Рішення № 25410367, 17.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.Справа № 5023/2212/12 вх. № 2212/12

Колегія суддів господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Аріт К.В.

судді: Калініченко Н.В. , Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 (дов. № 1375 від 16 травня 2012 року);

ОСОБА_1 (особисто)

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 (дов. б/н від 08 червня 2012 року); Пулькін Ю.П. (дов. № 05-01 від 05 січня 2012 року)

розглянувши справу за первіснимпозовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера", м. Харків

про визнання договору недійсним

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 87443,28 гривень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач за первісним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання договору № 3 доручення на купівлю векселів, укладеного 06 січня 2006 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера" (надалі - Відповідач за первісним позовом) недійсним. Заявлену вимогу обгрунтовував тим, що оспорюваний договір суперечить чинному законодавству України, оскільки на момент його укладення, дії, які належало вчинити повіреному за цим договором, не були правомірними. Крім того, Позивач за первісним позовом просив суд стягнути з Відповідача за первісним позовом суму судового збору у розмірі 1073,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 травня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 червня 2012 року.

07 червня 2012 року представник Позивача за первісним позовом надав через канцелярію суду заяву про зміну підстави позову (вх. № 11363), в якій змінив (доповнив) підстави позовних вимог, вказаючи на той факт, що спірний договір останнім не підписувався та ніяким іншим чином не посвідчувався, інші підстави позовних вимог залишив без змін. Також у вказаній заяві просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу, проведення якої просив доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 червня 2012 року було прийнято вищевказану заяву Позивача за первісним позовом про зміну підстави позову до розгляду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 червня 2012 року було відкладено розгляд справи на 25 червня 2012 року.

Водночас, 12 червня 2012 року представник Відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надав через канцелярію суду зустрічний позов (вх. № 7139), в якому просив суд прийняти до розгляду зустрічний позов для спільного розгляду з первісним та стягнути з Відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним) 87006,09 гривень, що складаються з суму нарахованої пені у розмірі 84458,05 гривень, 1132,46 гривень суми інфляційних втрат та 1415,48 гривень суми 3% річних. Зустрічна позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем за зустрічним позовом умов договору доручення на купівлю векселів № 3, який укладено між сторонами 06 січня 2006 року. Також до стягнення із Відповідача за зустрічним позовом заявлено судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року було прийнято зустрічний позов до розгляду та призначено його до спільного розгляду разом з первісним позовом.

На підставі ухвали господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року та на підставі Розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області № 486-40 від 15 червня 2012 року, беручи до уваги складність вирішення даного спору та рішення зборів суддів від 06 січня 2011 року, до розгляду справи № 5023/2212/12 було призначено колегію у складі: головуючого судді Аріт К.В., суддів Калініченко Н.В. та Денисюк Т.С.

25 червня 2012 року представник Позивача за зустрічним позовом надав через канцелярію суду заяву (вх. № 8156) про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій, посилаючись на реальну загрозу невиконання Відповідачем за зустрічним позовом рішення суду, просив судову колегію накласти арешт на майно, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму в розмірі 87443,28 гривень та заборонити вищезазначеному підприємцю відчужувати належне йому нерухоме майно і основні засоби у його підприємницькій діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2012 року в задоволенні заяви Позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення зустрічного позову було відмовлено.

Також, 25 червня 2012 року представник Позивача за зустрічним позовом надав через канцелярію суду уточнення до зустрічного позову (вх. № 8134), в яких просив стягнути з Відповідача за зустрічним позовом суму у розмірі 87443,28 гривень, що складається з суми інфляційних втрат у розмірі 1132,46 гривень, суми 3% річних у розмірі 2426,70 гривень та суми пені у розмірі 83884,12 гривень. Судові витрати просив покласти на Відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2012 року заяву Позивача за зустрічним позовом про уточнення до зустрічного позову (збільшення розміру зустрічних позовних вимог) було прийнято судовою колегією до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2012 року було відкладено розгляд справи на 17 липня 2012 року.

11 липня 2012 року представник Позивача за зустрічним позовом надав через канцелярію суду клопотання (вх. № 1479/12), в якому, посилаючись на проявлення зневаги до суду Відповідачем за зустрічним позовом (Позивачем за первісним), просив судову колегію здійснювати повну фіксацію судового процесу технічними засобами, а також забезпечити присутність в залі судового засідання судового розпорядника господарського суду Харківської області.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання представника Позивача за зустрічним позовом, в порядку ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне його задовольнити. Розгляд справи здійснюється із фіксацією судового процесу технічними засобами (серійний № диска СІСХ-07598).

17 липня 2012 року представник Позивача за первісним позовом надав через канцелярію суду клопотання (вх. № 9788), в якому просив судову колегію витребувати у Відповідача за первісним позовом оригінал договору № 3 доручення на купівлю векселів від 06 січня 2006 року. Представник Позивача за первісним позовом у відкритому судовому засіданні підтримав надане клопотання про витребування доказів та наполягав на його задоволенні.

Представник Відповідача за первісним позовом у відкритому судовому засіданні проти вищевказаного клопотання заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним.

Судова колегія, розглянувши клопотання представника Позивача за первісним позовом про витребування доказів, а саме оригіналу спірного договору, відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Як вбачається із суті вищевказаного клопотання про витребування оригіналу спірного договору, у ньому належним чином не зазначені та необгрунтовані обставини, які перешкоджають наданню відповідного договору самим Позивачем за первісним позовом, водночас матеріали справи містять належним чином засвідчені копії спірного договору, які були додані та завірені самим Позивачем за первісним позовом в якості додатку до первісного позову та заяви про зміну підстави позову. Також суд бере до уваги, при розгляді вказаного клопотання Позивача за первісним позовом, справу № 5023/537/12 яка розглядалась господарським судом Харківської області та Харківським апеляційним господарським судом та за якою із Позивача за первісним позовом стягнуто на користь Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним) у даній справі у тому числі 161780,05 гривень здійсненої Відповідачем за первісним позовом оплати за векселі за договором № 3 від 06 січня 2006 року, який є предметом розгляду за первісним позовом по даній справі.

Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання Позивача за первісним позовом про витребування оригіналу договору № 3 доручення на купівлю векселів від 06 січня 2006 року у Відповідача за первісним позовом, вважає клопотання належним чином не обгрунтовааним та таким, що спростовується матеріалами справи, тому відмовляє в його задоволенні.

Також 17 липня 2012 року представник Позивача за первісним позовом надав через канцелярію суду клопотання (вх. № 9787), в якому повторно просив судову колегію призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та на вирішення експертизи поставити наступне питання: "Чи виконаний підпис, зображення якого міститься на договорі № 3 доручення на купівлю векселів від 06 січня 2006 року від імені ОСОБА_1, ОСОБА_1 або іншою особою?", оскільки іншими доказами підтвердити викладені останнім обставини неможливо. Представник Позивача за первісним позовом у відкритому судовому засіданні підтримав надане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та наполягав на його задоволенні.

Представник Відповідача за первісним позовом у відкритому судовому засіданні проти вищевказаного клопотання не заперечував. Зазначав, що у разі задоволення відповідного клопотання судовою колегією, вважає за необхідне поставити додаткові питання зі свого боку, і які надані Відповідачем за первісним позовом та містяться в матеріалах справи (том справи 1, а.с 100).

Колегія суддів, розглянувши клопотання Позивача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи, відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заявляючи клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої екеспертизи Позивач за первісним позовом посилається на підписання спірного договору особою, яка йому не відома, водночас, матеріали справи містять докази того, що Позивачем за первісним позовом виконувались умови спірного договору, а саме останнім отримано грошові кошти у загальному розмірі 161780,05 гривень, що підтверджується наступними платіжним дорученням:

- платіжне доручення № 24 від 12 квітня 2006 року на суму 4900,00 гривень;

- платіжне доручення від 19 квітня 2006 року на суму 21820,00 гривень;

- платіжне доручення № 18 від 10 лютого 2006 року на суму 45000,00 гривень;

- платіжне доручення № 17 від 06 березня 2006 року на суму 45000,00 гривень;

- платіжне доручення № 27 від 13 квітня 2006 року на суму 260,05 гривень;

- платіжне доручення № 20 від 16 березня 2006 року на суму 44800,00 гривень; Призначенням відповідних платежів є сплата згідно договору № 3 від 06 січня 2006 року за вексель. Доказів існування іншого договору № 3 від 06 січня 2006 року між сторонами (Позивачем та Відповідачем по даній справі) Позивачем за первісним позовом не доведено, грошові кошти отримано Позивачем за первісним позовом на виконання умов спірного договору та присуджено до стягення з останього за рішенням суду.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотань Позивача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки з матеріалів справи вбачається не лише укладення між сторонами спірного договору, а й його (договору) часткове виконання сторонами, а тому відмовляє в задоволенні клопотань Позивачу за первісним позовом. Суд наголошує на тому, що дії позивача за первісним позовом свідчать про намір сторони затягнути судовий процес та є зловживанням з боку останього своїми правами та з метою невиконання рішення суду у справі № 5023/537/12.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) 17 липня 2012 року надав через канцелярію суду пояснення (вх. № 9750), в яких вказав на те, що твердження Позивача за первісним позовом щодо порушення спірним договором публічного порядку не відповідає дійсності. Зазначив, що первісний позов подано безпідставно, первісні позовні вимоги не підтверджуються нормами законодавства, а тому просив судову колегію відмовити у задоволенні первісного позову повністю. Судовою колегією було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

Також 17 липня 2012 року Відповідач за первісним позовом надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 9856) лист Східного територіального управління національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 червня 2012 року в заперечення первісних позовних вимог. Судовою колегією було досліджено відповідний лист та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача за первісним позовом та сам позивач за первісним позовом у відкритому судовому засіданні 17 липня 2012 року підтримали заявлені позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну підстави позову, просять суд задовольнити первісний позов в повному обсязі. Проти зустрічних позовних вимог заперечують повністю.

Представники Позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) у відкритому судовому засіданні 17 липня 2012 року проти первісних позовних вимог з урахуванням заяви про зміну підстави позову заперечують, посилаючись на їх необгрунтованість, вважають первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Водночас представники позивача за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги з урахуванням прийнятих судом уточнень підтримують в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого Позивачеві та Відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегією суддів встановлено наступне.

06 січня 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позивач за первісним позовом, Підповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера" (Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом) було укладено договір № 3 доручення на купівлю векселів.

Відповідно до п.1.1 спірного договору Відповідач за первісним позовом доручає, а Позивач за первісним позовом приймає на себе обов'язок на протязі строку дії договору надати Відповідачу за первісним позовом послугу щодо розшуку на ринку цінних паперів та викупу 2-х векселів, емітованих останнім, шляхом укладення з третіми особами від імені, за рахунок та за дорученням Відповідача за первісним позовом договорів на придбання вказаних векселів відповідно до вимог, які зазначені у п. 1.2 даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору доручення, предметом цього договору є вексель простий № 80351607207748 на суму 139960,05 гривень та вексель простий № 80351607207747 на суму 21820,00 гривень, усього на загальну суму 161780,05 гривень.

Відповідно до п. 8.1 спірного договору, він вступає в силу з моменту його підписання та укладений на строк до 30 квітня 2009 року.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач за первісним позовом платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 24 від 12 квітня 2006 року на суму 4900,00 гривень;

- платіжне доручення від 19 квітня 2006 року на суму 21820,00 гривень;

- платіжне доручення № 18 від 10 лютого 2006 року на суму 45000,00 гривень;

- платіжне доручення № 17 від 06 березня 2006 року на суму 45000,00 гривень;

- платіжне доручення № 27 від 13 квітня 2006 року на суму 260,05 гривень;

- платіжне доручення № 20 від 16 березня 2006 року на суму 44800,00 гривень;

перерахував Позивачу за первісним позовом грошові кошти у розмірі 161780,05 гривень.

Згідно п.п. 3.1.1-3.1.5 даного договору, Позивач за первісним позовом зобов'язаний був провести юридично значимі дії з розшуку, придбанню (викупу) та передачі оригіналів векселів, інформувати Відповідача за первісним позовом про хід виконання договору доручення, а у разі неналежного виконання доручення про викуп векселів на протязі строку дії договору доручення, зазначеного у п. 8.1 відповідного договору, провести повернення отриманих від останнього грошових коштів, з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене та те, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу повернення Позивачем за первісним позовом грошових коштів у розмірі 161780,05 гривень на рахунок Відповідача за первісним позовом, судова колегія вважає, що зобов'язання щодо повернення грошових коштів Позивачем за спірним договором виконано не було.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія відмовляє в задоволенні первісного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За приписами статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить й стаття 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, визначено підставою недійсності правочину - недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та сам спірний договір, вважає, що його було укладено сторонами у відповідності до чинного законодавства та останніми було додержано всі вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань Позивача за первісним позовом на недійсність даного правочину у зв'язку з порушенням законодавства про цінні папери та відсутністю ліцензії на право здійснення операцій з векселями, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"ліцензуванню підлягає, зокрема, професійна діяльність на ринку цінних паперів. В статті 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів"від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР вказано визначення торгівлі цінними паперами, як виду професійної діяльності.

На день укладання договору доручення № 3 від 06 січня 2006 року між сторонами, стаття 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів"містила іншу редакцію, ніж на момент розгляду цієї справи.

Так, станом на 06 січня 2006 року статтею 4 Закону № 448/96 було встановлено, що на ринку цінних паперів може здійснюватись такий вид професійної діяльності, зокрема, як, торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власникові на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (ділерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.

Одночасно статтею 26 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"від 18 червня 1991 року № 1201-XII, який діяв у січні 2006 року, тобто під час укладання договору доручення № 3 від 06 січня 2006 року, та втратив чинність на підставі Закону № 3480-IV від 23 лютого 2006, було встановлено, що діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів. Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах;

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"зід 23 лютого 2006 року № 3480-IV (далі - Закон № 3480) професійні учасники фондового ринку - це юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Згідно частини третьої статті 16 Закону № 3480 професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками (частина перша статті 17 Закону № 3480).

Умови здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів торговцями цінними паперами встановлені, зокрема, статтями 16-17 Закону № 3480 та Правилами (умовами) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року №1449.

Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

- розміщення емітентом власних цінних паперів;

- викуп емітентом власних цінних паперів;

- проведення юридичними особами та фізичними особами підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних;

- провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами;

- внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб (ч.8 ст.17 Закону № 3480).

Відповідно до частини 9 статті 17 Закону № 3480 без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

- дарування та спадкування цінних паперів;

- операції, пов'язані з виконанням рішення суду;

- придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію;

Тобто, частиною 8 статті 17 та частиною 9 статті 17 Закону № 3480 наданий перелік операцій по відчуженню цінних паперів, які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами та які здійснюються без участі торговця цінними паперами.

Інші операції по відчуженню цінних паперів мають відбуватися за участю торговця цінними паперами (який має ліцензію на здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами яка видана Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку).

Отже, при укладанні договору доручення № 3 від 06 січня 2006 року дії, які розглядались, як викуп емітентом власних цінних паперів, не потребували ліцензії, а після 12 травня 2006 року згідно із ч. 2. ст. 2 та ч. 2 ст. 3 Закону № 3480 не могли бути вчинені повіреним без відповідної ліцензії.

Враховуючи, що пунктом 1.3 спірного договору передбачена можливість залучення повіреним для проведення операції з цінними паперами спеціалізованого об'єкта, що має ліцензію на ведення професійної діяльності на ринку цінних паперів, повірений на виконання своїх зобов'язань мав повне право звернутися до суб'єкту, який займається професійною діяльністю на ринку цінних паперів, але й цього Позивачем за первісним позовом зроблено не було та відповідних доказів до суду останнім не надавалось.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що зобов'язання Позивача за первісним позовом, як повіреного по договору доручення з пошуку та викупу векселів в даному випадку не виконані, у зв'язку з чим відсутній факт здійснення операції з цінними паперами, а отже відсутній факт придбання та/або передання повіреним цінних паперів довірителю.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що строк позовної давності щодо звернення Позивача за первісним позовом до суду вже минув, зазначаючи наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спірний договір було укладено 06 січня 2006 року. Строк дії договору закінчився 30 квітня 2009 року, а первісна позовна заява була подана до суду 17 травня 2012 року. До того ж, сторонами додатково договір про збільшення позовної давності укладено не було (ст. 259 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, судова колегія вважає, що строк позовної давності щодо звернення Позивача за первісним позовом до суду минув, оскільки договір доручення № 3 від 06 січня 2006 року припинив свою дію 30 квітня 2009 року.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування первісних позовних вимог та заперечень проти них, судова колегія приходить до висновку про те, що Позивачем за первісним позовом належним чином не обґрунтовано недійсність правочину, а саме договору доручення № 3 від 06 січня 2006 року та не надано відповідних належних доказів, а тому відмовляє у задоволенні первісного позову повністю.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено при розгляді первісного позову, та у відповідності до умов договору доручення № 3 від 06 січня 2006 року, укладеного між Позивачем за зустрічним позовом (довіритель)та Відповідачем за зустрічним позовом (повіреним) було досягнуто домовленості про пошук та здійснення останнім заходів з викупу цінних паперів, виданих Позивачем за зустрічним позовом - векселів: від 02 листопада 2002 року № 80351607207748 на суму 139960,05 гривень та від 06 червня 2004 року № 80351607207747 на суму 21820,00 гривень, усього на загальну суму 161780,05 гривень.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.2 спірного договору, Позивач за зустрічним позовом зобов'язався забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, а саме, здійснити плату витрат по придбанню векселів, у розмірі номінальної вартості зобов'язань за векселями 161780,05 гривень, тобто у сумі, достатній для придбання зазначених векселів. Відповідно до умов даного договору сторонами була визначена сума оплати повіреному, що передбачена п. 2.2 спірного договору.

Терміни виконання зобов'язання було встановлено у п. 8.1 спірного договору доручення - до 30 квітня 2009 року.

