Постанова № 25415829, 20.07.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1879/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання - Кравчик В.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2012 року №0001151701, №0000622303, №0000632303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено акт№197/17-2/НОМЕР_1 від 20.03.2012 року. В акті встановлено порушення позивачем: 1) пункту 39.13 статті 39, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 321 015, 00 грн.; 2) статті 267 ПК України - здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту за період з 04.01.2011 року по 31.12.2011 року; 3) пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не проведення через РРО готівкових коштів на суму 26 100,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: 1) №0001151701 від 09.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з

ПДВ на 377 371,75 грн., з яких: 308 395,00 грн. - за основним платежем, 68 976,75 грн.- штрафні санкції, за порушення пункту 39.13 статті 39, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України; 2) №0000622303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 3) №0000632303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 7 680,00 грн. за порушення статті 267 ПК України.

Вищеназвані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області та ДПС України, проте рішеннями ДПА у Волинській області та ДПС України залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Оскаржувані податкові повідомлення вважає протиправними. Висновок відповідача в акті перевірки про заниження ПДВ на підставі ветеринарних свідоцтв не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки нарахування сум податків на підставі таких свідоцтв не передбачено вимогами чинного законодавства. Ветеринарне свідоцтво не є свідченням реалізації товару, а лише підтвердженням його якості на основі якого не можна визначати ціну товару та відповідно суму податків. Відтак, вважає, що відповідач неправомірно встановив заниження ПДВ. Також є неправомірним висновок відповідача про здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту, так як позивач здійснює торгівлю у безготівковій формі, а відповідно до законодавства у разі проведення роздрібної торгівлі поза магазинами за безготівкові розрахунки торговий патент не придбавається. Вважає також, що не було допущено порушення щодо здійснення оптової торгівлі без застосування РРО, оскільки РРО не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються. Вказано, що оптову торгівлю вона здійснює виключно у безготівковій формі. Зважаючи на це, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0001151701, №0000622303, №0000632303.

Представником позивача ОСОБА_2 до суду подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001151701від 09.04.2012 року лише в частині визначення податкових зобов'язань з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 344 875,75 грн., №0000622303 від 09.04.2012 року та №0000632303 від 09.04.2012 року, повністю.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням уточнених позовних вимог підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Додали, що з встановленим податковим органом порушення щодо «звичайної ціни» на суму 32 496,00 грн. згідні в податковому повідомленні-рішенні №0001151701, а в іншій частині встановлених порушень не визнають. Від стягнення понесених ним судових витрат відмовляються. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, вважає його безпідставним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними. По суті пояснив, що позивачем не було включено до податкових зобов'язань доходи отримані від продажу товару, внаслідок чого перевіркою було донараховано ПДВ в сумі 275 899,00 грн. Позивачем також в порушення норм законодавства реалізація товару проводилась за готівкові кошти без проведення коштів в сумі 26100,00 грн. через реєстр розрахункових операцій та без отримання відповідного торгового патенту. Вважає, що податковим органом при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень порушень допущено не було. У зв'язку з цим, просить відмовити в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14 лютого 2004 року виконавчим комітетом Луцької міської ради зареєстрована як фізична особа-підприємець. З 14.02.2004 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ, а з 10.03.2005 року зареєстрована платником ПДВ згідно з виданим Луцькою ОДПІ свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 53679390 від 10.03.2005 року.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють, зокрема: контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Так, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС України в період з 21.02 по 13.03.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №197/17-2/НОМЕР_1 від 20.03.2012 року.

З висновків вищеназваного акту перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_1 було порушено, зокрема: пункт 39.13 статті 39, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 321 015,00 грн.; статтю 267 ПК України - здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту за період з 04.01.2011 року по 31.12.2011 року; пункти 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не проведення через РРО готівкових коштів на суму 26 100,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: 1) №0001151701 від 09.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з

ПДВ на 377 371,75 грн., з яких: 308 395,00 грн. - за основним платежем, 68 976,75 грн.- штрафні санкції, за порушення пункту 39.13 статті 39, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України; 2) №0000622303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 3) №0000632303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 7 680,00 грн. за порушення статті 267 ПК України.

Суд встановив, що вищеназвані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області та ДПС України. Однак, рішенням ДПА у Волинській області від 07.05.2012 року №84/218/10-206 та рішенням ДПС України від 07.06.2012 року №14540/н/10-2315 податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0001151701, №0000622303, №0000632303 залишені без змін, а скарги, - без задоволення.

Позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні вказують, що податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0001151701 на суму 377 371,75 грн. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 32 496,00 грн. не оскаржують та визнають, а в іншій його частині - 344 875,75 грн. з ним не погоджується.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001151701від 09.04.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 344 875,75 грн., податкове повідомлення-рішення №0000622303 від 09.04.2012 року та податкове повідомлення-рішення №0000632303 від 09.04.2012 року прийняті всупереч чинному законодавству, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, виходячи із наступного.

З досліджених податкових декларацій з ПДВ за період з січня 2011 року по грудень 2011 рік, які подавались позивачем до Луцької ОДПІ вбачається, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01 по 31.12.2011 року задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 12 659 943,00 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з ПДВ за період з 01.01 по 31.12.2011 року встановлено заниження податкових зобов'язань в сумі ПДВ 321 015,00 грн. (за січень 2011 року на суму 18775,00 грн., за червень 2011 року на суму 13721,00 грн., за вересень 2011 року на суму 55148,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 108701,00 грн., за листопад 2011 року на суму 25240,00 грн., за грудень 2011 року на суму 99430,00 грн.). Як вже вище встановив суд, заниження ПДВ в сумі 32 496,00 грн., зокрема, за січень 2011 року - 18775,00 грн. та за червень 2011 року - 13721,00 грн. виникло за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів нижче їх звичайної ціни. Заниження суми ПДВ в сумі 32 496,00 грн. позивачем не заперечується.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що на порушення пункту 187.1 статті 187 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання на суму ПДВ 288 519,00 грн. (за липень 2011 року - 2260,00 грн., за вересень 2011 року - 82149,00 грн., за жовтень 2011 року - 79440,00 грн., за листопад 2011 року - 25240,00 грн., за грудень 2011 року - 99430,00 грн.). На думку перевіряючи розбіжність виникла по причині не включення до податкових зобов'язань отриманих доходів від продажу товару, оскільки згідно отриманої інформації з Луцької районної державної лікарні ветеринарної медицини ФОП ОСОБА_1 були видані ветеринарні свідоцтва на продукцію, а суми ПДВ не відображені в податкових деклараціях.

Проте, суд вважає, що висновок податкового органу про заниження податкового зобов'язання ПДВ на суму 288 519,00 грн. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та спростовується наступним.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У підпункті 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

В абзаці 2 вищеназваної статті ПК України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу вищеназваних норм ПК України випливає, що первинним документом, який надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача, ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, є податкова накладна.

Висновок відповідача про заниження позивачем суми ПДВ в розмірі 288 519,00 грн. зроблений на основі виданих позивачу ветеринарних свідоцтв на продукцію, є безпідставним, оскільки таке свідоцтво не є належним документом на підставі якого визначається ціна товару та факт його реалізації з огляду на наступне.

Стаття 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» дає визначення терміну «ветеринарне свідоцтво» - це разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

У частинах 1 та 2 статті 32 вищеназваного Закону передбачено, що одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах. Об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду супроводжуються такими ветеринарними документами: 1) міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при переміщенні за межі України; 2) ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1 та N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст; 3) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновок Луцької ОДПІ про заниження суми ПДВ на суму 288 519,00 грн., який зроблений на підставі виданих позивачу ветеринарних свідоцтв на продукцію, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки первинним документом, який підтверджує реалізацію товару є податкова накладна, яка вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві.

Крім того, суд вважає, що неправомірність висновку відповідача про заниження суми ПДВ доводиться і іншими доказами. Так, судом були встановлені факти нереалізації позивачем продукції по різним причинам, зокрема: покупці не задоволені якістю товару, та неоплата товару покупцями. Дані факти доводяться оглянутими в судовому засіданні листом Луцької міської ветеринарної медицини №25 від 18.04.2012 року з якого вбачається, що ветеринарні свідоцтва позивачем були повернуті у зв'язку з тим, що реалізація товару не відбулась, та протоколами опитування контрагентів, яким мала реалізовуватись продукція, в яких зазначено про те, що вони відмовились від купівлі продукції, так як не вона не підійшла їм за якістю або по технологічним причинам.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001151701від 09.04.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 344 875,75 грн., з яких: 275 899,00 грн. - за основним платежем; 68 976,75 грн. - штрафні санкції, є протиправним та підлягає скасуванню.

Також є неправомірним висновок Луцької ОДПІ про здійснення ФОП ОСОБА_1 торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту, чим порушено статтю 267 ПК України, з врахуванням наступного.

Стаття 14 ПК України дає визначення понять у податковому законодавстві. Так, підпунктом 14.1.68 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу передбачено, що збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII цього Кодексу - це сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

Торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу - це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору( підпункт 14.1.250 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У підпункті 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Підпунктом 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що пункт продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу - це:

- магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

- лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;

- фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

- оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Разом з цим, згідно з підпунктом 14.1.246 пункту 14.1 статті 14 ПК України, торговельна діяльність для цілей розділу XII цього Кодексу - це роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму листі від 30.03.2011 року №3005 «Про надання роз'яснення (щодо деяких проблемних питань продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями - ст. 267 ПК України)» проаналізувавши норми ПК України роз'яснив, що у разі проведення роздрібної торгівлі поза магазинами за безготівкові розрахунки (через установи банку) торговий патент не придбається.

З аналізу вищенаведеного випливає, що у разі проведення розрахунків шляхом внесення готівкових коштів за проданий товар до каси банку, то такі розрахунки не є готівковими, а суб'єкт підприємництва може здійснювати торгівельну діяльність без придбання торгового патенту.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 розрахунки з контрагентами проводяться через рахунки в банку, а така діяльність відповідно до вищенаведеного не підлягає патентуванню та не є об'єктом правового регулювання в розумінні розділу ХІІ ПК України. Ні відповідач, ні представник відповідача в судовому засіданні не надали суду доказів в підтвердження свого твердження про порушення позивачем статті 267 ПК України.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000632303 від 09.04.2012 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 7 680,00 грн. за порушення статті 267 ПК України, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Також не є підставним твердження відповідача про те, що позивачем в порушення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» не проведено через РРО готівкові кошти на загальну суму 26100,00 грн. При цьому суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Частина 1 статті 3 вищеназваного Закону передбачає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з цим, в статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено випадки коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються. Так, пунктом 12 цієї статті передбачено, що якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), то реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

З аналізу вищеназваних норм випливає, що РРО не застосовуються в тому випадку коли суб'єктом господарювання операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 операції з розрахунків у готівковій формі не здійснює, оптова торгівля продукції нею проводиться по безготівковому розрахунку, відкритому в установі банку. Це також доводиться дослідженими матеріалами справи, зокрема, накладні та банківські виписки по поточному рахунку, а також письмове пояснення контрагента ФОП ОСОБА_4, яка проводила розрахунки з позивачем. Ні відповідач в письмових запереченнях на позов, ні представник відповідача в судовому засіданні не довів факту використання готівкових коштів позивачем з контрагентами, а відтак висновок податкового органу щодо здійснення позивачем розрахункових операцій за готівку не знайшов свого підтвердження судом.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000622303 від 09.04.2012 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2 частини статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього обов'язок щодо доведеності правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2012 року №0001151701, №0000622303, №0000632303.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з наведених вище підстав та з урахуванням наданих частиною 2 статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: 1) №0001151701 від 09.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 377 371,75 грн., з яких: 308 395,00 грн. - за основним платежем, 68 976,75 грн.- штрафні санкції, за порушення пункту 39.13 статті 39, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України; 2) №0000622303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 3) №0000632303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 7 680,00 грн. за порушення статті 267 ПК України.

Оскільки представники позивача в судовому засіданні відмовились від стягнення понесених судових витрат, тому сплачений позивачем при поданні позову судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 14, 177, 185, 187, 188, 201, 267 Податкового кодексу України, статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статтей 1, 32 Закону України «Про ветеринарну медицину», статей 2, 3, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби:

- №0001151701 від 09.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 377 371,75 грн., з яких: 308 395,00 грн. - за основним платежем, 68 976,75 грн.- штрафні санкції, за порушення пункту 39.13 статті 39, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України;

- №0000622303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- №0000632303 від 09.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 7 680,00 грн. за порушення статті 267 ПК України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич