Постанова № 25416612, 19.06.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2270/2546/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представника позивача Чорного А.О. представників відповідача Мельник В.В., Гладкої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агас" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняті на підставі акту перевірки № 7929/23-5/32877833 від 11.11.2011 року податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 28.11.2011 року №0005862301/3467, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на суму 317401,0 грн., в тому числі в частині основного платежу в сумі 317400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 1,0 грн., і від 28.11.2011 року №0005872301/3468, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 29166,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29165,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 1,0 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» та нікчемність укладеного з зазначеним контрагентом договору купівлі-продажу №6 від 29.06.2011 року.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування валових витрат і податкового кредиту за вказаною господарською операцією, а висновки щодо нікчемності договору купівлі-продажу перечать вимогам Господарського та Цивільного кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем п.135.5.4 ст.135 і п.137.10 ст.137 та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 і п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу (надалі - ПК України) і заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на 31740,0 грн. та податку на додану вартість за січень та червень 2011 року на загальну суму 29165,0 грн. встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті № 7929/23-5/32877833 від 11.11.2011 року.

Вказує, що позивач безпідставно сформував валові витрати та податковий кредит на підставі оформлених ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» документів на придбання товару.

На думку відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» офісних меблів та обладнання свідчать такі обставини: відсутність у позивача документів на транспортування товару від його постачальника, відсутність у ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» трудових ресурсів, складських приміщень та основних засобів для зберігання товару; відсутність зазначеного товариства за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, а також пояснення директора ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» ОСОБА_7, який вказав, що не мав ніякого відношення до діяльності товариства, директором не був, товарно-матеріальні цінності від імені товариства не поставляв, роботи не виконував та кошти не отримував.

Крім того, зазначає, що окрім безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат по операції з придбання від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» офісних меблів та обладнання, позивач в порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДЖВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, помилково відобразив зменшення суми, що підлягає вкоченню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у рядку 23.4 декларації з ДПВ за листопад 2009 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агас» 11.03.2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію від 11.03.2004 року). З 07.04.2004 року перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м.Хмельницькому.

Основними видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах.

В жовтні-листопаді 2011 року на підставі ст. ст. 20, 75, 77, 81 і 82 Податкового кодексу України відповідно до плану-графіку планових перевірок на 3 квартал 2011 року та направлень від 14.10.2011 року №№000740 і 000741 та від 31.10.2011 року №№000824 і 000825 працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року. Результати перевірки оформлені актом № 7929/23-5/32877833 від 11.11.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 28.11.2011 року №0005862301/3467, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на суму 317401,0 грн., в тому числі в частині основного платежу в сумі 317400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 1,0 грн., і від 28.11.2011 року №0005872301/3468, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 29166,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29165,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 1,0 грн.

До подання позовної заяви до суду зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Хмельницькій області та ДПС України. За результатом розгляду скарги позивача рішенням ДПА у Хмельницькій області від 31.01.2012 року №1936/10/25-034 податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 року №0005862301/3467 скасоване в частині штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн. і залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 року №0005872301/3468.

Податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 року №0005862301/3467, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на суму 31741,0 грн., базується на викладених в акті перевірки 28.11.2011 року №0005872301/3468 висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог позивачем вимог п.135.5.4 ст.135 і п.137.10 ст.137 Податкового кодексу (надалі - ПК України) і заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на 31740,0 грн. у зв»язку з включенням до валових витрат вартості придбаних від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» офісних меблів і комп»ютерної техніки вартістю 138000,0 грн., в тому числі ПДВ 23000,0 грн., відповідно до нікчемного договору купівлі-продажу, який не мав реальних наслідків для позивача.

Податкове повідомлення-рішення №0005872301/3468, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 29166,0 грн., базується на викладених в акті перевірки 28.11.2011 року №0005872301/3468 висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 і п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України і заниження податкових зобов»язань з податку на додану вартість за січень та червень 2011 року на загальну суму 29165,0 грн. у зв»язку з включенням до податкового кредиту по операції з придбання від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» офісних меблів і комп»ютерної техніки на суму ПДВ 26336,0 грн., та заниження податкових зобов»язань з ПДВ за січень 2011 року на 3142,0 грн., у зв»язку з порушенням Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, та помилковим відображенням зменшення суми, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у рядку 23.4 декларації з ПДВ за листопад 2009 року у вказаній сумі.

Суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу №6 від 29.06.2011 року ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» зобов»язалось продати та передати у власність позивача товар (п.1.1. договору), асортимент та ціни на який вказуються в рахунку-фактурі (п.2.1 договору), оплата за який здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.1 договору). Відповідно до умов договору ціна цього договору становить суму всього поставленого за цим договором товару (п.2.2. договору), обов»язки продавця вважаються виконаними в момент підписання сторонами всіх документів про передачу товару (п.4.1 договору), право власності на товару переходить до покупця в момент передачі товару , товар поставляється на умовах само вивозу (п.4.2 договору).

На виконання договору відповідно до рахунку -фактури №СФ-0000086 від 29.06.2011 року, видаткової накладної №РН-0000049 від 30.06.2011 року та податкової накладної №13 від 30.06.2011 року ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» передало у власність позивача офісні меблі та комп»ютерну техніку загальною вартістю 138000,0 грн., в тому числі ПДВ 23000,0 грн.

На підставі виданих позивачем довіреностей товар та супроводжуючі його документи на складі постачальника отримав менеджер з постачання ТОВ «Агас» ОСОБА_8

Перевезення зазначеного товару зі складу ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» в м.Києві м.Хмельницького здійснював за власний рахунок позивач орендованим автомобілем.

Зазначене підтверджується договором оренди автомобіля від 18.02.2009 року та актом прийому -передачі орендованого автомобіля, наказом №08-К від 17.02.2011 року про прийняття на роботу ОСОБА_8 на посаду менеджера з постачання ТОВ «Агас», наказом №4/1 від 17.02.2011 року про закріплення автомобіля за ОСОБА_8, наказами про відрядження ОСОБА_8 до міста Києва з метою одержання та транспортування товару, посвідченнями про відрядження до м.Києва до ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», подорожніми листами службового легкового автомобіля, товарно-транспортними накладними про перевезення товару від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» в м.Києві до м. Хмельницького, Журналом реєстрації довіреностей ТОВ «Агас» за 2011 рік та поясненнями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні.

У зв»язку з частковою оплатою позивачем придбаного товару, ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» надіслало йому претензію №15/1 від 15.11.2011 року з вимогою розрахуватись в повному обсязі за поставлений товар. У відповіді на претензію позивач підтвердив наявність заборгованості.

Отримавши товар, позивач оприбуткував його в складському та бухгалтерському обліку, що підтверджується наказом №8 від 07.07.2011 року про введення в експлуатацію об»єктів основних засобів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ТОВ «Агас», наказами про проведення інвентаризації у 2011 році, актами контрольної перевірки інвентаризації основних засобів на 26.12.2011 року, виписками з банківського рахунку позивача.

Придбані від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» офісні меблі та комп»ютерну техніку позивач використовую у власній господарській діяльності, розмістивши у власному офісному приміщенні для забезпечення належних умов праці персоналу.

На підставі оформлених постачальником товару видаткової та податкової накладних, які засвідчують факт передачі від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» товару загальною вартістю 138000,0 грн., в тому числі ПДВ 23000,0 грн. позивач відніс до валових витрат 2 кварталу 2011 року вартість товару, а до податкового кредиту з ПДВ в червні 2011 року - податок на додану вартість, нарахований та частково сплачений в ціні придбаного товару.

Позивач та його контрагент ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» відобразили операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справ деклараціями з податку на прибуток та деклараціями з ПДВ позивача та ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» за відповідні звітні періоди.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що накладна №РН-0000049 від 30.06.2011 року про передачу від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» офісних меблів та комп»ютерної техніки на суму 138000,0 грн., в тому числі ПДВ 23000,0 грн., відповідає вимогам первинного документу і є достатньою підставою віднесення вартості товару до валових витрат у 2 кварталі 2011 року.

На підставі оформленої ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» податкової накладної №13 від 30.06.2011 року по зазначеній вище операції позивач відніс до податкового кредиту в червні 2011 року податок на додану вартість в сумі 23000,0 грн.

За змістом підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкова накладна на поставку офісних меблів та комп»ютерної техніки, оформлена ТОВ «Союз Лайн ЛТД» з дотриманням вимог ПК України.

Суд враховує, що факт поставки товару від вказаного контрагента, їх часткової оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначеної податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства постачальником товару, є достатньою підставою для віднесення нарахованого та частково сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Союз лайн ЛТД», відсутності реальних наслідків цього договору та фактичної передачі товару, а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту спірного договору вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання договору недійсним на підставі ст.228 ЦК України.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на одну з підстав недійсності договору, на відсутність у його контрагентів достатньої кількості працівників, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Суд вважає, що відсутність у постачальника товару складських приміщень для зберігання зазначеного товару не може слугувати підставою недійсності договорів поставки.

Доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Союз Лайн ЛТД» місця для зберігання товару спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_8, який особисто приймав товар від постачальника на складі у м.Києві, розташованому поза межами офісу контрагента.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

За змістом ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ТОВ «Союз Лайн ЛТД» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу нікчемності договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності цих контрагентів на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Союз Лайн ЛТД» перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ. Станом на дату укладання спірних договорів та передачі товару до ЄДР були також внесені відомості щодо директора зазначеного ОСОБА_7

В силу ст.18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин позивач, як покупець товару та послуг, не може нести відповідальність можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать проте, що господарські операції з придбання від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» офісних меблів та комп»ютерної техніки спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов»язань.

Оцінюючи належність та допустимість як доказів у справі, пояснень свідка ОСОБА_7, який наполягає на тому, що не підписував спірний договір купівлі-продажу, не передавав позивачеві товар та не отримував кошти, суд враховує наведене нижче.

Дослідженими судом первинними та іншими документами підтверджуються факти передачі товару від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» до позивача у м.Києві, перевезення позивачем товару від місця його передачі до м.Хмельницького, оприбуткування товару в бухгалтерському та податковому обліку, фактична наявність товару в офісі позивача станом на дату проведення перевірки та розгляду справи в суді.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка є засновником ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» та одночасно з 24.04.2012 року (наказ №1-К від 24.04.2012 року і протокол загальних зборів ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» від 23.04.2012 року) директором ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» пояснила, що замість ОСОБА_7 спірний договір, податкову та видаткову накладну підписав менеджер ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» ОСОБА_11

Суд вважає, що, той факт що ОСОБА_7 не підписував договір та первинні документи на передачу товару від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» , не спростовує факт поставки цього товару (офісних меблів та комп»ютерної техніки) від зазначеного контрагента, як господарюючого суб»єкта.

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено, що ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» не був власником товару, купівля-продажу якого оформлена договором №6 від 29.06.2011 року, рахунком -фактурою №СФ-0000086 від 29.06.2011 року, видатковою накладною №РН-0000049 від 30.06.2011 року та податковою накладною №13 від 30.06.2011 року, або що зазначений товар належав іншій особі.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, який вважає, у зв»язку з неможливістю встановити власника його, товар вартістю 138000,0 грн. вважається безоплатно отриманим в силу п. 135.5.4 ст.135 та п.137,10 ст.137 ПК України.

За змістом ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння користування та розпорядження своїм майном.

Судом не встановлено та не доведено відповідачем, що право власності ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» на офісні меблі та комп»ютерну техніку ніким не порене у встановленому законом порядку, тому в силу ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України є непорушним.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операції з придбання в червні 2011 року офісних меблів та комп»ютерної техніки від ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», а податкові спірні повідомлення - рішення в частині збільшення грошових зобов»язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, які базуються на зазначених висновках, неправомірними.

За даними перевірки позивач з посиланням на оформлену ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» податкову накладну №13 від 30.06.2011 року на суму 20016,0 грн., в тому силі ПДВ 3336,0 грн., включив до валових витрат у 2 кварталі 2011 року та податкового кредиту у червні 2011 року вартість товару та відповідно ПДВ. Отримання зазначеної накладної позивачем підтверджується декларацією з ПДВ за червень 2011 року та реєстром отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем, що товар, поставка якого оформлена зазначеною накладною, позивач не отримував. В судовому засіданні представники позивача підтвердили факт відсутності поставки, та помилковості формування валових витрат та податкового кредиту за вказаною операцією.

За змістом п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Перевіркою встановлено, що позивач не виконав вимоги п.50.1 ст.50 ПК України та до початку перевірки не скоригував податкові зобов»язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на 16680,0 грн. та 3336,0 грн. відповідно.

Разом з тим, суд встановив, що в червні 2011 року відповідно до договору поставки від 30.06.2011 року, видаткової накладної №САГ-000001 від 30.06.2011 року та податкової накладної №444 від 30.06.2011 року позивач придбав від ТОВ «Сага» товар (2 холодильні вітрини ПВХС) загальною вартістю 20016,0 грн., в тому числі ПДВ 3336,0 грн. В судовому засіданні представники відповідача не заперечили ані факт наявності зазначених первинних документів під час перевірки, ані факт придбання позивачем вказаного в них товару, ані факт відображення операції з придбання товару в бухгалтерському обліку.

Позивач помилково не відобразив зазначену операцію в податковому обліку.

В липні 2011 року позивач повернув придбаний товар його продавцеві (ТОВ «Сага»), відобразивши зазначену операцію в податковому обліку.

В силу п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 акт перевірки від 12.03.2012 року, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пунктом 6 Порядку передбачено, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3 ст.54 ПК України Контролюючий орган зобов'язаний зокрема самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Тому, перевіривши первинні документи по операції з придбання від ТОВ «Сага» товару загальною вартістю 20016,0 грн., в тому числі ПДВ 3336,0 грн. в червні 2011 року, відповідач зобов»язаний був врахувати зазначену господарську операцію під час визначення грошових зобов»язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, який підлягав перевірці.

За даними перевірки позивач в порушення абз. «б» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час існування спірних відносин, завищив залишок від»ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ за листопад 2009 року ) на 3142,0 грн.

Перевіркою встановлено, що в листопаді 2009 року позивач подав уточнюючі розрахунки податкових зобов»язань з ПДВ у зв»зку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.11.2009 року. Зменшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 3142,0 грн. та підлягало відображенню позивачем у рядку 23.4 декларації з ПДВ за грудень 2009 року. Проте, вказана сума відображена позивачем двічі в р.23.4 декларацій з ДПВ за листопад 2009 року та грудень 2009 року, в результаті чого завищено р.26 «залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за листопад 2009 року в сумі 3142,0 грн, і як наслідок занижено р.27 «сума пДВ яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду» за січень 2011 року на 3142,0 грн.

В судовому засідання представники позивача визнати обгунтованими зазначені висновки та надали суду платіжні доручення про сплату до бюджету суми порушення.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 року №0005872301/3468, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість, є правомірним в частині визначення грошового зобов»язання в сумі 3142,0 грн.

Суд також враховує, що податкове повідомлення-рішення державної від 28.11.2011 року №0005862301/3467, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на суму 317401,0 грн., за наслідками розгляду скарги позивач скасоване в частині штрафної санкції в розмірі 1,0 грн. податковим повідомленням рішенням від 31.01.2012 року №0006622301/490.

За змістом пп. 60.1.2. і пп. 60.1.3. п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, спірне податкові повідомлення-рішення від 28.11.2011 року №0005862301/3467 і №0005872301/3468 є неправомірними частково.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб"єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Оскільки у спірних податкових повідомленнях-рішеннях неправомірну частину не можна відокремити та ідентифікувати, то наслідком неправомірності частин податкових повідомлень-рішень від 28.11.2011 року №0005862301/3467 і №0005872301/3468 є визнання їх неправомірними в цілому.

Керуючись Податковим та Цивільним кодексами України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 28.11.2011 року №0005862301/3467 і №0005872301/3468.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2012 року

Суддя О.К. Ковальчук