Якщо доручення не виконано, незалежно від причини, повірений на підставі пунктів 3.1.5 договору доручення зобов'язаний повернути кошти, отримані для виконання доручення, в строк до 30 квітня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач за зустрічним позовом грошові кошти для виконання доручення отримав повністю. Цю оплату коштів за договором доручення за векселі Позивач за зустрічним позовом здійснював частинами, відповідно до платіжних доручень, проведених банком:

- № 17 від 06 березня 2006 року на суму 45000,00 гривень;

- № 18 від 10 березня 2006 року на суму 45000,00 гривень;

- № 20 від 16 березня 2006 року на суму 44800,00 гривень;

- № 24 від 12 квітня 2006 року на суму 4900,00 гривень;

- № 27 від 13 квітня 2006 року на суму 260,05 гривень;

- № 29 від 19 квітня 2006 року на суму 21820,00 гривень;

У зазначених платіжних дорученнях належно зазначено призначення платежу з посиланням за укладений спірний договір - "оплата за вексель згідно договору № 3 від 06 січня 2006 року".

Станом на день подання зустрічного позову Відповідач за зустрічним позовом не виконав своїх зобов'язань за договором доручення, повернення суми у розмірі 161780,05 гривень на користь позивача за первісним позовом не здійснив.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора до господарського суду з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації за весь період прострочення до повного погашення боргу.

За таких обставин, перевіривши розрахунки Позивача за зустрічним позовом щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 2426,70 гривень та суми інфляційних втрат у розмірі 1132,46 гривень за період з січня 2012 року по червень 2012 року, перевіривши правильність періодів нарахування Позивачем за зустрічним позовом вказаних сум, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом щодо стягнення на його користь із Відповідача за зустрічним позовом 2426,70 гривень річних та 1132,46 гривень інфляційних підлягають стягненню у повному обсязі.

Позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом щодо стягнення на його користь із Відповідача за зустрічним позовом 83884,12 гривень пені колегія суддів вважає не підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду справи однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/537/12 від 13 березня 2012 року, яке вступило в законну силу та на сьогоднішній день є чинним, було встановлено той факт, що Позивач за первісним позовом прострочив виконання зобов'язання за договором доручення № 3 від 06 січня 2006 року, оскільки не здійснив дії, які належало вчинити повіреному (Позивач за первісним позовом) цим договором, а саме, не надав послуги щодо розшуку, придбанню (викупу) та передачі оригіналів 2-х простих векселів на протязі дії відповідного договору. Також відповідним рішенням було стягнуто з Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) суму 161780,05 гривень, яка була отримана останнім на виконання умов спірного договору на користь Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом).

Строк дії спірного договору, згідно п. 8.1, було встановлено до 30 квітня 2009 року.

Таким чином, спірний договір, який є предметом даного судового провадження як за первісним так й за зустрічним позовом, припинив свою дію 30 квітня 2009 року.

Строк дії спірного договору було встановлено до 30 квітня 2009 року (п.8.1 спірного договору), тобто на момент подання зустрічного позову (12 червня 2012 року) дія даного договору була припинена, а тому відсутні і підстави для нарахування пені.

Що стосується довіреності, яка, за твердженням Відповідача за зустрічним позовом, нібито відсутня, то оригінал довіреності складався лише в одному екземплярі і видавався саме йому для проведення відповідних дій, а у Позивача за зустрічним позовом залишилася тільки копія відповідної довіреності. Крім того, судова колегія звертає увагу, що в господарській практиці та звичаях ділового обороту (ст.7 Цивільного кодексу України - звичай) не застосовується передання довіреності довірителем повіреному під розпис.

Судова колегія, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір за подання первісного позову покладається на Позивача за первісним позовом, а судовий збір за подання зустрічного позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.1, 4, 12, 22, 33, 38, 41, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

У задоволенні клопотання Позивача за первісним позовом про витребування доказів відмовити.

У задоволенні клопотань Позивача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити.

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 у ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" (61098, Харківська обл., м. Харків, Ленінський район, вул. Єлізарова, буд. 3, кв. 3, код ЄДРПОУ 23460589, р/р № 26004005357 у банку "Грант", МФО 351607) суму 3% річних у розмірі 2426,70 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 1132,46 гривень та судовий збір у розмірі 71,18 гривень.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми пені у розмірі 83844,12 гривень відмовити.

Повне рішення складено 23 липня 2012 року.

Головуючий суддя Аріт К.В.

суддя Калініченко Н.В.

суддя Денисюк Т.С.

Справа № 5023/2212/12