Постанова № 25416870, 26.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року № 2а-4281/09/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради

про стягнення суми необґрунтовано одержаної виручки та штрафу та зобов’язання вчинити дії,

В Т А Н О В И В:

Державна інспекція з контролю за цінами в місті Києві звернулася до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради в дохід держави суми необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 64 775, 08 грн. та штрафу у розмірі 129 550, 16 грн., та про зобов’язання відповідача виконати вимоги припису № 75 від 31 жовтня 2008 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року зупинено провадження у справі № 2а-4281/09/2670 до набрання законної сили рішенням у справі Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-5711/10/2670.

Ухвалою суду від 18 червня 2012 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 3 липня 2012 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку представників сторін в судове засідання 3 липня 2012 року, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України «Про ціни і ціноутворення», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затверджену спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519 та зазначає, що Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення від 31 жовтня 2008 року № 66 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 194 325,24 грн., оскільки за ІІ півріччя 2007 року та І півріччя 2008 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради безпідставно нарахувало до сплати за житлово-комунальні послуги суму в розмірі 87 237,17 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідач заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, проте під час письмового провадження у справі представником відповідача через канцелярію суду подано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 березня 2012 року у справі № 2а-2522/11/2670 з відміткою про набрання рішенням законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради є юридичною особою та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (код ЄДРПОУ 34966228).

За результатами проведеної планової перевірки Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві 3 жовтня 2008 року складений акт № 179, яким встановлено, що за ІІ півріччя 2007 року та І півріччя 2008 року загальна сума безпідставно нарахована Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у місті Києві ради до сплати за житлово-комунальні послуги становить 87 239,17 грн. з податком на додану вартість, на яку підприємство повинно провести перерахунок з мешканцями тих будинків, де сталося порушення.

На підставі складеного акту 31 жовтня 2008 року Державною інспекції з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення № 66, яким вилучено у Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради в доход державного бюджету суму в розмірі 64 775,08 грн. без податку на додану вартість та стягнуто штраф в розмірі 129 550,16 грн.

Приписом від 31 жовтня 2008 року № 75 зобов’язано Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін в частині застосування вільних тарифів на житлово-комунальні послуги для населення при нарахуванні плати за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій шляхом приведення цін (тарифів) у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.06.2000 № 748 «Про встановлення розмірів квартирної плати»(із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження від 19.06.2000 № 748»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24.06.2004 № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон № 1875-ІV) житлово-комунальні послуги –це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону № 1875-ІV порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Статтею 32 Закону № 1875-ІV встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги, на момент виникнення спірних правовідносин, визначав Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 560, (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розмір тарифів (нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг. Під час формування тарифу на послуги повинна забезпечуватися прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири.

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення»та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до статті 7 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон № 507-ХІІ) вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін і тарифів відповідно до статті 8 Закону № 507-ХІІ, здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Згідно статті 9 Закону № 507-ХІІ державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до положень статті 2 Закону № 1875-ІV базується, зокрема, на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, який здійснюється відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 30 зазначеного Закону шляхом нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 7 Закону № 1875-ІV встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Статтею 14 зазначеного Закону встановлено, що, ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 13 Закону № 507 державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Статтею 14 Закону № 507 встановлено, що вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 березня 2012 року у справі № 2а-2522/11/2670 за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у м. Києві ради до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання нечинним рішення № 66 від 31 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили 7 квітня 2012 року, позовні вимоги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у м. Києві ради задоволено повністю та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 31 жовтня 2008 року № 66.

Зазначеним рішенням встановлено, що на момент проведення Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві перевірки, факт порушення був самостійно усунений Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у м. Києві ради, а тому висновки, викладені в акті перевірки щодо безпідставного донарахування до сплати населенню зайвих коштів в розмірі 36 651,85 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 березня 2012 року.

Беручи до уваги те, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 31 жовтня 2008 року скасоване рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, яке набрало законної сили, та з огляду на те, що вказаним рішенням встановлено, що відповідач самостійно усунув порушення державної дисципліни цін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у м. Києві ради суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 64 775,08 грн. та штрафу в розмірі 129 550,16 грн. та для зобов’язання відповідача виконати вимоги припису № 75 від 31 жовтня 2008 року.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення суми необґрунтовано одержаної виручки та штрафу та зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева