Рішення № 25424643, 19.07.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/5503/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 р. року Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Грановському Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Центр фінансових рішень», Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 09 березня 2010 року між нею та ТОВ «Центр фінансових рішень»укладено кредитний кредит № 65223858, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 13.335 гривень із сплатою 0,01 відсотків річних, строком на 18 місяців, тобто з 09 березня 2010 року до 09 вересня 2011 року.

Однак, ОСОБА_1 вважає, що ТОВ «Центр фінансових рішень»не являється фінансовою установою та у нього відсутня ліцензія на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідним позовом, в якому просить суд визнати недійсним кредитний договір № 65223858 від 09 березня 2010 року, укладеного між нею та ТОВ «Центр фінансових рішень»та застосувати наслідки недійсності правочину.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 надав суду уточнення до позовної заяви, в яких просить суд визнати недійсним кредитний договір № 65223858 від 09 березня 2010 року, укладеного між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»та застосувати наслідки недійсності правочину ( а. с. 31- 34 ).

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Представник ТОВ «Центр фінансових рішень» у судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення проти позову, в яких посилається на те, що кредитний договір від 09 березня 2010 року за № 65223858 укладено ТОВ «Центр фінансових рішень», як агентом, від імені кредитодавця - ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», ідентифікаційний код: 35725063.

Крім того, представник ТОВ «Центр фінансових рішень»зазначає, що ТОВ «Центр фінансових рішень»не є фінансовою установою, надало на користь ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»агентську послугу з укладення кредитного договору, однак ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»є фінансовою установою, яке і здійснило надання кредиту ОСОБА_1, тому позов з цієї справи пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом ( а. с. 17 ).

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»у судовому засіданні позов не визнав, на надав заперечення проти позову, в яких посилається на те, що немає підстав вважати, що кредитний договір було укладено під впливом помилки в умовах, коли спочатку укладається кредитний договір, отримується і використовується кредитні грошові кошти, здійснюються окремі платежі на виконання кредитного договору, а уже потім робиться заява про укладення договору ніби під впливом помилки ( а. с. 53 - 56 ).

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У судовому засіданні встановлено, що 09 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»укладено кредитний кредит № 65223858, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 13.335 гривень із сплатою 0,01 відсотків річних, строком на 18 місяців, тобто з 09 березня 2010 року до 09 вересня 2011 року ( а. с. 5 - 6 ).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови ( пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, суд вважає, що укладений кредитний договір № 65223858 від 09 березня 2010 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»є таким, що укладений з дотриманням вимог цивільного законодавства України, а саме кредитний договір скріплено печаткою ТОВ «Центр фінансових рішень»на підставі агентського договору № 2009-07/01 від 20 січня 2009 року, який укладено між ТОВ «Центр фінансових рішень»та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»( а. с. 19 -20 ).

Крім того, суд критично оцінює посилання представника ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не мала повноважень підписувати кредитний договір від імені юридичної особи, оскільки ОСОБА_2 діяла на підставі довіреності, виданої ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»від 06 жовтня 2008 року ( а. с. 58 ).

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії ), згідно зі статтею 227 ЦК ( 435-15 ) є оспорюваним.

На підставі п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК ( 435-15 ) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину ( стаття 229 ЦК ( 435-15 ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За такими обставинами суд дійшов висновку, що вимога представника ОСОБА_1 про визнання вказаного кредитного договору недійсним є безпідставним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи, представник позивачки на думку суду не довів суду ті обставини, на які він посилався відносно кредитного договору № 65223858 від 09 березня 2010 року, який не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вони не засновані на законі, не підтверджуються зібраними по справі доказами та ними спростовуються.

Таким чином, суд вважає, що посилання представника ОСОБА_1 на те, що кредитний договір за № 65223858 від 09 березня 2010 року не відповідає вимогам чинного законодавства є безпідставними, а тому у задоволенні ОСОБА_1 позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 227, 229, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 627, 628, 638, 651, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 17, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженої відповідальністю «Центр фінансових рішень», Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»про захист прав споживачів та визнання договору недійсним за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання через Київський районний суд міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Рева С. В.