Ухвала суду № 25412102, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-34494/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2010р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010р.

у справі №2а-17522/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня» (надалі -ТОВ «ТМ «Соня»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2009р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 05.11.2009р. №0001292380/0, №0001631750/0 та №0001302380/0, а також першу податкову вимогу 1/3641 від 10.12.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010р., позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 05.11.2009р. №0001292380/0 та №0001302380/0, а також першу податкову вимогу 1/3641 від 10.12.2009р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТМ «Соня»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2007р. по 30.06.2009р., про що складено акт №3396/23-/815-34875911 від 21.10.2009р.

Висновками зазначеного акта, зокрема, встановлено допущення підприємством порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А саме, відповідач дійшов висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих суб'єктом господарювання (ТОВ «Т-Контур Трейд»), в діяльності якого присутні ознаки фіктивності. Також, на думку відповідача, позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати, понесені ним на оплату договорів із таким суб'єктом господарювання. Крім того, перевіркою встановлено порушення п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі вище зазначено акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.11.2009р.:

- №0001292380/0, яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 193361,00грн. у т.ч. 139497,00грн. основного платежу та 53864,00грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0001631750/0, яким визначено суму зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13,50грн. у т.ч. 4,50 грн. - основний платіж, 9,00грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0001302380/0, яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39819,00грн. у т.ч. 26546,00грн. основного платежу та 13273,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В касаційній скарзі відповідач не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001631750/0, яким визначено суму зобов'язання з податку з доходів фізичних.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Т-Контур Трейд»було укладено договір комісії №-01/07-07К від 01.07.2007р., згідно з яким комітент (ТОВ «ТМ «Соня») доручає, а комісіонер (ТОВ «Т-Контур Трейд») зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента здійснити купівлю товару (одягу, білизни та інших товарів народного споживання), на умовах викладених в договорі. Відповідно до п. 12 зазначеного договору, він діє з моменту підписання і до 31.12.2009р.

Матеріали справи містять копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виконання зазначеного договору комісії, а саме: податкові накладні, які виписані на виконання даного договору на загальну суму 1487196,00грн., в тому числі ПДВ -247866,00грн.; акти здачі-приймання виконаних робіт по договору комісії та податковими накладними до них на загальну суму 36705,00грн., в тому числі ПДВ -5720,00грн.

В акті перевірки №3396/23-/815-34875911 від 21.10.2009р. зазначено, що податковим органом отримано документи, з яких вбачається, що ТОВ «Т-Контур Трейд»має ознаки фіктивності, що документально підтверджується поясненнями громадянина ОСОБА_1, який згідно реєстраційної інформації є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Т-Контур Трейд», однак заперечує здійснення реєстрації зазначеного товариства та стверджував, що нікому не доручав вчиняти такі дії.

Між тим, на час укладання та виконання договору комісії №-01/07-07К від 01.07.2007р., контрагент позивача - ТОВ «Т-Контур Трейд»був зареєстрований в ЄДРПОУ та мав свідоцтво платника ПДВ, тобто мав весь обсяг прав юридичної особи для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При чому, вимогами п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.11.2009р. №0001292380/0 та №0001302380/0.

Також, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанцій, що податкова вимога, яка прийнята стосовно стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.11.2009р. №0001292380/0 та №0001302380/0, правомірність яких спростовано в ході судового розгляду справи, також підлягає скасуванню, хоча і прийнята така вимога відповідачем в межах повноважень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак