Постанова № 25410699, 25.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.12 Справа № 5015/1746/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді - Юркевича М.В.

суддів - Желіка М.Б.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2012 р.

у справі № 5015/1746/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" с. Крупець Рівненської області

до відповідача публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" м. Львів

про стягнення боргу за отриману продукцію у сумі 480 330,72 грн.,

за участю представників :

від позивача: Голуб В.А. -представник, Ковальчук О.О. -представник, Грисюк А.І. -комерційний директор

від відповідача: Возняк В.А. -представник

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.2012 р. у справі №5015/1746/12 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" с. Крупець Рівненської області задоволено частково, стягнувши з публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" м. Львів на користь позивача 445 355,42 грн. основного боргу, 3 % річних від суми простроченого платежу в сумі 2 445,80 грн. та судовий збір в сумі 8 956,03 грн.

ПАТ "Львівський холодокомбінат" не погоджується з даним рішенням в частині щодо нарахування судом 3 % річних, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в тій частині в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 3 % річних задоволити в сумі 384,00 грн. При цьому, апелянт посилається на наступні обставини і підстави:

· Місцевий господарський суд встановив, що грошове зобов'язання у відповідача виникло після заявлення йому письмової вимоги про оплату отриманої продукції, тобто з 30.12.2011 р., так як претензію позивача № 561 від 23.12.2011 р. отримано відповідачем 29.12.2011 р. Саме з цієї дати господарський суд вказує на 7-денний строк добровільного виконання відповідачем грошового зобов'язання;

· Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору не звернув уваги на приписи ст. 7 ГПК України, згідно якої претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Відтак, господарський суд повинен був при вирішення даного спору застосувати місячний строк для розрахунку дати, з якої виникло прострочення;

· В межах визначеного строку, 20.01.2012 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, в якій запропонував провести реструктуризацію суми основного боргу в розмірі 445 355,42 грн. Позивач прийняв запропоновані відповідачем умови щодо погашення суми заборгованості.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив частково з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 р. направленою рекомендованою кореспонденцією.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

01.03.2011 р. між ТОВ «Радивилівмолоко»та ПАТ «Львівський холодокомбінат»було укладено договір № 110301, на умовах якого (п. 1.1.) позивач зобов'язався здійснювати поставку молока коров'ячого питного.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, умовами п.п. 1.1., 2.1. договору сторони передбачили обов'язкове додаткове погодження:

- номенклатури, кількості та ціни продукції, - шляхом підписання (1-го та 15-го числа кожного місяця) відповідних протоколів;

- строку поставки молока шляхом встановлення графіку замовлень покупця.

Таким чином, сторонами в умовах укладеного договору не було досягнуто всіх істотних умов (стосовно ціни, кількості, номенклатури, строків поставки), однак передбачено їх визначення шляхом підписання між ними окремих додаткових документів (протоколів та графіків).

Місцевий господарський суд в ході розгляду даної справи по суті встановив, що протоколи та графіки замовлень між сторонами не було підписано, як того вимагали умови укладеного договору (п.п. 1.1., 2.1.), а отже і не було погоджено між сторонами усіх істотних умов договору від 01.03.2011 р., що, згідно з нормами ст. 180 (ч. 2) ГК України та ст. 638 (ч. 1) ЦК України, зумовило факт неукладення зазначеного правочину.

Відтак, місцевий господарський суд встановив, що поставки молока в спірний період з 02.03.2011 р. по 13.10.2011 р. (на загальну суму 9 512 035,42 грн.) були здійснені позивачем виключно на підставі окремих договорів (на кожну поставку молока), укладених, згідно з нормою ч. 1 ст. 181 ГК України, у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлень відповідача (наданих в усній формі), про що свідчать двосторонні видаткові накладні скріплені підписами та печатками з обох сторін.

З огляду на те, що відповідачем було здійснено оплату поставленого молока частково, сума боргу склала 442 035,42 грн. Вказана сума заборгованості відповідачем визнана.

Як прослідковується із наявних матеріалів справи, в період з 27.05.2010 р. по 21.07.2010 р. позивачем також було поставлено відповідачу масло на загальну суму 1 639 320,00 грн., оплату якого відповідачем було здійснено частково. Сума боргу склала 3320,00 грн. Факт наявності боргу відповідачем також визнано.

23.12.2011 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 561 з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 445 355,42 грн., нарахованої пені в сумі 29 955,80 грн. та 3 % річних в сумі 2 462,11 грн. Дана претензія вручена відповідачу 29.12.2011 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

20.01.2012 р. відповідачем було надіслано позивачу відповідь на претензію, в якій ПАТ «Львівський холодокомбінат»просив про реструктуризацію суми основної заборгованості згідно визначеного останнім графіку. Починаючи з 24.01.2012 р. по 25.04.2012 р. відповідач зобов'язався виплати всю суму заборгованості.

З огляду на те, що відповідачем сума заборгованості не виплачувалась, позивач 28.04.2012 р. звернувся до господарського суду Львівської області за захистом своїх прав, з позовними вимогами до ПАТ «Львівський холодокомбінат»про стягнення з останнього 445 355,42 грн., 2 226,77 інфляційних втрат, 27 437,96 грн. пені, 5 310,57 грн. -3 % річних.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 445 355,42 грн. основного боргу та 2 445,80 грн. - 3 % річних від суми простроченого платежу, виходив з того, що поставка позивачем продукції відбувалась в позадоговірному порядку, при цьому судом констатовано, що двостороннє погодження строку оплати продукції -відсутнє. Місцевий господарський суд керуючись нормою ч. 2 ст. 530 ЦК України дослідив, що грошове зобов'язання у відповідача виникло після заявлення йому письмової вимоги про оплату отриманої продукції, тобто з 30.12.2012, так як претензію позивача № 561 від 23.12.2011 отримано 29.12.2011. Відтак, суд дійшов висновку, що 7-денний строк добровільного виконання відповідачем грошового зобов'язання тривав до 05.01.2012 р, а прострочення виникло з 06.01.2012 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Зміст договору, в силу приписів ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарський договір відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та його строк.

Згідно ч. 4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

В силу приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи із комплексного правового аналізу наявних матеріалів справи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду повністю погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про те, що сторонами в умовах укладеного договору не було досягнуто всіх істотних умов (стосовно ціни, кількості, номенклатури, строків поставки), однак передбачено їх визначення шляхом підписання між ними окремих додаткових документів (протоколів та графіків).

В наявних матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про те, що сторони укладали додатки до договору чи погоджували додаткові умови до нього, як того вимагали умови п.п. 1.1., 2.1. договору.

Отже, враховуючи те, що протоколи та графіки замовлень між позивачем та відповідачем не було підписано, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що між сторонами не було погоджено усіх істотних умов договору від 01.03.2011 р., що, згідно з нормами ст. 180 (ч. 2) ГК України та ст. 638 (ч. 1) ЦК України, зумовило факт неукладення зазначеного правочину.

Як прослідковується із наявних матеріалів справи, позивач поставив відповідачу продукцію, однак позивач в порушенням вимог закону плату за неї не здійснив. Факт наявності основної заборгованості в сумі 445 3550,42 грн. відповідач не заперечує та не спростовує.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, в силу ст. 612 цього ж Кодексу, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні за своїм змістом приписи закріплені і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом правомірно розраховано 3 % річних в сумі 2 445,80 грн.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким повністю погоджується і апеляційна інстанція, про те, що оскільки між сторонами не було укладено письмового правочину щодо сплати неустойки за неналежне виконання зобов'язань, вимога позивача про стягнення пені в силу приписів ст. ст. 547-549 ЦК України є безпідставна.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом неправильно розраховано строк виникнення у відповідача грошового зобов'язання.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суд звертає увагу апелянта на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо строків поставки та оплати продукції, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що грошове зобов'язання у відповідача виникло після заявлення йому письмової вимоги про оплату отриманої продукції, тобто з 30.12.2011 р.

Стаття 7 ГПК України, на явку покликається відповідач, передбачає порядок розгляду претензії в ході досудового врегулювання спору. Вказана стаття ГПК України підлягає застосуванню лише в тих випадках, коли сторонами встановлено досудовий порядок врегулювання спору.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач при наданих йому можливостях, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, безпідставності своїх вимог не довів, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до висновків, які не підкріплені жодними доказами.

З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2012 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" м. Львів відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2012 р. у справі №5015/1746/12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5015/1746/12 повернути в господарський суд Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2012 р.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Кузь В.Л.