Ухвала суду № 25412644, 23.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2012 р. м. Київ К/9991/19022/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представника

відповідача Петрова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011

у справі № 2а-24291/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька)

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2011 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 25.08.2010 № 0003262340/0 про визначення ТОВ «РосУкрОйл»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2021000,01 грн., у тому числі 1347333,34 грн. основного платежу та 673666,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

ТОВ «РосУкрОйл»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що висновки суду апеляційної інстанції щодо нікчемності укладених договорів в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України суперечать доказам, які підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі -Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на її правонаступника -Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2021000,01 грн., у тому числі 1347333,34 грн. основного платежу та 673666,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 12.08.2010 № 1400/23-3/32208910, про порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту грудня 2009 року податку на додану вартість, нарахованого за господарськими операціями з придбання робіт та послуг у ТОВ «ПКФ «Дон імперіал Плюс»та ТОВ «ТК «ДІАЛ ІМПЕКС».

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит за господарськими операціями з придбання у ТОВ «ПКФ «Дон імперіал Плюс»та ТОВ «ТК «ДІАЛ ІМПЕКС»підрядних робіт та агентських послуг відповідно на підставі правочинів, які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави. Така позиція обґрунтована незнаходженням вказаних контрагентів за юридичними адресами, відсутністю у останніх необхідних умов ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення позивачем спірних господарських операцій з придбання у ТОВ «ПКФ «Дон імперіал Плюс»та ТОВ «ТК «ДІАЛ ІМПЕКС»робіт та послуг і за наявності доказів: договору на проведення ремонтних робіт, локальних кошторисів на ремонтні роботи, додаткових угод щодо порядку здійснення розрахунків, актів приймання виконаних підрядних робіт, акту здавання-приймання робіт, журналу-ордеру та відомості по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами», наказів підприємства про використання у фінансово-господарській діяльності результатів виконання договорів, рішення загальних зборів позивача та відповідного протоколу, звітів про агентську діяльність з пошуку потенційних покупців, договору про наміри з ТОВ «Укртехнобуд»про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу комплексу «Форсаж», наказів підприємства про використання у фінансово-господарській діяльності результатів виконання агентських договорів, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання робіт та послуг з метою використання у господарській діяльності, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, та відсутність підстав для висновку про нікчемність правочинів як таких, що вчинені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР), яке б позбавляло його права податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з придбання робіт та послуг у ТОВ «ПКФ «Дон імперіал Плюс»та ТОВ «ТК «ДІАЛ ІМПЕКС»відповідно.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій не доведено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про нікчемність правочинів, виходячи із зазначених в акті перевірки обставин щодо відсутності у постачальників відповідних видів господарської діяльності та необхідних умов для ведення такої, трудових ресурсів, основних фондів та виходячи з відсутності доказів укладення підрядником договору субпідряду, а також відсутності в актах здавання-прийому робіт посади та прізвища осіб, які їх підписали, та наявності у позивача кредиторської заборгованості перед постачальником, непідтвердження позивачем дійсної вартості об'єктів нерухомого майна.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки, за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на нарахування податкового кредиту.

Висновки про нереальність господарських операцій зроблені судом апеляційної інстанції лише з посиланням на порушення постачальниками робіт та послуг певних правил ведення господарської діяльності, а також на відсутність у актах здачі-приймання робіт посади та прізвища осіб, які їх підписали.

Проте, допущені постачальниками товару порушення правил ведення господарської діяльності, а також деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту. З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав суду апеляційної інстанції пояснення щодо складання та підписання актів здачі-приймання робіт директором ТОВ «РосУкрОйл», проте такі пояснення судом враховані не були, а також безпідставно не були взяті до уваги первинні документи, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій.

Не є такою підставою і наявність у покупця перед постачальниками кредиторської заборгованості, оскільки за вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, а право на нарахування податкового кредиту виникає за правилом першої із визначених у п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону подій і повинно бути підтверджено податковою накладною, виданою особою, що зареєстрована платником податку на додану вартість, що випливає з вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону. Отже, Законом не ставиться право на податковий кредит в залежність від здійснення обов'язкової сплати віднесеного до нього податку на додану вартість постачальникові товару (робіт), а від такої сплати залежить лише право на заявлення від'ємного значення до бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло