Ухвала суду № 25434774, 30.07.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2508/191/2012 Провадження № 22-ц/2590/2456/2012 Головуючий у I інстанції - Бараненко С.М.Категорія - цивільна Доповідач - Литвиненко І. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В. суддів: Бечка Є.М., Тагієва С.Р. при секретарі: Рачовій І.І. за участю: представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника позивачів ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду від 6 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про визнання права власності,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козелецька селищна рада, Козелецька районна державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішенням суду позов задоволено частково. Суд визнав за ОСОБА_7 і за ОСОБА_10 право власності по 1/6 частині АДРЕСА_1 як за спадклоємцями першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_11, стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 201 грн. та відмовив в задоволенні вимог про встановлення того, що Ѕ частина вказаної квартири входить до складу спадщини і підлягає поділу в рівних частинах.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спір про відмову органу публічного права визнати право власності повинен розглядатись за правилами КАС України, суд розглянув в одному провадженні як позовні вимоги так і вимоги про встановлення факту, які розглядаються в окремому провадженні, та не звернув уваги на відсутність доказів вини ОСОБА_5 у визнанні права власності за позивачами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 і спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, є дочка ОСОБА_7, дочка ОСОБА_10, дружина ОСОБА_5

До складу спадщини входить Ѕ частина АДРЕСА_1, яка належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації виконкому Козелецької селищної ради 04.07.2008 року.

ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не змогли отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на спадщину по закону у зв'язку з тим, що не надали нотаріусу оригінал свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири на ім'я ОСОБА_11, яке ОСОБА_5 відмовила їм надати, а тому просили суд визнати Ѕ частину квартири спадковим майном яке ділиться між спадкоємцями в рівних частинах та визнати за кожною з них право власності на 1/6 частину цієї квартири.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання 1/2 частини квартири спадковим майном яке ділиться між спадкоємцями першої черги в рівних частинах, суд першої інстанції виходив з того, що це встановлено законом і не потребує додаткового підтвердження судом.

Апеляційний суд в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції, який відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання за кожною позивачкою право власності на 1/6 частину квартири як за спадкоємцями першої черги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідач не бажає визнавати право власності на спадкове майно за позивачами, то це право підлягає захисту відповідно до ст.392 ЦК України, тим більш, що свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право.

Проте, такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права і не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, ст.392 ЦК України, передбачає визнання права власності за власником майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, жодна з зазначених підстав не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач чинить перешкоди позивачам в оформленні спадщини своєю категоричною відмовою в наданні нотаріусу оригіналу свідоцтва про право власності спадкодавця, але така підстава для визнання права власності за спадкоємцями законодавством не передбачена. Висновок суду про те, що відповідач не бажає визнавати право власності на спадкове майно за позивачами, є безпідставним, оскільки ненадання правовстановлюючого документу позивачам не є свідченням невизнання відповідачем прав позивачів, передбачених ст. 1296 ЦК України.

В даному випадку, ст.16 ЦК України передбачає інші способи захисту порушених прав позивачів.

Крім того, ст.ст. 4, 46 ч. 1 Закону України „Про нотаріат" передбачають право нотаріуса витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Підпунктом 5 п. 2 розд. 2 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, які схвалено рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Мін'юсті України від 29.01.2009 року, передбачено, що провадження по спадковій справі, серед іншого, складається і з запитів про витребовування відомостей та документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, про належність спадкодавцю спадкового майна, його склад, місце знаходження, вартість та інші необхідні відомості й документи.

Таким чином, отримання документа про право власності спадкодавця на нерухоме майно або дубліката такого документа після смерті останнього не є перешкодою реалізації спадкових прав спадкоємцем.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, а отже, провадження в частині позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_10 як за спадкоємцями, підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 307, 308, 310, 312, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду від 6 червня 2012 року в частині задоволення вимог і стягнення судових витрат скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_10 до ОСОБА_5 в частині вимог про визнання права власності закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: