Постанова № 25409760, 25.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 17/5005/2203/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року

та на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 15.05.2012 року

у справі № 17/5005/2203/2012

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського"

про стягнення 12 945,00 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явились;

відповідача - Зеленіна В.О.,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" (відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 12 945,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року (суддя Суховаров А.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року (судді: Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В., Широкобокова Л.П.), позов задоволено, стягнуто з відповідача 12 945,00 грн. штрафу, 1609,50 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2011 року Публічним акціонерним товариством "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (відправник-відповідач) відправлено зі станції - Діївка Придніпровської залізниці на станцію призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (одержувач) вантаж -коксову дрібницю відповідно до залізничної накладної №45593803 у вагоні № 66119835.

Згідно ст. 24 Статуту залізниць України 06.10.2011 року, за заявкою ВАТ "Південний ГЗК" від 03.10.2011 року проведено перевірку маси вантажу у вагоні № 66119835, за результатами якої виявлено невідповідність фактичної ваги вантажу, вказаної у накладній №45593803 та складено Комерційний акт АА № 040778/135 від 06.10.2011 року. Зі змісту даного акта вбачається, що фактична маса вантажу у вказаному вагоні на 1700 кг менше ніж зазначено в документах на відправку; перевірку маси вантажу у вагоні № 66119835 проведено на 150-тонних вагонних вагах ВАТ "Південний ГЗК", (контроль придатності пройдено 14.09.2011року). Відповідно до залізничної накладної вага вантажу складала: тара -21300 кг, нетто -56700 кг, а після перевірки: брутто - 76300 кг, тара - 21 300 кг, нетто - 55000 кг. Також, в акті зазначено, що вагон прибув в технічному і комерційному відношенні справний, люки і двері зачинені, слідів втрати вантажу не виявлено. Навантаження вантажу в вагоні навалом, рівномірне, з шапкою, вище рівня на 150 мм, марковане вапном, маркування не порушено. Водночас, 06.10.11 року після вивантаження вантажу проведено зважування вагону № 66119835 на приписних 150-тонних вагонних вагах ВАТ "Південний ГЗК", які пройшли контроль придатності 14.09.2011 року. Вага вагону склала - 21300 кг, тобто відповідно до ваги зазначеній в накладній.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем Правил оформлення перевізних документів, в результаті чого ним невірно зазначено масу вантажу у залізничній накладній при відправленні його одержувачу. При цьому, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 12 945,00 грн. відповідно до ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Відносини пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно -правовими актами та правилами.

За приписами статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статут залізниць України згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 з подальшими змінами та доповненнями. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що Статутом визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно пункту 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтєю 24 Статуту передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником з відображенням способу визначення у накладній.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 122 Статуту передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей, зазначених ними в накладній, зокрема, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, за приписами наведених норм штраф підлягає стягненню за факт допущення вантажовідправником вказаного порушення.

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема, щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.

Посилаючись на вимоги вищевказаних статей законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача вірно зазначати відомості в перевізних документах при відправленні вантажів, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення відповідачем правил перевезення вантажів, в частині визначення у накладній маси вантажу, та вірно визнали підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу у заявленому розмірі.

Також, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 12 945,00 грн. вказав на помилковість посилань відповідача щодо неврахування позивачем при здійсненні розрахунку суми штрафу відсотка вологості вантажу, оскільки працівниками станції при складанні комерційного акту обґрунтовано застосовано норму природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто у розмірі 0,5 % від маси нетто.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, пославшись на п.27 Правил видачі вантажу, визнав обґрунтованими посилання відповідача про застосування при розрахунку норми нестачі 2% та здійснив власний перерахунок із її застосуванням.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси зазначеної в перевізних документах. Зазначений розмір норми недостачі застосовується, зокрема, при перевезенні вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При цьому, апеляційним господарським судом зауважено на наявний в матеріалах справи сертифікат якості № 827 від 29.09.2011 року, згідно якого вологість спірної коксової дрібниці складає 18,3% та ТУ У 23.1-00190443-011:2011 "Дрібняк коксовий", якими визначено, що масова доля вологи може складати до 24 %.

Проте, при здійсненні перерахунку із застосуванням норми нестачі в 2%: (56 700 (маса нетто вагону) * 2% (норма нестачі) = 1134 кг), межа гранично допустимого розходження визначення маси нетто виявилась меншою - 1134 кг, ніж виявлена різниця - 1700 кг, і як вірно зазначено апеляційним господарським судом, не дивлячись на застосування норми нестачі 2%, виявлена різниця (1700 кг) значно перебільшує розмір допустимої норми.

За таких обставин, визнається правомірним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення останнім у накладній відомостей щодо маси вантажу та задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення з позивача заявленого розміру штрафу, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої та апеляційної інстанцій, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі № 17/5005/2203/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк