Постанова № 25410841, 25.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року Справа № 5019/619/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі: Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Шпес Ю.В., доручення в справі

відповідача: не з'явився

прокуратури: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хом'яка Геннадія Петровича

на рішення господарського суду Рівненської області від 20.06.12 р.

у справі № 5019/619/12 (суддя Заголдна Я.В. )

за позовом Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділу культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації

до Фізичної особи - підприємця Хом'яка Геннадія Петровича

про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити об'єкт оренди

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.06.2012р. у справі №5019/619/12 позов Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділу культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації до Фізичної особи - підприємця Хом'яка Геннадія Петровича про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити об'єкт оренди задоволено.

Розірвано договір оренди нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений між відділом культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Хомяком Генадієм Петровичем 01 січня 2010 року.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Хомяка Генадія Петровича повернути об'єкт оренди відділу культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Хомяка Генадія Петровича в дохід державного бюджету 1073 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що строк дії Договору оренди від 01.01.2010р., на підставі якого орендар займає спірне приміщення, закінчився, а нового договору між сторонами укладено не було, вимоги позивача про повернення об'єкту оренди відділу культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не застрахував належним чином орендовані нежитлові приміщення чим порушив умови договору в частині експлуатації об'єкту оренди, що є істотним порушенням договору, а відтак договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2010 року підлягає розірванню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що рішення прийняте без повного та всебічного з'ясування обставин по справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позовна заява повинна містити належним чином обґрунтовані вимоги як з фактичного, так і з юридичного боку.

Проте, належним чином обґрунтованих вимог як зі сторони фактичного, так і зі сторони юридичного боку позовна заява не містить.

Пунктом 5 частини 2 статті 54 ГПК передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

В позовній заяві позивачем не зазначені та взагалі не обґрунтовані обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Позивач у своїй позовній заяві не навів будь-якого посилання на норми права, що регулюють спірні правовідносини (правові підстави позову), тобто позивач не вказав законодавство (конкретні положення відповідних нормативно-правових актів), на підставі якого подається позов.

Крім посилань на норми матеріального права, позовна заява не містить посилань на норми процесуального права, згідно з якими пред'являється позовна заява.

У своїй позовній заяві прокурор посилається на одну норму матеріального права, а саме на ст. 764 ЦК України.

Дана норма регламентує порядок вирішення спірних відносин між сторонами щодо оренди майна, які виникли з приводу продовження на новий термін договору оренди після закінчення його строку.

Як вбачається із змісту самої позовної заяви, у ній прокурор просить винести рішення, яким зобов'язати фізичну особу - підприємця Хом'яка Геннадія Петровича розірвати Договір оренди від 01 січня 2010 року, укладеного між відділом культури і туризму Дубенської РДА та повернути об'єкт оренди, який належить Дубенській районній державній адміністрації.

Тобто, предметом спору між прокурором та ФОП Хом'яком Г. П. є розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення об'єкту оренди орендодавцю, а не правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 ЦК України та опосередковано нормою ч. 4 ст. 291 ГК, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначеної правової норми випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

В судове засідання позивач не надав доказів того, що відповідач (скаржник) повідомлявся (належним чином) про те, що після закінчення, 01 січня 2012 року, договору оренди нежитлових приміщень, строк договору оренди на новий термін продовжуватись не буде у зв'язку з необхідністю використання орендованого нежитлового приміщення для власних потреб.

Скаржник зазначає, що подані позивачем, як доказ, повідомлення не підтверджують факту повідомлення останнього про відмову відділу культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації від пролонгації договору оренди.

Окрім того, на думку скаржника, при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано норми п. 5.1. Договору, згідно із яким, цей Договір припиняється після закінчення терміну Оренди, за письмовою угодою про розрив цього Договору, укладеною Сторонами до закінчення трьохмісячного терміну від того моменту коли Орендар написав Орендодавцю письмове повідомлення у випадку розриву Договору або будь-яким іншим чином, як передбачено цим Договором.

Тобто, даний пункт договору чітко встановлює, що за три місяці до закінчення терміну дії договору, Орендар, тобто скаржник (відповідач), повинен написати Орендодавцю письмове повідомлення про розрив договору.

Таким чином, в договорі чітко обумовлено, що саме Орендар (тобто - ФОП Хом'як Г.П.) повинен повідомити Орендодавця про відмову від пролонгації договору або про розірвання договору.

Оскільки скаржник не звертався до Орендодавця із жодним повідомленням про розірвання договору, то відповідно, договір оренди є пролонгований на той самий строк, на який він був укладений.

Також, під час винесення свого рішення, суд першої інстанції не врахував наявне рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 29 квітня 2005 року, відповідно до якого ФОП Хом'яку Г.П. (скаржнику) дозволено провести капітальний ремонт орендованого приміщення та провести надбудову мансардного поверху. Що останнім вже зроблено.

Крім того, як вважає скаржник, суд першої інстанції не надав жодної оцінки поданій останнім довідці від 03 квітня 2012 року №177 відділу культури і туризму Дубенської РДА, згідно якої будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, перебуває на балансі Дубенської РДА та не застрахована в органах страхування, а тому в даній частині умови договору не виконані.

Скаржник зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів того, що останнім порушено бодай би один пункт статті 783 ЦК, яка б давала підстави для розірвання договору оренди.

Таким чином твердження позивача про те, що відповідач (ФОП Хом'як Г.П.) порушив умови договору - не відповідає матеріалам справи.

У письмовому відзиві №379 від 24.07.2012р. на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.12р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 20.06.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор та представник відповідача (апелянта) в судове засідання 25.07.12р. не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду прокурора та представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора та представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.06.2012 року у справі №5019/619/12 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 року між районним відділом культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації (надалі орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Хомяком Г.П. (надалі орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлових приміщень (надалі договір) відповідно до п. 1.1. якого орендодавець здає в оренду орендареві та орендар приймає в оренду приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 1.2. договору орендар вступає у володіння орендованим приміщенням згідно з актом прийому та передачі (надалі акт прийомки та передачі), який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно підпункту 2 пункту 2.1. договору орендодавець повинен передати приміщення у стані, що дозволяє його нормальну експлуатацію. Відповідно до підпункту 4 пункту 2.2. договору орендар повинен підтримувати в належному стані, розумно піклуватись про орендовані приміщення.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно виконувати орендні платежі згідно з доданим розрахунком до 25 числа кожного місяця.

За приписами п. 5.1. договір припиняється після закінчення терміну оренди, за письмовою угодою про розрив цього договору, укладеного сторонами до закінчення терміну оренди після закінчення трьохмісячного терміну від того моменту коли орендар написав орендодавцю письмове повідомлення у випадку розриву договору або будь-яким іншим чином, як передбачено цим договором.

Згідно п. 5.2. договору орендодавець має право розірвати цей договір без будь-якої подальшої відповідальності у випадку несплати орендарем орендованих платежів, які передбачені у п.4.1. та коли така оплата не виправлена протягом 30 днів після одержання письмового повідомлення від орендодавця про таку несплату або у випадку коли орендар суттєво порушує свої зобов'язання цим договором ( п.5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3. цього договору після закінчення цього договору орендар звільнить орендовані приміщення та поверне орендовані приміщення орендодавцю в тому стані в якому вони знаходилися до моменту закінчення договору. Все обладнання, меблі, пристрої, та будь-які поліпшення, що були привнесені орендарем до орендованих приміщень залишаються у власності орендаря та можуть бути вивезені ним в момент звільнення.

Позивачем надано лист №641 від 21.12.2011 року, відповідно до якого відділ культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації повідомляв ПП Хомяка Г. П., що 30.12.2011 року закінчується дія договору про оренду орендованого вами приміщення по АДРЕСА_1. На наступний рік питання оренди даного приміщення буде розглядатися на аукціоні.

Як вбачається з матеріалів справи, відділ культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації листом від 05.01.2012 року за вих.№ 23 повідомив відповідача про те, що у зв'язку із закінченням 01.01.2012 року терміну оренди договору оренди не житлових приміщень між районним відділом культури і туризму та ПП Хомяком Г.П. просив відповідача звільнити орендоване приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Як доказ відправлення вказаного листа позивачем додано фіскальний чек відділу зв'язку №2809 від 05.01.2012 року та лист Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Рівненська дирекція, Центр поштового зв'язку №2, відповідно до якого центр поштового зв'язку №2 повідомляє, що рекомендований лист №3560301152678 було вручено особисто одержувачу 10.01.2012 року, про що свідчить підпис в книзі ф8.

Відповідно до п. 5.1 договору позивач 01.02.2012 року звернувся до відповідача з угодою до договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між сторонами 01.01.2010 року, відповідно до змісту якої з 05.02.2012 року позивач мав намір припинити дію договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2010 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (а.с. 13).

В якості доказів відмови від пролонгації договору та його розірвання, позивачем надано лист голови Дубенської районної державної адміністрації №143/02-09/12 від 12.03.2012р., в якому зазначається, що відділом культури і туризму райдержадміністрації як орендодавцем, договір оренди не житлового приміщення з Хомяком Г.П. на новий термін поновлено не буде.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Ця норма узгоджується з ч.2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не застрахував орендоване майно в порушення вимог, встановлених в п.п.6 п.2.2 договору оренди, на час звернення позивача до суду це порушення зобов'язань за договором не було усунуто.

Договір добровільного страхування майна суб'єктів господарської діяльності та відповідальності перед третіми особами відповідач уклав в процесі розгляду справи в суді - 21.05.2012 року за № 11/1104497/1808/12.

Поряд з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно ч. 1 ст. 283 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст..26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно ч. 1 до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Судом встановлено факт порушень орендарем умов, передбачених п.п.6 п.2.2. Договору оренди.

Згідно положень ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які визначають умову щодо страхування орендованого майна як істотну умову договору оренди. Належним виконанням цієї умови забезпечується право орендодавця отримати власне майно після спливу строку дії орендного договору у не погіршеному стані.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

В п.п.6 п.2.2. договору передбачено обов'язок для орендаря застрахувати орендоване майно в порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування" (в редакції Закону на момент укладення договору) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Частинами 1, 3, 4 ст.8 названого Закону (в редакції Закону на момент укладення договору) встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування. Страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Метою страхування майна є можливість його відновлення у разі настання страхового випадку у попередньому стані.

Орендар застрахував майно лише після винесення ухвали господарського суду Рівненської області від 17.04.2012р. про порушення провадження у справі, уклавши договір добровільного страхування 21.05.2012 року за № 11/1104497/1808/12 (а.с.67-70), тобто порушив одну із істотних умов договору, не виконав свої зобов'язання по страхуванню взятого ним в оренду комунального майна.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2002р. №12/153 при здійсненні перегляду справ у спорах про розірвання договорів оренди комунального майна.

Тому, факт невиконання такої істотної умови договору оренди комунального майна, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Слід також зазначити, що скаржником не спростовано висновок суду про те, що обов'язок застрахувати орендоване майно виконано орендарем неналежним чином.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2010 року підлягає розірванню, а предмет договору поверненню позивачу.

Щодо звернення з позовом Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділу культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації, то судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором вірно визначено позивача відділ культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи довідки з ЄДРПОУ АБ №148138 наданої позивачем, відділ культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації за організаційно-правовою формою є органом державної влади.

Таким чином, прокурором вірно визначено позивача відділ культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.06.2012 року по справі №5019/619/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця Хом'яка Геннадія Петровича - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.