Рішення № 25417693, 06.09.2011, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №2-389/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2011 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -Шевцової Т.В.

при секретарі - Бунякіній О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до відповідачів з вищезазначеним позовом, в якому просила суд зобов'язати Дніпропетровську міську раду надати їй у приватну власність придатне до проживання приміщення, на чотирьох чоловік, площею не менше 54,6 кв.м., або стягнути на її користь з управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області комерційну вартість аналогічного будинку, що становить 366460 гривень, а також покласти на відповідачів судові витрати.

Уточнивши позовні вимоги, просила стягнути на її користь комерційну вартість аналогічного будинку, що становить 500000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що їй на праві приватної власності належить частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Починаючи з 28 грудня 2002 року до квітня 2003 року даний будинок систематично затоплювався водою, що була випущена з систем опалення багатоквартирних будинків, які знаходяться поблизу.

07 лютого 2003 року вищезазначений будинок було затоплено знову, наслідком чого стала його непридатність для проживання та аварійний стан.

11 вересня 2003 року Прокуратурою Дніпропетровської області порушено кримінальну справу №61039044 за фактом підтоплення будинку за адресою: АДРЕСА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 статті 367 Кримінального кодексу України, проте згодом призупинена у зв'язку з неможливістю встановити осіб, що винні у скоєнні злочину.

Згідно звіту про оцінку вартості завданої шкоди, наданого ТОВ «Експерт Сервіс», збитки нанесені всьому домоволодінню складають 204 655 гривень, а конкретно їй - 102327, 50 гривень.

Вважає, що комерційна вартість аналогічного будинку по вул. Каруни в м.Дніпропетровську становить 500000 гривень.

Зазначила, що згідно статті 1177 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, відшкодовується державою, та цей обов'язок держави не пов'язаний з її виною.

Держава поклала на себе обов'язок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок злочину. У зв'язку з ти, що кошти, що належать Державі, знаходяться на рахунках Держказначейства, яке здійснює управління фінансовими ресурсам, відповідачем у справі залучено саме Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач 1 надав до суду письмове заперечення в порядку статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, в якому зазначив згідно статей 6, 140, 141 Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні та міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють інтереси територіальних громад. Міська рада не є державним органом влади в розумінні статті 1177 Цивільного кодексу України, тобто положення даної статті не передбачають відповідальність міської ради за шкоду, завдану майну фізичної особи внаслідок злочину.

Зміст статті 1177 Цивільного кодексу України не підлягає розширено тлумаченню, адже відшкодування матеріальної шкоди не є тотожним виникненню у потерпілого права на отримання квартири та надання йому квартири, згідно із санкцією зазначеної статті.

За загальним правилом житлового законодавства житловими приміщеннями в будинках, що належать до комунальної власності, забезпечуються громадяни, що перебувають на квартирному обліку за місцем мешкання в межах території на яку поширюються повноваження виконавчого комітету районної у місті ради.

У зв'язку з цим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 також надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому з посиланням на ч. 2 статті 176 Цивільного кодексу України зазначив, що Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, як юридична особа не відповідає за зобов'язання, в тому числі за завдання матеріальної шкоди, державних органів, а також не уособлює собою державу і не відповідає по її зобов'язаннях.

Повноваження органів Державного казначейства при казначейській формі виконання бюджету чітко визначені у статтях 48, 112 Бюджетного кодексу України. Відповідно до яких, державне казначейство України здійснює лише розрахунково-касове обслуговування державного та місцевих бюджетів і не розпоряджається їх коштами.

Також зазначає, що положення ч. 2 статті 1177 Цивільного кодексу України не є нормами прямої дії, для їх реалізації повинен бути прийнятий відповідний закон.

Стаття 29 Закону Україин «Про державний бюджет України на 2010 рік»встановлює, що за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень підлягає відшкодуванню тільки шкода, завдана незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні призначення та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення, встановленого закон про Державний бюджет України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданим державним нотаріусом Яворською Л.А., зареєстрованим у реєстрі під № I-I795, належить ? частина жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до листа заступника голови Амур-Нижньодніпровьскої райради м.Дніпропетровська встановлено, що затоплення домоволодіння ОСОБА_1 та поряд розташованих будинків по вул.Каруни відбулося у зв'язку з проведенням підприємством ОЖКП "Лівобережжя" відкачки води з підвальних приміщень будинків №47, 49, 69 по цій вулиці, а також течією траси водопроводу діаметром 300 см. Течія усунута силами підприємства "Міськводоканал", виконкомом неодноразово надавалась допомога по відкачці води від підтоплених домоволодінь, вивезенню, зчищенню льоду.

Згідно відповіді прокуратури АНД району від 10.07.2007 року, провадження по кримінальній справі №61039044, порушеній прокуратурою Дніпропетровської області за фактом затоплення будинку № 70 по вул. Каруни в м. Дніпропетровську, на момент надання відповіді призупинено на підставі постанови слідчого прокуратури АНД району м.Дніпропетровська Коршуна О.В. про призупинення досудового слідства. По вищезазначеній справі ОСОБА_1 визнано потерпілою.

Відповідно до звіту про оцінку вартості завданої шкоди внаслідок підтоплення житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, проведеного ТОВ «Експерт Сервіс»позивачу було завдано шкоду у розмірі 102327, 50 гривень, при цьому розмір шкоди нанесеної всьому житловому будинку складає 204 655 гривень.

На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано відповідь ТОВ «Експерт Сервіс»про проведення маркетингового дослідження ринку нерухомості, щодо питання вартості житлової нерухомості станом на 18 лютого 2010 року. Згідно інформації ТОВ «Експерт Сервіс»вартість приватних житлових будинків, 3-х кімнатних квартир в районі пр. ім. Газети Правда становить 450000-500000 гривень.

Суд дослідивши надані позивачем докази погоджується з розміром відшкодування вартості завданої шкоди, заявленим позивачем у своїх уточнених позовних вимогах.

Проте, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, про що свідчить наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно ст.5 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною першою статті 8 ЦПК України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В деліктних правовідносинах зобов'язання держави виконує Державне Казначейство України, на яке постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України.

Разом з тим, з вказаної норми вбачається, що Державне Казначейство України є лише органом, покликаним до виконання судового рішення, в той час як належним відповідачем є Міністерство юстиції України, покликане представляти інтереси держави, в тому числі, в суді.

Відповідно до ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Однак, ОСОБА_1 використовуючи свої процесуальні права свідомо визначила відповідачами саме таке коло осіб, незважаючи на неодноразове уточнення позовних вимог та роз'яснення суду.

Відповідно до ч. 2 статті 176 Цивільного кодексу України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад. Частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за свої зобов'язання.

Також суд підкреслює, що згідно з статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному даним Кодексом.

Статтею 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»визначено, що у 2011 році державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України на суму 15000000 тис. гривень для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання - резидентів України державного сектору економіки.

З цієї норми вбачається, що Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»не передбачено виплат сум, заявлених позивачем.

Згідно ч. 1 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до пункту 3 Положення «Про Державну казначейську службу України»затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 основними завданнями Казначейства України є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До повноважень відповідача 2 відповідно до п. 36 статті 2, статей 48, 112 Бюджетного кодексу України не відноситься вирішення питань, щодо розпорядження бюджетними коштами поза межами видатків визначених Законом України «Про держаний бюджет України»на відповідний рік.

Разом з тим суд наголошує на твердженнях відповідач 1, погоджуючись з тим, що Дніпропетровська міська рада не є державним органом влади в розумінні статті 1177 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, даним та іншими законами.

Згідно частини 1 та 2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи /за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності/, в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Крім того, в розумінні кримінально-процесуального права факт залиття будинку позивача не визнано злочином на момент розгляду справи в суді, тому положення ст.1177 ЦК України не застосовні в даному випадку.

Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги пред"явленні до неналежних відповідачів, вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального права, заподіяння злочину не встановлено остаточним рішенням відповідного органу, суд вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3 10, 11, 57-59, 60, 88, 169, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя /підпис/ Т.В.Шевцова

З оригіналом згідно:

Суддя Бабушкінського

районного суду

м.Дніпропетровська Т.В. Шевцова