Постанова № 25415400, 18.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2012 р. 15:10

Справа №2а-4972/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бебешко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.10р. №0003451502/0, від 29.11.10р. №0003451502/1

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (далі – позивач, КРП «ВПВКГ м. Керчі») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі – відповідач, ДПІ в м. Керчі АР Крим) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.10р. №0003451502/0, від 29.11.10р. №0003451502/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 115548,50грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.05.11р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.07.11р., за клопотанням представника позивача, по справі було призначено судову експертизу.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. Відповідно до заперечень від 06.06.11р., позовні вимоги не визнав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

У період з 25.11.10р. по 29.11.10р., посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» за січень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №1697/15-2/19195199 від 29.11.10р. (а.с. 6).

У зазначеному акті відповідач зафіксував порушення позивачем, зокрема вимог п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ.

На підставі цього акту відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 відповідачем прийняте і направлено платнику податкове повідомлення-рішення від 08.12.10р. №0003451502/0, яким позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання , передбаченого абз. 1 п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000р. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 231097,00грн., застосований штраф у розмірі 50% у сумі 115548,50грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до ДПІ в м. Керчі АР Крим.

Рішенням ДПІ в м. Керчі АР Крим від 29.12.10р. у задоволенні скарги позивача було відмовлено (а.с. 11-12).

За результатами розгляду зазначеної скарги, 29.12.10р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003451502/0, яким позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання , передбаченого абз. 1 п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000р. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 231097,00грн., застосований штраф у розмірі 50% у сумі 115548,50грн. (а.с. 13).

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду.

На підставі даних облікової картки платника КРП «ВПВКГ м. Керчі» судом встановлено, що декларацією з податку на додану вартість за січень 2009 року (вх. №2239 від 18.02.09р.) узгоджена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість склала 231097,00грн. за терміном сплати до 02.03.09р.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно акту №1697/15-2/19195199 від 29.11.10р. позивач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2009 року за терміном сплати 02.03.09р. в сумі 231097,00грн.

Судом встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 30.08.10р. №2234 сплачено 186030,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за липень 2010 року», платіжним дорученням від 30.08.10р. №2782 сплачено 134853,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за серпень 2010 року», платіжним дорученням від 01.11.10р. №3283 сплачено 175305,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за вересень 2010 року» (а.с. 9-10).

Проте відповідачем кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 30.08.10р. №2234, у сумі 108399,95грн., кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 30.08.10р. №2782, у сумі 112211,00грн. та кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 01.11.10р. №3283, у сумі 10485,97грн., були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача зі сплати податку на додану вартість за січень 2009 року.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.07.11р. по справі було призначено судову експертизу та зупинено провадження по справі до отримання її висновків.

Проведення експертизи було доручено експертній установі – «Центр судових експертиз». На розгляд експерта поставити питання:

1) яка сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість узгоджена позивачем у січні 2009 року?

2) яка сума узгодженого податкового зобов’язання сплачена з порушенням граничного терміну сплати?

3) яка сума штрафних санкцій підлягає нарахуванню за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання? 19.06.12р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок від 14.06.12р. №149/11 по справі №2а-4972/11/0170/12 (а.с. 88-103), у зв’язку з чим, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.06.12р. провадження по справі було поновлено.

Зазначеним висновком було встановлено:

- по першому питанню: КРП «ВПВКГ м. Керчі» шляхом подання податкових декларацій самостійно узгодило податкові зобов’язання з ПДВ за січень 2009 року у сумі 231097,00грн.;

- по другому питанню: податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 231097,00грн., узгоджене КРП «ВПВКГ м. Керчі» шляхом подання податкової декларації за січень 2009 року: в сумі 70000,00грн. сплачено КРП «ВПВКГ м. Керчі» з порушенням встановленого терміну сплати; в сумі 161097,00грн. не сплачено КРП «ВПВКГ м. Керчі» станом на 29.11.10р. (дата складання акту);

- по третьому питанню: станом на 29.11.10р. (дата складання акту) є підстави для застосування до КРП «ВПВКГ м. Керчі» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7000,00грн. за порушення терміну сплати податкових зобов’язань з ПДВ, самостійно узгоджених платником за січень 2009 року.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

У зв'язку з зазначеним, заслухавши пояснення експерта у судовому засіданні, суд вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим суд враховує його як належний та допустимий доказ.

Таким чином, судом встановлено, що віднесення відповідачем суми у загальному розмірі 231096,92грн. в рахунок погашення позивачем в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за січень 2009 року є неправомірним, в зв’язку з чим дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині цих сум не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави застосовувати штрафні санкції на суму податкового зобов’язання, яка фактично не була сплачена позивачем.

Отже відповідач неправомірно застосував штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 115548,50грн. (231097,00грн. х 50%).

Разом з тим, відповідно до висновку експерту від 14.06.12р. №149/11, було встановлено, що позивачем податкове зобов’язання за січень 2009 року було самостійно сплачено у розмірі 7000,00грн., у тому числі, 18.03.09р. – 50000,00грн. та 19.03.09р. – 20000,00грн., тобто із затримкою від граничного терміну сплати на 16 та 17 днів відповідно.

Станом на 29.11.10р. (дата складання акту) не погашеними є узгоджені податкові зобов’язання позивача з ПДВ за січень 2099 року (податковий борг) в сумі 161097,00грн.

При встановлені несплаченої суми податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2009 року судовий експерт дослідив всі платежі, що здійснені позивачем за період з 01.01.09р. по 29.11.10р. з урахуванням призначення вказаних платежів.

Таким чином, станом на 29.11.10р. (дата складання акту) є підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у розмірі 10% (затримка 30 днів) від погашеного податкового боргу в сумі 70000,00грн., що складатиме 7000,00грн.

Суд зазначає, що виконуючи функції адміністрування податків, до яких відноситься й застосування штрафних(фінансових) санкцій, органи податкової служби законодавчо наділено дискреційними повноваженнями.

Враховуючи висновки суду, сума штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ повинна бути зменшена.

Проте, до компетенції адміністративного суду не віднесено втручання у власну компетенцію суб’єкта владних повноважень, що унеможливлює самостійне застосування судом штрафних(фінансових) санкцій відповідно до Закону № 2181.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 08.10.10р. №0003451502/0 та від 29.11.10р. №0003451502/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 115548,50грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб’єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача. У судовому засіданні, яке відбулось 18.07.12р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.07.12р.

На підставі викладеного, керуючись статями 160-16,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 08.10.10р. №0003451502/0 та від 29.11.10р. №0003451502/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 115548,50грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (АР Крим, м. Керч, вул. Години, 2В, ОКПО 19195199) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим 3,40грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.