Ухвала суду № 25437573, 18.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року справа №2а/0570/1774/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Шальєвої В.А.,

при секретарі: Арцибашеві С.Ю.,

за участю:

представника позивача: Ніколаєнко О.О. (довіреність від 26.01.2012р.),

представника відповідача: Шепіль В.В. (довіреність від 14.05.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці про визнання протиправними дій Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях, скасування рішень про визначення митної вартості, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявлено позивачем у вантажних митних деклараціях № 702190001/2011/006366 від 26.10.11, №702190001/2011/006367 від 26.10.11, №702190001/2011/006554 від 07.11.11, №702190001/2011/006555 від 07.11.11, №702190001/2011/006556 від 07.11.11, №702190001/2011/006557 від 07.11.11, №702190001/2011/006594 від 08.11.11, №702190001/2011/006595 від 08.11.11, №702190001/2011/006596 від 08.11.11, №702190001/2011/006597 від 08.11.11, №702190001/2011/006676 від 14.11.11; скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 27.10.2011р. № 702190001/2011/000334/1, від 27.10.2011р. № 702190001/2011/000335/1, від 07.11.2011р. № 702190001/2011/000342/1, від 07.11.2011р. № 702190001/2011/000343/1, від 07.11.2011р. № 702190001/2011/000344/1, від 07.11.2011р. № 702190001/2011/000345/1, від 08.11.2011р. № 702190001/2011/000347/1, від 08.11.2011р. № 702190001/2011/000348/1, від 08.11.2011р. № 702190001/2011/000349/1, від 09.11.2011р. № 702190001/2011/000350/1, від 14.11.2011р. № 702190001/2011/000356/1 та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо визначення митної вартості товару за вантажними митними деклараціями №№ 702190001/2011/006504, 702190001/2011/006506, 702190001/2011/006623, 702190001/2011/006624, 702190001/2011/006626, 702190001/2011/006627, 702190001/2011/006655, 702190001/2011/006658, 702190001/2011/006657, 702190001/2011/006650, 702190001/2011/006731 із застосуванням першого методу - за ціною контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт наголошує на тому, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог щодо підтвердження митної вартості товару.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», зареєстровано як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 15.10.1999 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом юридичної особи №30600592, здійснює господарську діяльність на підставі Статуту.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/70-11 від 23 червня 2011 року, укладеному між ТОВ «Лемтранс» (покупець) та ВАТ «Выксунский металлургический завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь», продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР «Інкотермс 2010» (станція Соловей-експ. Південно-Східної з.д.) залізничні суцільнокатані колеса, сортамент, кількість, технічні умови, строки поставки та ціна яких зазначаються у Специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною. 28 вересня 2011 року сторонами була підписана Специфікація № 12 до Контракту зазначеного вище відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар «колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм та 175 мм» ціна за одиницю товару (штуку) узгоджена між сторонами на рівні 670,00 дол. США та 606,70 дол. США відповідно. Загальна кількість товару - 1738 штук. Загальна вартість - 1 154 458,60 дол. США. Строк поставки: жовтень - листопад 2011 року. Оплата за товар здійснюється у вигляді 100% передоплати вартості товару шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця. Відповідно до умов Контракту, при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в якості авансового платежу ціна товару, що оплачений, зміні не підлягає.

В межах виконання зазначеного вище Контракту та Специфікації до нього з 26 жовтня 2011 року по 14 листопада 2011 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар «колеса залізничні суцільнокатані».

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації типу «ІМ 40»: № 702190001/2011/006366 від 26.10.11, №702190001/2011/006367 від 26.10.11, №702190001/2011/006554 від 07.11.11, №702190001/2011/006555 від 07.11.11, №702190001/2011/006556 від 07.11.11, №702190001/2011/006557 від 07.11.11, №702190001/2011/006594 від 08.11.11, №702190001/2011/006595 від 08.11.11, №702190001/2011/006596 від 08.11.11, №702190001/2011/006597 від 08.11.11, №702190001/2011/006676 від 14.11.11. Вартість товару у всіх випадках визначена декларантом за першим методом (за ціною угоди) щодо такого визначення. До кожної ВМД був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданих декларантом позивача деклараціях митної вартості у всіх випадках посадовою особою Луганської митниці були зроблені написи про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) фірми - виробника товару; 3) калькуляцій фірми-виробника товару; 4) інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару; 5) відповідної бухгалтерської документації; 6) сертифікатів про походження товару; 7) цінової інформації на ідентичні/подібні товари в країні експортері; 8) інших документів за бажанням декларанта.

Зважаючи на те, що на отримання, запитуваних митним органом документів був необхідний деякий час, з метою уникнення простою транспорту, декларант позивача зробив відповідний напис на деклараціях митної вартості про неможливість подання додаткових документів відразу та зазначив про їх подальше надання у порядку, визначеному законодавством, а саме, статті 264 Митного кодексу (далі - МК) України та наказу Держмитслужби України №230 від 17.03.2008р.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідач самостійно розраховує митну вартість з використанням 6-го (резервного) методу такого визначення та видає Рішення про визначення митної вартості товару. Попередньо подані ВМД анулюються шляхом видачи карток-відмови в подальшому митному оформленні.

Позивач здійснив митне оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України № 230 від 17.03.08 р., під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ згідно з митною вартістю, визначеною митним органом були оформлені вантажні митні декларації типу «ІМ 40»: : №702190001/2011/006504 від 02.11.11; №702190001/2011/006506 від 02.11.11; №702190001/2011/006623 від 10.11.11; №702190001/2011/006624 від 10.11.11; №702190001/2011/006626 від 10.11.11; №702190001/2011/006627 від 10.11.11; №702190001/2011/006655 від 11.11.11; №702190001/2011/006658 від 11.11.11; №702190001/2011/006657 від 11.11.11; №702190001/2011/006650 від 11.11.11; №702190001/2011/006731 від 16.11.11.

Після здійснення митного оформлення декларант позивача звернувся до Луганської митниці із заявою від 09.12.2011р. № 9/12-1 про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. В підтвердження правильності, заявленої ним митної вартості товару, позивачем подано митному органу копії запитуваних та додатково отриманих від контрагента документів. Проте, листом від 17.01.2012р. № 1-22/563 відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, визначеної декларантом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача і дійшов до висновку, що останнім були виконані всі вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМ України від 20.12.2006р. № 1766, оскільки обов'язкові та додаткові документи підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість товарів базується на об'єктивних та документально підтверджених даних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України у статті 259, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно до частини 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно до статті 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766.

Як встановлює стаття 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 ПКМУ № 1766 передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Відповідно до пункту 14 ПКМУ № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 МК України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У розумінні статті 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до наданої позивачем в межах строку дії гарантійних зобов'язань бухгалтерської документації (рахунку-проформи № 298 від 04.10.11, меморіального ордеру № 22 від 06.10.11) поставлений товар був оплачений продавцю у вигляді 100% передоплати.

Частина 4 статті 267 МК України наголошує на тому, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; положень

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митному кодексі немає. Наявність інформації у митного органу щодо більш високої митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, до зазначеного переліку обмежень також не належить.

Крім того, як установлено судом першої інстанції, 07.10.2011 та 03.11.11 позивачем було здійснено розмитнення того ж самого товару на підставі того самого контракту за тією самою ціною в зоні діяльності Київської регіональної митниці за першим методом (за ціною контракту) за ВМД «ІМ 40» № 100210000/2011/074666 та №100210000/2011/071961. З огляду на що, у ціновій базі ДМСУ також повинна була бути інформація про такі митні оформлення, а неприйняття цих ВМД до уваги додатково свідчить про вибірковий підхід у визначенні митними органами митної вартості на аналогічний товар.

На виконання п.п. 13, 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом ДМСУ від 17.03.08 р. № 230, декларант позивача звернувся до Луганської митниці із заявою від 09.12.2011р. № 9/12-1 про надання додаткових документів. А саме позивачем були надані: висновок експертної організації про вартість товару (звіт №139/168/3); лист роз'яснення представника контрагента за зовнішньоекономічним контрактом від 17.11.2011р. № АКД-ТОР/84-02/26997 на запит імпортера про відмову у наданні калькуляції собівартості товару та з роз'ясненням про відсутність у виробника прайс-листів та каталогів у зв'язку з недоцільністю використання в умовах нестабільного ринку фіксованих цін; копія специфікації № 12 від 28.09.2011р. до Контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011р. із зазначення ціни товару, що поставляється; бухгалтерська документація в підтвердження здійснення оплати за товар (рахунок-проформа №298 від 04.10.11, меморіальний ордер № 22 від 06.10.11); сертифікат про походження товару; копії ВМД «ІМ 40», в якості цінової інформації на ідентичні товари в межах того самого контракту за однаковою ціною.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно не прийнято до уваги вказаного звіту про оцінку товару для підтвердження митної вартості, оскільки у поданому звіті поряд з витратним підходом були використані також доходний та порівняльний підходи, при цьому, всі зазначені експертом методи застосовувались послідовно.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивач довів суду, що надав митниці всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди, чого, в свою чергу, не спростував відповідач.

Таким чином, на погляд судової колегії, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 23 липня 2012 року.

Керуючись ст..ст.195,196,198,200,205,206,211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року в адміністративній справі №2а/0570/1774/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

В.А. Шальєва