося представником Позивача на підставі виданих довіреностей. Податковий кредит по вищеописаних взаємовідносинах з ТзОВ «КОМП ПЛЮС»формувався на підставі отриманих Позивачем податкових накладних, які належним чином оформлені.

Розрахунки за отримані від ТзОВ «КОМП ПЛЮС»товари відбулися у вексельній формі шляхом виписування ТзОВ «Техніка для бізнесу»простих векселів на загальну суму 27098289.60 гри. Названі векселі передані ТзОВ «КОМІ ПЛЮС», про що складено акт приймання передачі векселів від 15.06.2011 року (а.с. 237).

Надалі пси товар був використаний у господарській діяльності платника податку шляхом продажу іншим підприємствам, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладних (а.с. 172-224) .

Відповідно до ч.2 ст. Закон} України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується наданих бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст .9 Закону, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми): дату і місце складання: назв} підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимір) господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення: особистий піди сабо інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача ТзОВ «Техніка для бізнесу»документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податковою обліку, що підтверджує виконання договору з ТзОВ «КОМП ПЛЮС», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність правочину (безтоварність операції).

Відповідач у Акті перевірки приходить до висновку, що правочин укладений між ПП «Ново-Ком»та ТзОВ «Техніка для бізнесу»не спричинили реального настання юридичних наслідків. Такі висновку податкового орану ґрунтуються на Акті Алчевської ОДПІ Луганської області від 14.11.2011 року № 1811/231-36917481 «про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-КОМ»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 по 30.09.2011 року»в якому прописано відсутність за місцезнаходженням ІІП «Ново-КОМ», відсутністьдокументів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства.

Як вбачається із матеріалів справи, надавало ПП «Ново-Ком»послуги та роботи ТзОВ «Техніка для бізнес} », а саме: виготовлення та розміщення банерів, виготовлення постерів, аренда бордів біля магазину, виготовлення аудіо ролика, реклама на радіо Люкс, дизайн -послуги.

На підтвердження фактичності господарської операції ТзОВ «Техніка для бізнесу»надано рахунок факту р) № СФ-0001867 від 15.02.201 1 року, акт здачі-приймання робіт від 31.03.2011 року, податкову накладну № 790 від 28.02.2011 року та платіжні доручення, суми коштів згідно 5 якими відповідають визначеним в актах приймання-здачі виконаних робіт».

Окрім цього, слід зазначити, що згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 1 1.01.2012 року справа N»2а-11361/11/1270 (залишеної без змін згідно з ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року) визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 по 30.09.2011 року», за результатами якої складений Акт від 14.11.201 1 року № 1811/231-36917481.

Враховуючи вищевикладене і те. що предметом дослідження у даній справі с правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. суд дійшов висновку про необхідність встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, обґрунтованість і правомірність включення до складу та податкового кредиту коштів, сплачених позивачем по взаємовідносинах з ПП «НОВО-КОМ»та ТзОВ «КОМП-ПЛЮС».

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участі, у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними г докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реалі, не настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання моди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування: такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договор) - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з нихне дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій. спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди, зокрема, надання послуг, використання їх у власній господарській діяльності

Крім того, необґрунтованим вважає суд посилання Податкового органу на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2 статті 228 ПК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне "заволодіння ним. Правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.1 1.2009 №9 наведено перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, не правочипи. спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані па незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності української) народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України): правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічною права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціпи товарів (послуг). що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини1 статті 86 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право па податковий кредит за правочинами факт здійснення Товариством розрахунку за отримані послуги, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України га матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові виграти з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 165 КАС України, суд, -

ІЮСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000482321 від 20.02.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу»сплачені судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гри. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанов) суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження

Повний текст постанови виготовлений 29 червня 2012 року.

ТзОВ "Техніка для бізнесу"

Суддя Мричко Н.І.