Ухвала суду № 25406523, 25.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2012 р. м. Київ К-24577/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 року у справі №2-а-3589/07за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південтрансбуд»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південтрансбуд»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0004951710/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 986,56грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, суди виходили з того, що відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, не врахувавши уточнюючий розрахунок позивача щодо зменшення суми зобов'язання за ІІІ-ІV квартали 2004 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 11.12.2008 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.05.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 року, прийняти нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ), ст. 86 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував акт №181/17-218/22717846 від 25.09.2007, складений за результатом невиїзної перевірки підприємства позивача з питань сплати податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів ТОВ «Південтрансбуд», яка здійснена на підставі розрахунку додатку та платіжного доручення за 2 квартал 2007 року. За результатами даної перевірки були встановлені факти несвоєчасного надання підприємством платіжного доручення на перерахування узгодженого податкового зобов'язання за 4 квартал 2003 року в сумі 1071,50грн., який мав бути здійснений 14.01.2004, а фактично платіж проведено у період з 31.03.2005 по 10.07.2007. Аналогічні порушення були виявлені при проведенні платежів за період з 1 кварталу 2004 року по 2 квартал 2007 року.

Вищевказані порушення спричинили застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 50% від суми зобов'язань 3607,89грн. за затримку на 1322 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів в розмірі 7215,69грн.

Відповідно до вимог п.5.1 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, у таких розмірах: до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Судом встановлено, що 30.03.2005 позивач подав до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова уточнюючий розрахунок за період з ІV кварталу 2001 року по ІV квартал 2004 року, де була виправлена помилка в розрахунку податку з власників транспортних засобів в сторону зменшення. А тому, податкове зобов'язання позивача зі сплати податку з власників транспортних засобів за ІV квартал 2003 року - ІІ квартал 2005 року є узгодженим саме з 30.03.2005 року.

Проте, податок з власників транспортних засобів позивачем сплачено лише 28.08.2007 року, а отже строк затримки сплати податку позивачем складає більше 90 календарних днів, тобто розмір штрафних санкцій складає 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримані кошти розподілені на погашення основної заборгованості та пені за несвоєчасну сплату податку. Проте, відповідачем при перерозподілі отриманих коштів не було враховано суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 121,81грн., натомість відповідач виходив з того, що сума зобов'язання становить 530,00грн.

Таким чином, сума неправомірно зарахованих ним коштів з погашення зобов'язань позивача зі сплати податку з власників транспортних засобів становить з основного податку -1972,90грн., пені -600,94грн.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна