Постанова № 25436543, 11.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 р. Справа № 1813/2а-27/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.02.2012р. по справі № 1813/2а-27/12

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанова,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області, звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача ВП № 29740758 від 30.11.2012 р., винесену за виконавчим листом № 2а-7770/11 від 02.11.2011 р.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.02.2012 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області ВП № 29740758 від 30.11.2012 р., за виконавчим листом № 2а-7770/11 від 02.11.2011 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.02.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм принципів законності та обґрунтованості при неправильному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Сторони, повідомлені належним чином у судове засідання не прибули, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2011 р. по справі № 2а-7770/11/1813 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій .

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення за 2011 рік протиправними, зобов'язано здійснити перерахунок й виплатити недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2011 рік згідно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За наслідками апеляційного перегляду, вище вказану постанову було залишено без змін, таким чином, вона набула законної сили. На її виконання 02.11.2011 р. видано виконавчий лист.

Постановою від 09.11.2011 р. відкрито виконавче провадження, якою боржника зобов'язано виконати приписи суду негайно та попереджено про можливість її примусового виконання. (а.с.3)

На виконання постанови державного виконавця відповідачем проведено перерахунок допомоги на оздоровлення за 2011 рік на користь ОСОБА_1, одночасно повідомлено державного виконавця, що в управління відсутня можливість виконати рішення суду в зв'язку з відсутністю коштів на вказані цілі (а.с. 4).

30.11.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення на УПСЗН штрафу у зв'язку з недотриманням боржником строків самостійного виконання судового рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності застосуванння відповідачем штрафу через відсутність у діях позивача вини, яка могла бути лише у випадку невиконання судового рішення за об'єктивної можливості його здійснення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно п.1 ч.2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту, державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Стаття 7 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 р., є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Варто зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

В рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17.01.2006 р зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення позивачем здійснено перерахунок одноразової допомоги, проте виплати за судовим рішенням перерахованих сум не проведені.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Виконання судових рішень не може бути поставлене у залежність від надходження або ненадходження коштів на розрахункові рахунки боржника, адже, зобов'язання органу соціального страхування згідно судових рішень щодо виплат за минулі роки є зобов'язуючою обставиною. Позивачем не заперечується факт часткового виконання судового рішення, тож спірне рішення відповідача про застосування штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.

Твердження суду першої інстанції про відсутність вини боржника-державного органу в частковому невиконанні судових приписів не припиняє його обов'язку виконати судове рішення, оскільки за принципом юридичної визначеності, якщо держава законодавчо закріпила власний обов'язок створення певного рівня соціальної захищеності власних громадян, такі особи вправі розраховувати на безумовне виконання державних гарантій.

Згідно п. 3,4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права,що призвело до неправильного вирішення справи

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.02.2012 р. прийнята з порушенням норм чинного матеріального права, за умови хибних висновків , а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3,4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області задовольнити.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.02.2012р. по справі № 1813/2а-27/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Калитка О. М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.