Ухвала суду № 25410880, 09.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р.справа № 2а-7359/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

за участю представника позивача Дмитриченко С.А. наказ № 9 від 18.12.2006 року

Кареліної Г.П. довіреність від 14.10.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року у адміністративній справі № 2а-7359/09/1170 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Профіль»до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0013651500/0 від 17 серпня 2009 року Кіровоградської Міжрайонної державної податкової інспекції.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року (суддя Пасічник Ю.ПА.) позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0013651500/0 від 17.08.2009 року.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін окремим законом з питань оподаткування цим податком, у разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених в цьому Законі, пріоритет мають норми Закону України «Про податок на додану вартість»та прийшов до висновку, що положення п.2 Розпорядження КМУ від 01.07.2009 року № 757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів, обов'язкових платежів», якими керувався відповідач, в частині встановлення обмеження права платника податків відображати в податковому обліку податкові накладні, виписані в іншому, ніж звітний, податковому періоді, рівно, як і уточнювати показники раніше поданих декларацій суперечить чинному законодавству.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що рішення суду першої інстанції постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що в порушення п.п.7.5.1 п.7.5, п. п. 7.4.1, п.7.4, п.п.7.2.3 та 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168 позивачем задекларовано суму податкового кредиту -не в період виникнення податкового зобов'язання у постачальника. Позивач, який є платником податку - не отримавши податкову накладну, але оплативши товари (послуги), мав право додати до податкової декларації за звітній податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Вважають, що тільки таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що документи, які підтверджують факт несвоєчасного надання контрагентом податкових накладних -не надано.

В судовому засіданні представники позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, вказали на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України неявка представника відповідача не перешкоджає подальшому судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.07.2009 року уповноваженими особами податкового органу була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 30.07.2009 року № 465/15-20/33839521 (а.с 9-11).

За висновками зазначеного акту перевірки встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поданого додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань по податковому кредиту в розрізі контрагентів»за червень 2009 року до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції на загальну суму податку на додану вартість 40 695,00 грн. та на підставі пп.7.5.1 пункту 7.5 , п.п. 7.2.3 пункту 7.2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 40 695,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 17 серпня 2009 року за № 0013651500/0, котрим відповідно до пп. «в» підпункту 4.2.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та згідно з п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-Х11 (зі змінами та доповненнями) платнику податків визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 729, 75 грн. за основним платежем 40 695 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2 034, 75 грн.(а.с.8).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковим органом неправомірно було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення № 0013651500\0 від 17.08.2009 року є протиправним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити на наступне.

15 липня 2009 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року, якою визначено податковий кредит в сумі 40 695 грн.

Судом першої встановлено, що в складі податкового кредиту включені податкові накладні від 30.11.2006 року, отримана від ТОВ «Дезінсекційний союз», податкова накладна від 30.03.2007 року постачальник ТОВ «Дезінсекційний союз», від 29.06.2007 року постачальник ДП «Кіровоградстандартметрологія», всього на суму 40 695 грн.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

На підставі п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З вищенаведених норм виплаває, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

З урахуванням вищевикладеного, висновки перевіряючої щодо порушення позивачем п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм Закону.

Суд критично оцінює висновок за актом перевірки щодо порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, оскільки вказана норма є диспозитивною і передбачає право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладу додати до податкової декларації за звітний податковий період заяві зі скаргою на такого постачальника. Крім цього, відповідні відмови від контрагентів позивача не мали місця, у зв'язку із чим, підстави для додавання заяви зі скаргою були відсутні.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції -залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року у справі № 2а-7359/09/1170 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Профіль»до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення -рішення -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко