Постанова № 25416068, 23.07.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1936/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

з участю представника позивача Данищук Ж.О.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерела» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 22 лютого 2012 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерела» (далі- ТзОВ «Джерела» звернулося в суд з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ківерцівська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 22 лютого 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.02.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту при взаєморозрахунках з ПП «Воллі» за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, про що складено акт №84/2301/23251213. За результатами проведеної перевірки службовими особами Ківерцівської МДПІ зроблено висновок про нікчемність правочину (договір підряду), укладеного ТзОВ «Джерела» з ПП «Воллі», оскільки в останнього відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та трудові ресурси.

На підставі акту перевірки Ківерцівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22 лютого 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 29 888,75 грн., з яких: 23 911,00 грн. - за основним платежем; 5 977,75 грн. - штрафні санкції.

Позивач не погоджується з висновками перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, як такими що вони суперечать нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Вказує, що відповідач безпідставно вважає нікчемним правочин, укладений із ПП «Воллі», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства - Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зважаючи на це, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22 лютого 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки договірні зобов'язання сторонами фактично не виконувались і є нікчемними. Вказала, що при проведенні перевірки було встановлено нікчемність договору підряду №11/11/2010-1 від 16.05.2011 року, укладеного між ТзОВ «Джерела» та ПП «Воллі» відповідно до якого останній надавав першому послуги по реконструкції квартири. Позивачем в період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року було задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 123 408,00 грн. При проведенні перевірки повноти визначення податкового кредиту позивачем встановлено його завищення на загальну суму 23 911,00 грн. Додала, що при проведенні ДПІ у Франківському районі місті Львова з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Воллі» було встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, а саме складалась лише з одного працівника - директора, відсутність оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а тому була встановлена нікчемність укладених ним правочинів. У зв'язку з цим, здійснені операції по договору підряду між ТзОВ «Джерела» та ПП «Воллі» не мають реального правового характеру, а відтак є нікчемними. Оскільки правочин укладений між цими суб'єктами господарської діяльності є нікчемним, тому позивачем в порушення податкового законодавства завищено податковий кредит з ПДВ на суму 23 911,00 грн. Також пояснила, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства - ПП «Воллі», яка на даний час перебуває на розгляді в суді, що є підтвердженням нереальності здійснених між позивачем та контрагентом - ПП «Воллі» господарських операцій, при цьому надала протокол допиту в якості свідка директора ПП «Воллі», який підтвердив, що ніяких угод з ТзОВ «Джерела» не укладав. Зважаючи на це, оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає законним та просить відмовити в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Судом встановлено, що 25 травня 1998 року Ківерцівською районною державною адміністрацією зареєстроване ТзОВ «Джерела», яке 25.05.1998 року взято на податковий облік в Ківерцівській МДПІ за №158. З 28 травня 1998 року відповідач являється платником ПДВ, про що видано свідоцтво №02398230.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Так, Ківерцівською МДПІ в період з 24.01.20112 року по 30.01.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Джерела» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту при взаєморозрахунках з ПП «Воллі» за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт №84/2301/23251213 від 06.02.2012 року.

З висновків вищеназваного акту перевірки вбачається, що товариством було порушено пункт 14.1.181 статті 14, пункт 201.10 статті 201, пункти 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого ТзОВ «Джерела» донараховано ПДВ в сумі 23 911,00 грн., з яких: за червень 2011 року - 5361,00 грн., за липень 2011 року - 8333,00 грн., за серпень 2011 року - 10217,00 грн. До такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що при перевірці було зроблено висновок про нікчемність правочину (договору підряду), укладеного між ТзОВ «Джерела» та ПП «Воллі», а саме, в зв'язку з відсутністю у даного контрагента основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Відповідно до пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1, пункту 5 статті 203 ЦК України згаданий правочин є нікчемним в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі акту перевірки Ківерцівської МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року, яким ТзОВ «Джерела» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 23911,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5977,75 грн.

Суд встановив, що вищеназване податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області та ДПС України.

Рішенням ДПА у Волинській області від 30.03.2012 року №1018/10/10-206 податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року в частині зайво нарахованої штрафної санкції в розмірі 1339,25 грн. скасовано, а в іншій частині, - залишено без змін.

Відповідно до рішення ДПС України від 14.05.2012 року №8326/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу, - без задоволення.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно зі статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та довів законність винесеного у зв'язку із порушенням ТзОВ «Джерела» податкового законодавства податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 16 травня 2011 року між ТзОВ «Джерела» (замовник) та ПП «Воллі» (підрядник) було укладено договір підряду №11/11/2010-1, відповідно до пункту 2.1 якого підрядник зобов'язується виконати реконструкцію квартири №37 під магазин по вул. Любінській, 89 в м. Львові відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, а замовник надати йому об'єкт для виконання робіт, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і оплатити виконання роботи у встановлений договором строк.

Крім того, судом встановлено, що факт виконання робіт по реконструкції квартири підтверджується первинними документами, зокрема, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт (а.с.118-160) та платіжними дорученнями (а.с.55-57). Встановленим є також те, що розрахунки між сторонами були проведені у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями (а.с.161-165).

В акті перевірки №84/2301/23251213 від 06.02.2012 року Ківерцівською МДПІ зазначено, що вищеназваний договір підряду відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 ЦК України є нікчемним, і в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, немає підстав вважати, що роботи, послуги, задекларовані в податковій звітності є фактично отриманими, тому виписані податкові накладні виписані ПП «Воллі» вважаються недійсними. Оскільки правочин визнаний нікчемним та відповідно не створює юридичних наслідків, то ТзОВ «Джерела» в порушення податкового законодавства було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 23 911,00 грн.

При цьому, суд відноситься критично до твердження позивача про те, що належним чином виписувались первинні документи на підтвердження здійснення господарський операцій з контрагентом ПП «Воллі», оскільки для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, суд також враховує, інформацію, отриману Ківерцівською МДПІ за результатами перевірки постачальника товарів (послуг), проведеної іншим податковим органом. Зокрема, ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено перевірку ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за червень-серпень 2011 року, за результатами якої встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах товарів (робіт, послуг), томі вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з цим, ПП «Воллі» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Так, за результатами даних перевірки встановлено, що згідно з частинами 1,5 статті 203, частинами 1,2 статті 215, статтею 228 ЦК України операції, які проводились ПП «Воллі» мають ознаки нікчемності.

З оглянутого в судовому засіданні договору підряду №11/11/2010-1 від 16.05.2011 року, укладеного між ТзОВ «Джерела» та ПП «Воллі» вбачається, що в ньому підпис та прізвище директора ПП «Воллі» зазначено «Тур».

Нікчемність укладених ПП «Воллі» з контрагентом - ТзОВ «Джерела» доводиться тим, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства ПП «Воллі». Судом встановлено, що в ході розслідування кримінальної справи як свідок був допитаний ОСОБА_3, про що складено протокол допиту свідка. ОСОБА_3 пояснив, що він відповідно до установчих документів являється директором ПП «Воллі», проте господарської діяльності не проводив, жодних господарський документів ніколи не підписував. Під час розслідування кримінальної справи було зроблено почеркознавче дослідження щодо підписання документів ПП «Воллі» його директором ОСОБА_3, де висновком спеціаліста встановлено, що первинні документи фінансово-господарської діяльності ПП «Воллі» підписувались не ОСОБА_3, а іншою невстановленою особою.

З вищевикладеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Воллі» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність правочинів укладених ТзОВ «Джерела» з ПП «Воллі», оскільки правочин було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином.

Позивачем не доведено факт реального придбання послуг в ПП «Воллі» при укладенні договору підряду.

Крім того, щодо правомірності твердження відповідача про нікчемність договору підряду суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ПП «Воллі» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Отже, правочин між ТзОВ «Джерела» та ПП «Волі» відповідно до вищевказаних норм Цивільного кодексу України слід вважати нікчемним, оскільки він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи відповідачем доведено, що ТзОВ «Джерела» завищено податковий кредит з ПДВ на 23 911,00 грн., а відтак порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, Ківерцівська МДПІ правомірно прийняла податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року, яким ТзОВ «Джерела» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 23911,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5977,75 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 КАС України, на підставі статтей 44, 134, 135, 181, 198, 201 Податкового кодексу України, статтей 203, 205, 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерела» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 22.02.2012 року, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 28 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич