Рішення № 25435106, 19.07.2012, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-2191/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області в складі :

головуючого - судді - Потятинника Ю.Р.,

з участю секретаря - Куцик С.Я.,

сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників сторін - Чорного Д.В., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до Княждвірської сільської ради, інспекції Держархбудконтролю в Івано-Франківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - приватний нотаріус Маркелова Іванна Петрівна про визнання незаконними і скасування: рішень, дозволу на виконання будівельних робіт, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними і скасування: витягу про реєстрацію права власності, свідоцтва про право власності, Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування витягу про державну реєстрацію речових прав, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та позов ОСОБА_3, ОСОБА_11 до виконавчого комітету Княждвірської сільської ради, Коломийської районної державної адміністрації, треті особи : ОСОБА_2, ОСОБА_12 про визнання частково незаконними і скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, з подальшим збільшенням позовних вимог, який мотивує тим, що проживала у фактичних шлюбних відносинах з 1989 року з ОСОБА_13 в с. Княждвір Коломийського району Івано-Франківської області. Рішенням №4 виконавчого комітету Нижнянської (Княждвірської) сільської ради від 25 січня 1990 року подано прохання до виконкому Коломийської районної ради про надання дозволу ОСОБА_13 провести перебудову житлового будинку на місці існуючого в с. Княждвір (Верхнє) між будинковолодіннями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 На даний час це вулиця АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Коломийської районної ради №172 від 08.08.1990 року надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_13 та позивачу ( колишнє прізвище ОСОБА_2.) на підставі рішення №13 виконкому Нижнянської (тепер Княждвірської сільської ради) від 29.03.1990 року.

Проживаючи з ОСОБА_17 спільно збудували, накрили, вставили вікна та підлогу в будинку по вул. АДРЕСА_1 Коломийського району та купили будівельні матеріали для продовження будівництва, які зберігались в даному будинку. В 1998 році припинили проживати однією сім'єю, а будівництво законсервували, тому що не мали коштів на добудову. При цьому, домовились, що будинок добудують пополовині, кожен для свого сина, так як спільних дітей не мали.

Кожен створив нову сім'ю. Позивач двічі одружувалась і змінила прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2, а пізніше на ОСОБА_2. Коштів на завершення будівництва не мали, а тому будівництво продовжувало бути законсервованим. Позивач проживала в м. Коломия, а ОСОБА_13 в АДРЕСА_1 в старому будинку, який належав на праві власності його тітці. Час-від-часу навідувалася в с. Княждвір для контролю за своєю власністю. За взаємною згодою правовстановлюючі документи на будівництво знаходилися в неї. Письмово повідомила сільського голову с. Княждвір Д Чорного про те, що будинок є її спільною власністю з ОСОБА_13 і просила його повідомити у разі якщо б ОСОБА_13 хотів щось із будинком зробити без її відома.

В травні 2011 року ОСОБА_13 помер. Позивачу про це стало відомо у вересні 2011 року і відразу ж зустрілася із дружиною померлого яку повідомила, що в незавершеному будівництві є її частка. Син померлого. ОСОБА_19 сказав, що не має претензій до цього будинку. Дружина ОСОБА_13 повідомила їй, що здається, померлий продав цей будинок, але кому вона не знає. Із довідки Княждвірської сільської ради позивачу стало відомо, що будинок тепер належить відповідачу ОСОБА_3 Дізнавшись про те, що незавершене будівництво продане ОСОБА_3, звернулася до суду з даним позовом.

Як вбачається із договору купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав цей будинок та земельну ділянку на якій він розміщений у ОСОБА_11, котрий придбав це незавершене будівництво у ОСОБА_13 на підставі договору купівлі - продажу від 22.11.2006 року.

Відповідно до інформації Коломийського МБТІ від 19.01.2012 року право власності на об'єкт незавершеного будівництва було зареєстровано за ОСОБА_13. на підставі Державного акту на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_13 та дозволу № 118 на виконання будівельних робіт.

На запит адвоката з архівного відділу Коломийської РДА 10.02.2012 року одержала копію рішення Княждвірської сільської ради №31 від 12.10.2006 року про надання дозволу на переоформлення технічної документації та продовження проведення забудови, з якого вбачається що ОСОБА_13 надано дозвіл на переоформлення технічної документації житлового будинку згідно побудованого в АДРЕСА_1 та сільська рада звернулася з проханням до відділу архітектури та містобудування Коломийської райдержадміністрації анулювати будівельний паспорт на житловий будинок і виготовити новий. Рішенням Княждвірської сільської ради від 12.10.2006 року №29 затверджено технічну документацію на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок. На підставі даних рішень інспекція Держархбудконтролю видала дозвіл №118 від 12.10.2006 року на виконання будівельних робіт. Вважає вказані рішення Княждвірської сільської ради та дозвіл інспекції Держархбудконтролю незаконними і таким, що підлягають до скасування з наступних мотивів.

В силу ст. 41 Конституції України та ст.21 ЦК України право власності є непорушним. Відповідно до ч. З ст. 331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі будівництва, а тому позивач, як співзабудівник є співвласником разом з ОСОБА_13 об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1 і її право власності є непорушним. Стаття 346 ЦК України передбачає вичерпні підстави для припинення права власності особи. Відповідно до цієї статті та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська рада не наділена повноваженнями по припиненню права власності громадян, а тому рішення № 31 від 12.10.2006 року суперечить Конституції України та наведеним нормам Цивільного Кодексу України. Земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, а тому позивач мала разом з ОСОБА_13 у користуванні цю земельну ділянку і мала право одержати її у приватну власність відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України.

Ухваливши оспорювані рішення сільська рада позбавила її права власності на будівельні матеріали, що вкладені в об'єкт незавершеного будівництва, а також права на приватизацію земельної ділянки , яка перебувала в її користуванні.

В силу ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України та законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Ст. 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника визнається судом незаконним і скасовується. Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Дозвіл на виконання будівельних робіт № 118 від 06.11.2006 року також порушує її право власності на об'єкт незавершеного будівництва та прийнятий з порушенням ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", в редакції яка діяла на час видачі дозволу. В силу ч. З ст. 29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних робіт надавався на підставі проектної документації, документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Оскільки підстав для виключення її з співзабудівників не було, то не було підстав і анулювати проектну документацію, де вони з ОСОБА_13 були співзабудівниками.

Таким чином, враховуючи те, що державний акт на землю та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12467877 від 10.11.2006 року видано на підставі правовстановлюючих документів, що видані з порушенням закону, то відповідно ОСОБА_13 не набув права власності ні на земельну ділянку, ні на незавершене будівництво як на об'єкт нерухомості.

Таким чином, і договори купівлі - продажу будинку та земельної ділянки слід визнати недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, в договорі купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26.05.2007 року не зазначено правовстановлюючого документа на земельну ділянку, тобто державного акту про право власності на землю за продавцем, а саме ОСОБА_11 А отже, земельна ділянка не відчужувалась за цим договором, і тому гр. ОСОБА_3 не набув право власності на земельну ділянку.

Незрозумілими є оцінка незавершеної будівлі, станом на 17.11.2006 року готовність будинку становила 64 %, а вартість - 105105 грн. (витяг з реєстру Коломийського МБТІ від 17.11.2006р. № 12549282), а станом вже на 26 травня 2007 року готовність становить - 53%, а вартість - 51 400 грн. (витяг з реєстру Коломийського МБТІ від 25.05.2007р. № 14685477).

Свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 видане ОСОБА_3 26.01.2012 року на підставі рішення № 4 від 05.01.2011 року виконкому Княждвірської сільської ради вважає недійсним, оскільки підставою видачі свідоцтва зазначено рішення від 05.01.2011 року, а декларація про готовність об'єкта до експлуатації видана 9.12 2011 року. Однак, на той час справа вже слухалася в суді. В даній декларації зазначено початок будівельних робіт - 2011 рік та закінчення будівельних робіт - 2011 рік. Крім того, відповідно до п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 підставою реєстрації права власності є зареєстрована декларація, а не рішення органу влади. Вважає, що ОСОБА_3 не набув право власності на земельну ділянку та незавершене будівництво, а тому і не набув право власності на житловий будинок відповідно до закону, що дає підстави для визнання недійсним свідоцтва.

Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_3 також вважає недійсним внаслідок недійсності рішення Княждвірської сільської ради №29 від 12.10.2006 року про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю та передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_13, договору купівлі-продажу від 22.11.2006 року, договору купівлі-продажу від 26.05.2007 року, а тому ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Тому, просить визнати незаконними та скасувати: рішення виконкому Княждвірської сільської ради №31 від 12.10.2006 року; дозвіл № 118 на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 06.11.2006р.; рішення Княждвірської сільської ради № 29 від 12.10.2006 року; скасувати Державний акт про право власності на землю серії ЯД № 879946 від 30.10.2006 року виданий ОСОБА_13; визнати недійсним та скасувати витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12467877 від 10.11.2006 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 22.11.2006 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26.05.2007 року; визнати недійсним рішення № 4 від 05.01.2011 року Княждвірської сільської ради; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно CAE № 290104 від 26.01.2012 року видане ОСОБА_3 та скасувати витяг про державну реєстрацію речових прав №33088794 від 06.02.2012 року; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 897250 від 14 серпня 2007 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_11 звернулись до суду з позовом, який мотивують тим, що з тексту позовної заяви ОСОБА_2 їм стало відомо, що остання проживала з ОСОБА_13 в фактичних шлюбних стосунках з 1989 року до 1998 року і разом з ОСОБА_13 будували спірний будинок. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надала суду доказ - архівний витяг з рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради за № 13 від 29.03.1990 року. В пункті 8 вказаного рішення дослівно зазначено, що " заяву ОСОБА_2 вважати її співзабудовником жилого будинку разом з ОСОБА_13 жителем с. Нижнє, оскільки вони проживають разом та будівництво ведуть разом та за згодою ОСОБА_13 задовільнити". На запит адвоката ОСОБА_6 в державному архіві Івано-Франківської області отримали ксерокопію вищевказаного рішення виконкому сільської ради. Ознайомившись з текстом даного рішення, були здивовані тим, що текст пункту 8 цього рішення відрізняється від тексту решти частини рішення - він надрукований іншим шрифтом. Оскільки вказаний восьмий пункт рішення в ньому є останнім, то виникли сумніви і підозри з приводу того, що пункт 8 був додрукований пізніше дати прийняття даного рішення і чи в дійсності виконком сільської ради приймав вказану редакцію п. 8. Про те що п. 8 дописаний пізніше, переконливо свідчить і та обставина, що в тексті п. 8 вказано, що "будівництво ведуть разом", хоча в дійсності будівництво було розпочато значно пізніше ніж 29.03.1990 року - акт виносу ділянки в натурі та розбивки будівель був складений 14.08.1990 року, відсутня в архівних матеріалах і заява ОСОБА_13 про його згоду на визнання ОСОБА_2 співзабудівником даного будинку.

Також, в архіві отримали і ксерокопію рішення виконкому Коломийської районної ради № 172 від 08.08.1990 року, пунктом 1 якого було затверджено рішення сільвиконкому від 25.01.1990 р. про надання дозволу ОСОБА_13 на будівництво на старому місці.

Ознайомившись з додатком до даного рішення, з'ясували, що в пункті 21 цього додатку дослівно викладено текст " ОСОБА_13 жит. с. Верхнє, який працює в побуткомбінаті робітником площею 0, 08 га на старому місці згідно рішення с/ради № 4 від 25.01.1990 р. та ОСОБА_2 згідно рішення с/ради від 29.03.1990 р. №13".Візуально видно, що слова " та ОСОБА_2 згідно рішення с/ради від 29.03.1990р. № 13" додруковані іншим шрифтом зі зміщенням міжрядкового інтервалу, текст слів " згідно рішення с/ради від 29.03.1990 р. № 13" вдрукований в простір між наступним пунктом додатку. Стосовно ОСОБА_2 не зазначено, як у всіх інших осіб, про яких вказано в даному додатку, місце її проживання та праці. Очевидно що неможливо було втиснути таку дописку в місце між пунктами. Крім того, їм стало відомо, що станом на 29.03.1990 року та 08.08.1990 року ОСОБА_2 проживала (була зареєстрована) в м. Надвірна в 2-х кімнатній квартирі, не потребувала покращення житлових умов і згідно діючого на той час законодавства її не вправі були визнати співзабудовником будівництва житлового будинку в іншому населеному пункті. Відсутні в архівних матеріалах і довідка з місця проживання, склад сім"ї ОСОБА_2, що станом на 08.08.1990 року було обов"язковою умовою для дачі дозволу на індивідуальне будівництво. Це стало підставою для висновку, що текст дослівно "та ОСОБА_2 згідно рішення с/ради від 29.03.1990 р. №13 " додрукований у вказаному додатку пізніше дати його прийняття і фактично п. 21 в такій редакції райвиконкомом не приймався. Вказаним п. 8 рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради Коломийського р-ну за № 13 від 29.03.1990 року, рішенням за № 172 виконавчого комітету Коломийської районної ради від 08.08.1990 року і п. 21 додатку за № 2 до даного рішення порушено права і інтереси продавця по спірному договору купівлі-продажу ОСОБА_13 і торкаються їх прав і інтересів як покупців придбаного ними вищевказаного нерухомого майна.

Тому, просять визнати незаконним і скасувати п. 8 рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради Коломийського р-ну за № 13 від 29.03.1990 року, рішення за № 172 виконавчого комітету Коломийської районної ради від 08.08.1990 року і п. 21 додатку за № 2 до даного рішення в частині надання дозволу ОСОБА_2 на перебудову будинку на старому місці згідно рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради за № 13 від 29.03.1990 року.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні свій позов підтримали повністю. Проти позову ОСОБА_3 та ОСОБА_11 заперечили. Пояснили, що позивач проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_13 з 1989р. по кінець 1998р. Весь цей час проживали разом в с. Княждвір в старій хаті тітки ОСОБА_13, вели спільне господарство і будівництво нової хати. В 1998р. у зв"язку з хворобою сина змушена була перейти проживати в м. Коломию. Син помер у 2002р. , але вже на той час створила нову сім"ю і в с. Княждвір не повернулась. ОСОБА_13 весь час проживав в с. Княждвір в старій хаті, яка знаходилась біля будови. З часу припинення спільного проживання з ОСОБА_13 будь-яких робіт по будівництву ними не велось через відсутність коштів. Будинок був повністю вимурований і накритий шифером, були вікна, двері, підлога, дошки, матеріали для опалення, ворота. В старій хаті залишила свої меблі, посуд, килими. Разом з ОСОБА_13 писали заяву в сільській раді про співзабудівництво. Мала ключі від старого і нового будинку. Будова здійснювалась в основному за її кошти і під її керівництвом, оскільки з 1989р. по 2005р. працювала начальником цеху Коломийського райпобуткомбінату, мала відповідний дохід, мала у розпорядженні більше 10 одиниць транспортних засобів, а ОСОБА_13 працював у її цеху водієм. Під час проживання у с. Княждворі була прописана в м. Надвірній. В будівництві також приймав участь її померлий син. Будівельний паспорт зберігала в себе.

Представник відповідачів Княждвірської сільської ради та виконавчого комітету Княждвірської сільської ради проти позову ОСОБА_2 заперечив. Пояснив, що до нього як до голови Княждвірської сільської ради в 2005р. звернувся ОСОБА_13 для дачі дозволу на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і йому була надана земельна ділянка площею 0,2309 га.. Він пояснював, що будівельний паспорт та інші документи знаходяться у ОСОБА_2 Тому, він переоформляв будівельний паспорт на підставі рішення виконкому сільської ради. До того ж, в незавершеному будівництві були недоліки, так як в порушення проекту були недозволені добудови на 2-ому поверсі. Дійсно ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_13 більше 5 років однією сім"єю, вели спільне господарство і разом здійснювали будівництво, хоча й не була зареєстрована в с. Княждвір. Старий будинок щодо якого було дано дозвіл на перебудову рахується по даний час за померлим в 1993р. гр. ОСОБА_18, земля в померлого ОСОБА_18 не вилучалась. Тобто, попереднім головою сільської ради були допущені порушення щодо надання земельної ділянки. Пригадує, що ОСОБА_2 приходила в сільську раду і спілкувалась з приводу спірного будинку, але її заяв в сільській раді не зареєстровано.

