Постанова № 25405821, 23.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 5004/364/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Юрчук М.І. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дорошкевич В.Б.

відповідача - Давидюк В.Г.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Санрайз" на рішення господарського суду Волинської області від 07.06.12 р. у справі № 5004/364/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701", м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Санрайз", м.Луцьк

про стягнення 15 599,88 грн

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.06.2012 р. у справі №5004/364/12 (суддя Філатова С.Т.) позов Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701"до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Санрайз" про стягнення 15 599,88 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Санрайз" на користь Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" 17 023,99 грн., з яких 4 955,95 грн. заборгованості по орендній платі, 10 248 грн. неустойки, 227,88 грн. плати за водопостачання, 1 592,16 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову (на суму 168,05 грн.) відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 07.06.12 р. у справі №5004/364/12 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Санрайз", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 07.06.2012 року у справі №5004/364/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товаристві "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" у задоволені позовних вимог, та стягнути з позивача ПрАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" на користь ТзОВ ВТП "Санрайз" судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги грунтуються на тому, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що протягом 2010-2011 років орендодавець неодноразово здійснював перешкоди в доступі до орендованого майна. В зв'язку з цим товариство, починаючи з другої половини 2011 року, почало звільняти орендовані приміщення. Так, 01 серпня 2011 року та 01 вересня 2011 року були звільнені орендовані офісні приміщення. В оренді залишились лише майстерні та споруди площею 356 кв.м.

07.11.11 р. позивач з невідомих причин і без попереднього повідомлення заборонив заїзд автобусів підприємства на площадку ремонтного підрозділу. Фактично з 07.11.11 р. товариство припинило використовувати орендовані приміщення. Про факт перешкоджання господарській діяльності підприємства 07.11.11 р. був складений відповідний акт.

09.11.11 р. товариство звернулось із відповідною заявою до начальника Луцького МВ УМВС України у Волинській області за вих. №296.

12.11.11 р. в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі ч.2 ст.11 КК України, п.2 ст.6 КПК України. В зазначеній постанові вказано, що 07.11.11 р. працівники ПрАТ "Луцьке АТП 10701" виявили, що працівники ТзОВ "ВТП Санрайз" пошкодили, а саме, демонтували металеві реборди із оглядових ям та намагались їх вивезти за межі орендованої ними території. Однак охорона не дозволила вивезти дані вироби та у зв'язку з цим автобусам ВТП "Санрайз" і було обмежено заїзд на орендовану ними територію.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач фактично відмовляється прийняти у відповідача орендоване майно. Фактично на даний час майно, яке розташоване посеред території Орендодавця знаходиться у його володінні і товариство не виключає тієї обставини, що останній ним користується починаючи з грудня 2011 року.

Таким чином, приймаючи рішення по справі господарський суд Волинської області не надав належної оцінки всім обставинам справи, а саме не врахував протиправність дій позивача щодо неможливості користування в листопаді-грудні 2011 року орендованим майном та неможливості звільнення саме з вини останнього орендованих приміщень впродовж тривалого часу. Наведене дає підстави стверджувати, що задовольняючи позов господарський суд Волинської області допустився порушень як норм матеріального, так і процесуального права, у зв'язку з чим рішення у справі підлягає скасуванню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.12 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Санрайз" у справі №5004/364/12 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

У судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача з'явився та підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 07.06.2012р. у справі №5004/364/12 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати.

Представник позивача в судове засідання з'явився та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2002р. між ВАТ "Таксосервіс", правонаступником якого є ПАТ "Луцьке АТП 10701" відповідно до Статуту ПрАТ "Луцьке АТП 10701", затвердженого рішенням загальних зборів ВАТ "Таксосервіс" протокол №8 від 15.09.2010р. та зареєстрованого 30.09.2010р. під №11981050010000315, (орендодавець) та ТзОВ ВТП "Санрайз"(орендар) укладено договір оренди приміщень № 02.

Відповідно до п. 1.1. договору укладеного між сторонами договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння майстерні і споруди на території ВАТ "Таксосервіс" за адресою: м.Луцьк, вул.Зв'язківців, 1, площею 356 кв.м., для використання під стоянку автомобілів, їх ремонту і технічного обслуговування, а також офісні приміщення, площею 106,2 кв.м., в адміністративному будинку за вищевказаною адресою.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору визначено строк його дії - 10 років з дня підписання. Якщо жодна сторона до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично продовжується ще на один рік.

Орендодавець зобов'язується забезпечувати безперешкодне використання орендарем приміщень, що орендуються, видавати необхідні документи, які свідчать про укладення між сторонами даного договору, за власний рахунок усувати несправності, поломки аварій комунікацій у приміщеннях, які стались не з вини орендаря. (п.5.1. договору)

Після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендуються, протягом 3-х днів з моменту закінчення терміну оренди. Приміщення і майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцю у тому ж стані, в якому вони були передані в оренду, з урахуванням узгоджених змін. (п.7.1.,7.2 договору).

Сторони також передбачили право кожної із сторін в односторонньому порядку розірвати договір разі порушення умов договору оренди (п.9.1 договору.)

Актом прийому-передачі приміщень від 01.01.2002р. (т.1 а.с.9). підтверджується факт передачі орендованого майна орендарю.

01.10.2002р., 01.01.2005р., 01.11.2006р., 01.06.2008р., 01.08.2011р., 05.09.2011р. між сторонами укладені додаткові угоди, якими внесено зміни до п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору щодо розміру орендної плати, порядку оплати орендних платежів та оплати за комунальні послуги.

17.11.2011р. ПрАТ "Луцьке АТП 10701" у заяві №534 повідомило ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД про розірвання договору з 01.01.2012р. та звільнення приміщення до 01.01.2012р. (Т.1 а.с. 10-11).

З супровідним листом №511 від 08.11.2011р. надіслані рахунки на оплату оренди та водопостачання за жовтень-листопад місяці (Т.1 а.с. 13-14).

22.12.2011р. та 27.02.2012р. позивач звернувся з претензіями-вимогами до відповідача про сплату боргу (Т.1 а.с. 22-25). До вимоги від 27.02.2012р. долучені рахунки №233 від 30.11.2011р., №199 від 01.11.2011р., №45 від 28.12.2011р., №217 від 02.12.2011р., №38 від 06.02.2012р., №44 від 01.03.2012р., що стверджується описом вкладення у цінний лист від 06.03.2012р. (Т.1 а.с. 71).

Відповідач заборгованість заперечує, мотивуючи тим, що 01.08.2011р. та 01.09.2011р. звільнені орендовані офісні приміщення, а з 07.11.2011р. позивачем було заборонено в"їзд автобусів підприємства на орендовані площі. Стверджує, що фактично з 07.11.2011р. товариство припинило використання орендованих приміщень, про що був складений акт та 09.11.2011р. Орендар неодноразово звертався з заявами про неправомірне позбавлення права користування орендованим майном до Луцького МВ УМВС України у Волинській області.

31.01.2012р. орендар надіслав позивачу лист вих. №33 про підписання актів приймання-передачі майна з оренди, датований 07.11.2011р., вимогою прийняти майно товариства з оренди, який був вручений орендодацю02.02.2012р. (а.с.58). На зазначений лист 21.02.2012р. отримана відповідь з відмовою у підписання актів приймання -передачі майна, датований 07.11.11р., та поясненням, що акти прийому-передачі орендованого майна будуть підписані лише після звільнення орендованих приміщень та фактичної їх передачі орендодавцю (т.1 а.с. 63).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спір між сторонами випливає з орендних відносин, зміст яких визначається статтями 283-286 ГК України , ст.ст. 759-786 ЦК України.

Оскільки орендою є платне користування майном, оплатність користування є основною ознакою орендного договору та його істотною умовою, що випливає з положень частини 1 статті 762 ЦК України, статті 286 ГК України.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, що стосується усіх узгоджених сторонами умов, зокрема строку виконання зобов"язань. За правилами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З договору оренди приміщень від 01.01.2002р. №02 (з подальшими змінами і доповненнями) виник спір між сторонами щодо неналежного виконання п.п. 4.1.-4.5., якими врегульовано питання орендної плати.

Оскільки обов"язок внесення орендної плати у спірний період (листопад-грудень 2011р.) відповідачем не виконано, що не заперечується, у той час як обставини перешкоджання здійсненню права користування орендованим майном протягом усього періоду не доведені відповідачем належними доказами, висновок суду першої інстанції про стягнення суми орендної плати за спірний період (за виключенням 07.11.11р. та 29.12.2011р.) апеляційний суд вважає обгрунтованим.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки невиконання обов"язку орендаря щодо повернення орендованого майна орендодавцю в разі припинення дії договору визначені частиною другою статті 875 ЦК України , відповідно до якої , якщо наймач не виконує обов"язку щодо повернення речі , наймодавець має право вимагати від наймача сплати нейстойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи приписи цієї статті Кодексу, а також те, що відповідач, як встановлено судом першої інстанції, після припинення договору оренди 31.12.2011р. не звільнив орендовані приміщення протягом січня та лютого 2012р., що не заперечується також і ним самим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача нейстойки за час користування приміщеннями у січні і лютому 2012р. у подвійному розмірі орендної плати.

Доводи апеляційної скарги в частині виходу суду за межі позовних вимог щодо стягнення нейстойки апеляційний господарський суд оцінює критично, зважаючи на зміст позовної заяви, з якого вбачається, що позивач обгрунтовував позовні вимоги посиланням на положення статті 785 ЦК України та вимагав стягнення подвійного розміру орендної плати. Формальна відсутність вимоги про стягнення неустойки , на думку апеляційного суду, правового значення не має.

Апеляційна скарга позивача не містить також і інших доводів, які б давали підстави вважати, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини у справі або їм надано помилкову юридичну оцінку.

Постановою Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз"яснено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає, підстав для його зміни або скасування немає.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Санрайз" на рішення господарського суду Волинської області від 07.06.12 р. у справі №5004/364/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області - без змін.

Справу №5004/364/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.