Ухвала суду № 25436960, 24.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р.Справа № 2а-1870/555/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-1870/555/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сумський кондитер"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сумський кондитер" (далі - позивач, ТОВ "Торговий дім "Сумський кондитер") звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати наказ відповідача № 3387 від 23.06.2011 р. "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Торговий дім "Сумський кондитер", скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000112301/0/56796 від 15.07.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) в сумі 4244 грн., визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки позивача.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-1870/555/12 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 00000112301/0/56796 від 15 липня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 4244 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сумський кондитер". В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ТОВ "Торговий дім "Сумський кондитер" є юридичною особою та взято на податковий облік в ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС, є платником ПДВ.

В період з 23.06.2011 року по 25.06.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Сумський кондитер" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 4844/2301/36550961/49 від 25.06.2011 р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТД "Сумський кондитер", код ЄДРПОУ 36550961, з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р." (а.с. 48-53), у якому відображено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст.. 216, ст. 662, 665 та 656 ЦК України, п. 198.3, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за лютий 2011 року в сумі 4244 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000112301/0/56796 від 15.07.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання позивачеві за платежем по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким визначено позивачу суму ПДВ за лютий 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 4244 грн. та застосовано шрафну санкцію в сумі одна гривня (а.с. 17).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг рішення залишено без змін.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2011 року суми ПДВ та висновок про нікчемність договору купівлі-продажу природного газу між ТОВ "ТД "Сумський кондитер" та ГП "Промсервіс" від 31.12.2009 р. № 1.9510 протягом періоду, що перевірявся.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 31 грудня 20098 року між ГП "Промсервіс" (Продавець) і ТОВ "ТД "Сумський кондитер" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1.9510 (а.с. 11).

За умовами вказаного договору продавець продає, а покупець приймає і оплачує поставлені обсяги природного газу. Строк дії договору визначений сторонами на 2010 рік, а у випадку, якщо ні одна сторона за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про свій намір припинити договірні відносини, цей договір вважається пролонгованим сторонами на наступний рік.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов вищевказаного договору ГП "Промсервіс" виписано ТОВ "ТД "Сумський кондитер" податкові накладні № 438 від 31.01.2011 р., № 95 від 09.02.2011 р. і № 337 від 28.02.2011 р. (а.с. 23-26), що оформленні з дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України та зареєстровані в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних в лютому 2011 р. (а.с. 103-111).

Відповідно до копії акту прийому-передачі природного газу від 28.02.2011 р. № 78 (а.с. 21) ТОВ "Промсервіс" передало позивачеві в лютому 2011 року 8,947 тис. м. куб. природного газу, згідно копії рахунку № 321/1.9510 від 28.02.2011 р. (а.с. 22) за цю кількість газу ТОВ "Промсервіс" було виставлено рахунок ТОВ "ТД "Сумський кондитер" до сплати на 25462,88 грн., із цієї суми 4243,81 грн. складає ПДВ.

Надані позивачем платіжні доручення № 62 від 01.02.2011 р., № 74 від 09.02.2011 р., № 149 від 01.03.2011 р. та № 172 від 10.03.2011 р. (95-98), засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Згідно копій договору з транспортування природного газу магістральними газопроводами № С/2010-Т/975 від 31.12.2009 р., № 9510/Т-2009 від 28.09.2009 р. і додаткових угод до них (а.с. 131-134, 149-155) послуги з транспортування природного газу за договором позивача з ТОВ "Промсервіс" в лютому 2011 року надавалися ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", а копіями акту приймання-передачі послуг у лютому 2011 р. (а.с. 135) та копіями банківських виписок з особового рахунку ТОВ "ТД "Сумський кондитер" (а.с. 136,137) підтверджується оплата позивачем ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" вказаних послуг в повному обсязі - 684,98 грн., із яких 114,16 грн. ПДВ.

Із договору оренди майнового комплексу № 50 від 14.09.2010 р., виробничих листів № П-00013, № П-00010, № 00003, № 00004, товарно-транспортних накладних № РТ00353, № РТ00268, копії яких находяться в матеріалах справи (а.с. 118-125), слідує висновок про те, що позивачем було використано отриманий в лютому природний газ на виробничі потреби і вироблену з використанням газу продукцію було реалізовано.

Копією податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 р. та розшифровкою податкових зобов'язань і податкового кредиту (а.с. 112-117) підтверджується включення позивачем до сум податкового кредиту за лютий 2011 року суми ПДВ по господарській операції за отриманий від ТОВ "ГП Промсервіс" природний газ в розмірі 4243,81 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи судом також встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ в м. Суми акту за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ "ГП Промсервіс" акту ві 06.06.2011 р.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окремо колегія суддів звертає увагу на положення ст. 72 КАС України, частиною першою, якої передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року, яка набула законної сили, Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної податкової інспекції в місті Суми № 2877 від 03.06.2011 р. "Про організацію невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс". Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в місті Суми щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., оформлену актом № 3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011 року.

Оскільки висновки ДПІ про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ ґрунтуються лише на складеному ДПІ акті перевірки контрагента № 3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011 року, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-1870/555/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.