ОСОБА_3 та його представники свій позов підтримали, позов ОСОБА_2 не визнали. Пояснили, що ОСОБА_3 придбав спірний об"єкт незавершеного будівництва у гр. ОСОБА_11 разом із земельною ділянкою згідно договору купівлі-продажу та на підставі будівельного паспорта ОСОБА_13 Про права на нього третіх осіб нічого не знав. Придбаний будинок був в жахливому стані. Зробив реконструкцію. 09.12.2011р. оформив відповідну декларацію, після чого оформив свідоцтво на право власності. Має намір проживати в спірному будинку. Біля будинку була стара хата в якій впав дах, а тому її розібрав. В придбаному об"єкті був пошкоджений фундамент. Тому, змушений був залити новий навкруг старого. Зробив внутрішнє перепланування: добудував туалет, в мансардному приміщенні влаштував 5 житлових кімнат. Покриття даху з шиферу замінив на металочерепицю, вставив металопластикові вікна, поштукатурив будинок ззовні і зсередини, провів газ, викопав криницю, встановив внутрішні двері, підлоги, залив стяжки, встановив сантехніку, замінив стару електропроводку на нову. Електропостачання було. Загалом витратив біля 75000 долларів США. Посадив сад. Металічні ворота були на час придбання об"єкту.

Представники ОСОБА_11 в судовому засіданні позов ОСОБА_11 підтримали, позов ОСОБА_2 не визнали. Пояснили, що при купівлі спірного незавершеного будівництва нічого не було відомо про права на нього третіх осіб. На час придбання будинок був вимурований і накритий. Будь-яких будівельних робіт не проводили і, у зв"язку із скасуванням весілля ОСОБА_11, спірний об"єкт був проданий знайомому ОСОБА_3

ОСОБА_12 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 визнав. Пояснив, що є єдиним сином ОСОБА_13 Батько разом проживав з ОСОБА_2 і спільно будували будинок. Припинили спільне проживання після хвороби сина ОСОБА_2 - ОСОБА_19, який пізніше помер. Останній раз був на місці будівництва в 1998р.- будинок був вимурований і накритий, були дерев"яні вікна і двері, електроосвітлення. Всередині були дошки. В подальшому звернувся до суду із заявою про розгляд справи в його відсутності. Батько говорив, що будинок буде належати дітям, тобто йому та синові ОСОБА_2 від іншого шлюбу - нині померлому Сергієві. Батько заповіту не складав. На час смерті батько проживав з іншою жінкою, але в шлюбі не перебував. Заяву про прийняття спадщини не подавав. На час смерті батька з ним не проживав і не був біля нього зареєстрований. Від продажу будинку батько гроші йому не давав. Після припинення спільного проживання з ОСОБА_2 батько вже будівельних робіт не проводив через відсутність коштів, єдиним його доходом була невелика пенсія. ОСОБА_2 мала значно більший дохід від батька, оскільки працювала начальником цеху, а батько працював у неї водієм.

Представник відповідача - інспекції Держархбудконтролю в Івано-Франківській області в судове засідання не з"явився, подав письмові заперечення проти позову ОСОБА_2 з мотивів залучення його як неналежного відповідача, оскільки не є правонаступником районної інспекції Держархбудконтролю Коломийської РДА, якою видавався оспорюваний дозвіл на виконання будівельних робіт № 118 від 06.11.2006р.

Представник відповідача - Коломийської РДА повторно в судове засідання не з"явився, про причини неявки не повідомив, поважних причин його неявки не встановлено, а тому суд вважає , що справу слід розглядати в його відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_22 в судове засідання не з"явилась. Звернулась до суду із заявою в якій просить справу розглядати в її відсутності.

Суд, вислухавши сторони, аналізуючи обставини встановлені під час судового розгляду та дослідивши зібрані докази, вважає, що позов ОСОБА_2 частково підставний і підлягає до часткового задоволення, а позов ОСОБА_3 та ОСОБА_11 безпідставний і в його задоволенні слід відмовити, з таких мотивів.

Як встановлено в судовому засіданні, з пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_12, представника відповідачів Княждвірської сільської ради та виконавчого комітету Княждвірської сільської ради - Чорного Д.В., показань допитаних в судовому засідання свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 - позивач ОСОБА_2 в період з 1989р по 1998р. проживала у фактичних шлюбних відносинах однією сім"єю з ОСОБА_13 і разом спільними зусиллями і коштами збудували об"єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1, зокрема вимурували і накрили, встановили вікна і двері, поштукатурили зсередини, придбали матеріали для влаштування опалення, дошки для підлоги, провели освітлення, встановили ворота. При цьому, ОСОБА_2 в період будівництва працювала на керівній посаді в Коломийському райпобуткомбінаті, що підтверджується записами в її трудовій книжці, а ОСОБА_13 працював у неї водієм, інших доходів крім заробітної плати не мав, після припинення проживання однією сім"єю, що було пов"язано з тим, що ОСОБА_2 змушена була доглядати важко хворого сина в м. Коломиї, будівельних робіт ними не проводилось. Факт прописки ОСОБА_2 в м. Надвірна не спростовує вищевикладених встановлених судом обставин.

Свідок ОСОБА_26 пояснив, що працював в Коломийському районному відділі архітектури. Брав участь у виносі в натурі земельної ділянки виділеної для будівництва та розбивці будівель, виробленні будівельного паспорта. При цьому, з ним консультувався син ОСОБА_2 - ОСОБА_19, який цікавився від імені матері скільки потрібно будівельних матеріалів для будівництва та яка їх вартість. Винесення розбивки в натурі проводилось, зокрема в присутності ОСОБА_2, її сина ОСОБА_19 та ОСОБА_13 В той час дозволу на початок будівництва не вимагалось. Таким дозволом, фактично слугував будівельний паспорт. При введення співзабудівника не вимагалось переробляти чи вносити зміни в будівельний паспорт, який був вироблений на ОСОБА_13, а достатньо було долучити до матеріалів відповідне рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням виконкому Нижнянської сільської ради № 4 від 25.01.1990р. ( в тексті рішення помилково записано "виконавчого комітету Ради народних депутатів Коломийського району") було вирішено просити райвиконком надати дозвіл ОСОБА_13 на перебудову житлового будинку на місці існуючого між господарствами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за рахунок існуючої присадибної ділянки 0,10 га та зобов"язано ОСОБА_13 виготовити будівельний паспорт, після закінчення будівництва нового будинку знести старий. Саме у ОСОБА_2 зберігався даний будівельний паспорт копію якого вона представила суду. В даному будівельному паспорті наявний акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 14.08.1990р. та проект забудови, в якому зазначено, що його перевірив свідок ОСОБА_26 Згідно п. 8 рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради Коломийського р-ну за № 13 від 29.03.1990 року, рішення за № 172 виконавчого комітету Коломийської районної ради від 08.08.1990 року і п. 21 додатку № 2 до даного рішення було задоволено заяву ОСОБА_2 (раніше ОСОБА_2) П.І. вважати її співзабудівником житлового будинку за згодою ОСОБА_13 з підстав того, що вони разом проживають і ведуть разом будівництво та було дозволено будівництво житлового будинку їм обом. При цьому, суд вважає, що земельна ділянка на якій проводилось будівництво фактично була надана в користування. Пояснення голови сільської ради Чорного Д.В. про те, що дана земельна ділянка не вилучалась і рахується за померлим в 1993р. ОСОБА_18 документально не підтверджені. До того ж, рішення № 4 від 25.01.1990р. та надання земельної ділянки під будівництво ніким не оспорювалось і є чинним. Пояснення Чорного Д.В. про переоформлення будівельного паспорту ОСОБА_13 з причин порушень будівельних норм і правил, а саме проведення добудов на другому поверсі, прот чого заперечила ОСОБА_2 не спростовують вище встановлених судом обставин.

Однак, всупереч вищевказаним рішенням, без згоди і відома ОСОБА_2 виконавчий комітет Княждвірської сільської ради прийняв рішення № 31 від 12.10.2006р. "Про надання дозволу на переоформлення технічної документації та продовження проведення забудови згідно побудованого", а Княждвірська сільська рада прийняла рішення № 29 від 12.10.2006р. "Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю", якими надано дозвіл ОСОБА_13 на переоформлення технічної документації, покладено на нього всі обов"язки по продовженню і закінченню будівництва та передано у власність ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,2309 га, з яких 0,1219 га зазначено як подвір"я , а 0,1090 га - як рілля, під будівлями - 0,0000 га. Підставою приватизації земельної ділянки згідно рішення № 31 зазначено ст. 118 ЗК України, яка передбачає порядок приватизації земельних ділянок, які раніше перебували у користуванні громадян.

Отримавши 30.10.2006р. Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, ОСОБА_13 22.11.2006р. згідно договору купівлі - продажу продав об"єкт незавершеного будівництво разом із земельною ділянкою гр. ОСОБА_11, який в подальшому відчужив дане майно ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 26.05.2007р. При цьому, в договорі міститься запис продавця про те, що нерухоме майно є його особистою власністю, придбане за його власні кошти, що як встановлено з вищевикладеного не відповідає дійсності. З пояснень представника ОСОБА_11 - його матері ОСОБА_9 вбачається, що вона придбала спірний об"єкт для сина який мав намір одружуватись, але через скасування весілля вирішила даний об"єкт продати, за час володіння ОСОБА_11 спірним об"єктом будівельних робіт не проводилось. Згідно договору купівлі-продажу від 22.11.2006р. відсоток готовності незавершеного будівництва зазначено 64%, вартість - 105105 грн., а згідно договору від 26.05.2007р. відповідно - 53% , вартість 51350 грн. Назва даних договорів зазначена - "договір купівлі- продажу житлового будинку та земельної ділянки". При цьому, ні у витребуваних судом в нотаріуса матеріалах на підставі яких було оформлено ці договора, ні у витребуваних матеріалах реєстрації незавершеного будівництва з Коломийського МБТІ відсутні технічні документи обстеження об"єкту на підтвердження вищевказаних відсотків готовності. Крім того, ОСОБА_11 було продано земельну ділянку ОСОБА_3 без оформлення Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку на своє ім"я.

В подальшому, ОСОБА_3 добудував спірний об"єкт незавершеного будівництво, отримав 09.12.2011р. декларацію про готовність об"єкта до експлуатації та 26.01.2012р. отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок. При цьому, як підставу для оформлення цього свідоцтва вказано рішення виконкому Княждвірської сільської ради від 05.01.2011р. В судовому засіданні з"ясовано, що дата цього рішення зазначена помилково. Насправді, рішення виконкомом прийнято 05.01.2012р., що підтвердив в суді голова сільської ради - Чорний Д.В., який представив копію рішення датовану 05.01.2012р. При цьому, також представив рішення виконкому Княждвірської сільської ради від 03.07.2012р. № 65, яким з надуманих мотивів внесено зміни в попереднє рішення і викладено його в такій редакції "вважати дату прийняття цього рішення не 05.01.2011р.,а 05.01.2012р."

Згідно ст. 3 ч.2 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. В ст.8 СК України зазначено, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

В ст. 74 СК України, передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Такої норми не передбачено в КпШС України, який втратив чинність.

Згідно ст. 16 Земельного Кодексу УРСР (в редакції 1970р.) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статями 37,41 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 30 ч.1 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Згідно ст. 17 Закону України "Про власність", який діяв на час створення незавершеного будівництва, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

В ч.2 ст. 318 ЦК України закріплено, що всі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 331 ч. 2,3,4 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

У відповідності до ст. 368 ч. 1, 2,4 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Стаття 369 ЦК України закріплює, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно ст. 203 ч.1,2 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Таким чином, суд вважає, що оспорюваними рішеннями виконавчого комітету № 31 від 12.10.2006р. та сільської ради № 29 від 12.10.2006р., Державними актами на право власності на земельну ділянку, договором купівлі - продажу між ОСОБА_13 та ОСОБА_11, які вчинено без відома та всупереч волі ОСОБА_2, порушено вищевикладені норми чинного законодавства, її право власності на майно та право на користування земельною ділянкою як співзабудівника, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині слід задоволити і захистити її права у вибраний нею спосіб. До того ж, слід визнати недійсним оспорюване свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке було видане ОСОБА_3 26.01.2012р. на підставі декларації про готовність будинку до експлуатації від 09.12.2011р., під час розгляду справи в суді та під час дії ухвали суду від 16.12.2011р. про забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на спірний будинок та заборони продовження будівництва.

При цьому, суд, вважає, що оспорюваний дозвіл на виконання будівельних робіт, який передбачений діючим законодавством, за умов скасування судом оспорюваних рішень виконкому та сільської ради, не порушує права ОСОБА_2 як співзабудівника; оспорювані витяги з державного реєстру про державну реєстрацію права власності та речових прав самі по собі не є правовстановлюючими документами, а лише підтверджують факт державної реєстрації. Також, суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Княж двірської сільської ради № 4 від 05.01.2011р., оскільки в судовому засіданні встановлено, що такого рішення не існує. Тому, з урахуванням вищевикладеного, в решті позову ОСОБА_2 слід відмовити.

В судовому засіданні не встановлено фактів підробки чи фальсифікації п. 8 рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради Коломийського р-ну за № 13 від 29.03.1990 року, рішення за № 172 виконавчого комітету Коломийської районної ради від 08.08.1990 року і п. 21 додатку за № 2 до даного рішення в частині надання дозволу ОСОБА_2 на перебудову будинку на старому місці згідно рішення виконавчого комітету Нижнянської сільської ради за № 13 від 29.03.1990 року. Представлені ОСОБА_2 архівні витяги цих рішень оглянуті в судовому засіданні, належним чином завірені і скріплені відповідною печаткою. Допитана в судовому засіданні в якості свідка колишня завідувач архівного відділу Коломийської РДА підтвердила факт видачі ОСОБА_2 цих документів згідно оригіналів, підтвердила свій підпис, категорично заперечила будь-які дописки чи фальсифікації, пояснила можливе неспівпадіння шрифту різних частин тексту рішень технічними причинами. Сам факт представлення позивачами копій оспорюваних рішень виданих Державним архівом Івано-Франківськоїобласті, які належним чином завірені печаткою та підписом керівника архіву, і містять тотожний текст з текстами архівних витягів цих рішень представлених ОСОБА_2, заперечує їх підробку чи фальсифікацію, незважаючи на те, що представник ОСОБА_11 подала клопотання не приймати ці документи до уваги з посиланням на ст. 185 ЦПК України, норми якої не зобов"язують, а лише дають право суду виключити такі документи з числа доказів, що суд вважає недоцільним. З вищенаведених підстав судом було відмовлено у проведенні судово-технічної експертизи. До того ж, суд не є слідчим органом, факт підробки документів зі встановленням винних осіб може бути встановлений в порядку кримінального судочинства, вирок суду може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Тому, в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_11 слід відмовити.

На підставі викладеного та ст. 16,21,393 ЦК України, керуючись ст. 209 ч.3, 213-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Княждвірської сільської ради, інспекції Держархбудконтролю в Івано-Франківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - приватний нотаріус Маркелова Іванна Петрівна про визнання незаконними і скасування: рішень, дозволу на виконання будівельних робіт, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними і скасування: витягу про реєстрацію права власності, свідоцтва про право власності, Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування витягу про державну реєстрацію речових прав, визнання недійсним договорів купівлі-продажу задоволити частково.

Визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету Княждвірської сільської ради № 31 від 12.10.2006р. "Про надання дозволу на переоформлення технічної документації та продовження проведення забудови згідно побудованого" та рішення Княждвірської сільської ради № 29 від 12.10.2006р. "Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю".

Скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку 0,2309 га серії ЯД № 879946 виданий ОСОБА_13 від 30.10.2006р.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки укладений 22.11.2006р. між ОСОБА_13 та ОСОБА_11.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 26.01.2012р.

Визнати недійсним і скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2309 га серії ЯД № 897250, виданий ОСОБА_3 14.08.2007р.

В решті позову відмовити.

В позові ОСОБА_3, ОСОБА_11 до виконавчого комітету Княждвірської сільської ради, Коломийської районної державної адміністрації, треті особи : ОСОБА_2, ОСОБА_12 про визнання частково незаконними і скасування рішень - відмовити.

Стягнути з Княждвірської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в рівних частках в користь ОСОБА_2 107 грн. 30 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_2 1016 грн. 90 коп. зайво сплаченого судового збору. Повернути ОСОБА_3 та ОСОБА_11 в рівних частках 107 грн. 30 коп. зайво сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення чи отримання копії повного рішення, через Коломийський міськрайсуд.

Суддя: ПотятинникЮ. Р.