Ухвала суду № 25406413, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К-9407/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Ващука Я.В.,відповідача:Гріня А.А.,прокурора:Суходольського С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерський»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 р.

у справі № 8/312-АП-08

за позовом Комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерський»

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області,

за участю Прокурора Херсонської області,

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Агрофірма радгосп «Білозерський»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі -відповідач) про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 09.06.2008 р. позов задоволено, визнано податкове повідомлення-рішення від 06.05.2008 р. №0001462301/0 нечинним у частині визначення позивачу податкового зобов'язання у сумі 1 777 365,00 грн. та у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 888 682,50 грн., визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.05.2008 р. №0001472301/0, відшкодовано позивачу 6,80 грн. судових витрат з Державного бюджету України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову документальну перевірку господарської діяльності позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., результати якої викладені в акті від 23.04.2008 р. №162/23/00413506.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 1 784 752,00 грн.; п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченій декларації на суму 52 076,00 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.05.2008 р. №0001462301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 677 128,00 грн. (у т.ч. 1 784 752,00 грн. -основний платіж та 892 376,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та №0001472301/0, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52 076,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є сільськогосподарським підприємством, з власного винограду виготовляє виноматеріал, який реалізовує підприємствам вторинного виноробства. При реалізації виноматеріалу позивач нараховує податок на додану вартість та відносить його до спеціальної декларації №2 для перерахування сум податку на додану вартість на спецрахунок та використання їх на матеріально-технічний розвиток підприємства, відповідно до пільги передбаченої п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між тим, податковий орган вважає, що виноматеріали виноградні є підакцизною продукцією, відтак положення наведених нормативних приписів не поширюються на операції з продажу сільськогосподарським товаровиробникам підакцизних товарів, відтак суми нарахованого податку на додану вартість неправомірно включено позивачем до спеціальної декларації.

Із таким висновком відповідача погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, та зазначила, що на виноматеріали за кодом УКТ ЗЕД 2204 30 віднесені до переліку підакцизних товарів, відтак до операцій з ними не можна застосовувати пільгу передбачену п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до вказаної норми Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2004 року було зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до п.2 Постанови ВРУ «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до Законів України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспорті засоби та шини до них», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Статтею 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено ставку акцизного збору в розмірі 0 гривень з одиниці товару на алкогольні напої з кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2204 30 (виноматеріали виноградні).

Встановивши реалізацію позивачем товарів власного виробництва, включених ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольних напоїв»до переліку підакцизних товарів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача права віднесення до спеціальної декларації сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів на підставі п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із такими висновками не може погодитись судова колегія Вищого адміністративного суду України, оскільки для вирішення питання щодо обґрунтованості застосовування позивачем спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, визначальним є встановлення того, чи являються виноматеріали, які ним реалізовуються, підакцизним товаром.

Саме по собі вживання у зазначеному Законі слова «виноматеріали»не дає підстав вважати, що будь-яка продукція, яка позначається цим словом є підакцизною, оскільки вказаним Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Відтак, визначальне значення для правильного висновку у даній справі, є встановлення призначення спірної продукції, а саме - чи можна її вважати алкогольним напоєм у тому значенні, яке вживається у чинному законодавстві.

Так, у Законі України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», для визначення підакцизної продукції вживається слово «виноматеріали».

Між тим, виходячи з семантики слова «напій»- це спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття, що дає підстави вважати, що підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь, тобто є готовою продукцією. У той же час, виноматеріали, щодо яких ставиться питання у даній справі, не є готовою продукцією.

Положення Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»не передбачають ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виробництва з власної сировини, і що реалізуються підприємствам вторинного виноробства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виноматеріали, які передбачались для реалізації підприємствам вторинного виробництва для виготовлення виноробної продукції не можна вважати готовою продукцією, а відтак і підакцизними.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із доводами суду першої інстанції про правомірне застосування позивачем пільги, передбаченої приписами п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже і обґрунтованість застосування ним спеціального режиму оподаткування при реалізації виноматеріалу підприємствам вторинного виноробства.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області на Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Агрофірма радгосп «Білозерський»задовольнити.

3. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 р. у справі № 8/312-АП-08 скасувати.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 09.06.2008 р. у справі № 8/312-АП-08 залишити в силі.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.