Рішення № 25426676, 25.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.12 Справа№ 5015/2294/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап», с. Солошин

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, Російська Федерація, м. Вороніж

про стягнення 19 438,14 доларів США

В судове засідання з'явились:

від позивача: Батрух Р.Б. - представник

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап»до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19 438,14 доларів США.

В судовому засіданні 25.07.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 08.06.2012 р. та від 25.06.2012 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду. В долученому до позовної заяви листі ПП ОСОБА_1, відповідач свій борг в розмірі 19 438,14 дол. США визнає повністю та просить розглядати справу без його участі.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

Не зважаючи на визнання позову представниками відповідачів, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 25.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

27.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Агрокап" (Продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Контракт № 2010/04/27, відповідно до умов якого Продавець продає та поставляє обумовлений в контракті Товар на умовах, в кількості та за цінами, які визначаються окремими Специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного контракту, а Покупець зобов'язується оплатити поставлений Товар.

На виконання умов контракту позивач поставив відповідачу товар, а саме: кришку металеву для закупорювання скляної тари на суму 36074,20 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № 04/43 від 29.11.2011 р. (а.с.14) та митною декларацією (а.с.15-16) та на суму 41 364,00 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № 05/46 від 06.12.2011 р. (а.с.17) та митною декларацією (а.с.18-19), за які відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково оплативши позивачу 58 000,00 доларів США.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 19 438,14 доларів США.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Контракту № 2010/04/27 від 27.04.2010 року позивач поставив відповідачу товар, а саме: кришку металеву для закупорювання скляної тари на суму 36 074,20 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № 04/43 від 29.11.2011 року (а.с.14) та митною декларацією від 02.12.2011 року (а.с.15-16) та на суму 41 364,00 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № 05/46 від 06.12.2011 року (а.с.17) та митною декларацією від 08.12.2011 року (а.с.18-19).

Відповідно до п. 4 Контракту № 2010/04/27 від 27.04.2010 р. Оплата за Товар, що поставляється, здійснюється в доларах США, шляхом прямого банківського переказу на валютний рахунок Продавця (п.4.1.). Форма оплати -50 % передоплата, 50 % по факту поставки (п.4.2.).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 19 438,14 доларів США за поставлений товар, які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 3 107,19 грн. -судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Агрокап" (80356, Україна, Львівська область, Жовківський район, с. Сопошин, вул. Вокзальна, 18, код ЄДРПОУ 33775568) - 19438,14 доларів США, 3 107,19 грн. -судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.07.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.