Рішення № 25405240, 17.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2012 р. Справа № 5011-11/2543-2012-9/043-12

За позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України

До Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” в особі Філії УДП “Укрінтеравтосервіс-Волинь”

Про стягнення 146 057, 25 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” в особі Філії УДП “Укрінтеравтосервіс-Волинь” про стягнення 146057,25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року матеріали справи № 5011-11/2543-2012 за позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” в особі Філії УДП “Укрінтеравтосервіс-Волинь” про стягнення 146 057, 25 грн. передано до господарського суду Київської області за підсудністю в порядку ст. ст. 15, 17 ГПК України.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями (автоматичний розподіл справ) справу № 5011-11/2543-2012 передано до розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 23.05.2012 р. справу № 5011-11/2543-2012 суддею Сокуренко Л.В. прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 5011-11/2543-2012-9/043-12 та призначено розгляд справи на 12.06.2012 р.; зобов’язано позивача подати: оригінали і належним чином засвідчені копії статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви (для огляду); докази на підтвердження надання (перерахування) відповідачу фінансової допомоги у розмірі 150 000, 00 грн. за Договором № 73 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26.06.2009 р.; довідку про стан заборгованості відповідача за Договором № 73 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26.06.2009 р., у разі погашення (часткового погашення) заборгованості письмово про це зазначити, надати відповідні докази; довідку з банку, що підтверджує надходження коштів на рахунок позивача в періоді з серпня 2009 року від Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” або його Філії УДП “Укрінтеравтосервіс-Волинь” в рахунок оплати платежів за договором № 73 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 26.06.2009 р.; документально підтверджені письмові пояснення, щодо розрахунків між сторонами за період з моменту виникнення договірних відносин, виклавши їх наступним чином; довідку державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців на дату прийняття цієї ухвали; довідку територіального органу Державного казначейства про зарахування до бюджету судового збору; зобов’язано відповідача подати: відомості про найменування та номери рахунків в банківських установах, з яких підлягають стягненню судові витрати в разі задоволення позову; оригінали та належним чином засвідчені копії статуту (положення), положення про Філію УДП “Укрінтеравтосервіс-Волинь”, свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності; письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії –до матеріалів справи); зобов’язано позивача та відповідача провести взаємозвірку розрахунків станом на день розгляду справи. Обов’язок проведення покладено на позивача, при цьому зобов’язавши відповідача забезпечити належне проведення взаємозвірки розрахунків. Акт зобов’язано надати в засідання суду (в разі неможливості провести взаємозвірку розрахунків, зобов’язано позивача надати суду письмові пояснення, в яких зазначити причини невиконання вимог ухвали суду).

З матеріалів справи вбачається, що Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України разом з позовною заявою подала до господарського суду міста Києва клопотання про забезпечення позовної заяви.

Враховуючи те, що господарським судом міста Києва дане клопотання не було розглянуте по суті, господарський суд Київської області розглядає його у рамках даного провадження.

Дослідивши клопотання позивача про забезпечення позовної заяви, суд встановив, що позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що у Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України є достатньо обґрунтоване припущення, що на момент винесення рішення по даній справі, грошові суми, які знаходилися на банківських рахунках відповідача на момент звернення до суду, можуть зменшитись за вартістю або їх буде не достатньо для виконання рішення.

Таким чином, на думку позивача, існує загроза, що вищезазначені обставини можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи те, що представником позивача не було надано належних доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення чи зобов’язання, як то продаж майна чи зняття коштів з рахунків, суд дійшов висновку про необґрунтованість підстав застосування до забезпечення позову.

Таким чином, клопотання представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхилено, у зв’язку з його необґрунтованістю.

У судове засідання 12.06.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з’явився у судове засідання та надав пояснення по суті позовних вимог, а також подав клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого позивач просить зменшити суму стягнення до 6 000, 00 грн. у зв’язку із частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.

Статтею 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, судом прийнято дане клопотання до розгляду.

Ухвалою суду від 12.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.07.2012 р.; зобов’язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 23.05.2012 р.; зобов’язано відповідача подати: відомості про найменування та номери рахунків в банківських установах, з яких підлягають стягненню судові витрати в разі задоволення позову; оригінали та належним чином засвідчені копії статуту (положення), положення про Філію УДП “Укрінтеравтосервіс-Волинь”, свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності; письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії –до матеріалів справи).

03.07.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 5011-11/2543-2012-9/043-12 без присутності представника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, у зв’язку з тим, що він має бути присутнім на розгляді іншої судової справи в Донецькому апеляційному господарському суді 03.07.2012. Представник позивача зазначив, що Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України повністю підтримує позовні вимоги.

У судове засідання 03.07.2012 р. представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 03.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2012 р.; зобов’язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 12.06.2012 р.

У судове засідання 17.07.2012 р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2009 р. між Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (далі - позивач) та Українським державним підприємством «Укрінтеравтосервіс»в особі Філії УДП «Укрінтеравтосервіс-Волинь»(далі - відповідач) було укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 73 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов’язується надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов’язується по закінченню терміну даного договору повернути її позивачу у повному обсязі. У зв’язку з тим, що відповідач співпрацює з позивачем по програмі Мінтрансзв’язку України по покращенню умов праці перевізників, позивач надає відповідачу допомогу на безвідсотковій основі (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що сума фінансової допомоги за цим договором становить 150 000,00 грн.

Згідно п. 3.1. позивач зобов’язується надати фінансову допомогу до 03.07.2009 р. Фінансова допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок філії «Укрінтеравтосервіс - Волинь»(п. 3.2. договору).

В силу п. 4.1., 4.2. договору строк використання фінансової допомоги відповідачем з моменту надходження грошей на поточний рахунок становить до 31.12.2009 р. Вказаний строк може бути продовжений за згодою сторін, шляхом підписання відповідних угод.

Пунктом 5.1. передбачено, що фінансова допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позивача у визначені терміни: 10.08.2009 р. - 25 000,00 грн.; 10.09.2009 р. - 25 000,00 грн.; 10.10.2009 р. - 25 000,00 грн.; 10.11.2009 р. - 25 000,00 грн.; 12.12.2009 р. - 25 000,00 грн. та 31.12.2009 р. - 25 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивач, на виконання зобов’язань за договором № 73 від 26.06.2009 р., надав відповідачу кошти фінансової допомоги у розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 724 від 03.07.2009 р., що знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав зобов’язання за договором № 73 від 26.06.2009 р. про надання безвідсоткової фінансової допомоги.

Проте, як зазначає позивач, відповідач систематично порушує умови договору та належним чином не виконує зобов’язання по поверненню отриманої відповідно до договору фінансової допомоги.

04.12.2009 р. відповідач здійснив лише часткову оплату та перерахував на рахунок позивача суму у розмірі 5 000,00 грн., у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість.

За таких обставин, 26.05.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 1324/8 про повернення 145 000,00 грн. основного боргу та штрафних санкцій (сума претензії –159 302,36 грн.) та зазначив, що у разі невиконання у повному обсязі заявлених у претензії вимог до 30.06.2010 р. Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України буде змушена звернутись до господарського суду.

08.06.2010 р. позивач отримав відповідь на претензію з проханням продовження строку повернення фінансової допомоги (копія листа за вих. № 101/17-5 знаходиться в матеріалах справи).

23.12.2010 р. позивач отримав від відповідача лист за вих. № 221/17-5 в якому зазначалось, що відповідач буде в змозі приступити до повернення грошових коштів з березня 2011 р.

Відтак, у період з 27.12.2010 р. по 18.04.2011 р. відповідачем було проведено часткове погашення боргу у розмірі 6 000,00 грн.

06.06.2011 р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 1237/8 про повернення 139 000,00 грн. основного боргу з проханням виконати зобов’язання у повному обсязі до 20.06.2011 р. (належним чином завірена копія претензії знаходиться в матеріалах справи).

06.07.2012 р. позивач отримав від відповідача лист вих. № 122/17-5 з проханням перенести погашення боргу на більш тривалий термін.

У період з 06.06.2011 р. по 12.07.2011 р. відповідач здійснив часткове погашення боргу у розмірі 3 000,00 грн.

21.12.2011 р. позивач надіслав до відповідача акт звірки взаєморозрахунку між сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями супровідного листа та акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2011 р.

Проте, відповідач не надав відповіді на вказаний лист, не підписав та не надіслав один примірник акту звірки взаєморозрахунку позивачу та не здійснив погашення заборгованості за договором № 73 від 26.06.2009 р.

Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»в особі Філії УДП «Укрінтеравтосервіс-Волинь»за договором № 73 від 26.06.2009 р. становила 136 000,00 грн.

12.06.2012 р. представником позивача було подано клопотання про зменшення ціни позовної заяви. Позивач, зокрема, зазначив, що 18.05.2012 р. відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на суму 130 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою від 18.05.2012 р.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73 від 26.06.2009 р. становить 6 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Так, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Так, в силу положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач в судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, всупереч умовам договору, не повернув позивачу отримані кошти безпроцентної поворотної фінансової допомоги у розмірі 6 000,00 грн., в зв’язку з чим він є таким, що порушив зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав суду доказів щодо погашення боргу перед позивачем в повному обсязі, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України щодо стягнення з Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»в особі Філії УДП «Укрінтеравтосервіс-Волинь»суми основного боргу у розмірі 6 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. у розмірі 7 920, 00 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він здійснений обґрунтовано за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., однак є арифметично невірним.

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір інфляційних втрат складає 4752,00 грн.:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргуІ

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.01.2010 - 30.06.2010

144000

1.033

4752.00

148752.00

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України щодо стягнення з Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»в особі Філії УДП «Укрінтеравтосервіс-Волинь»інфляційних втрат у розмірі 7 920,00 грн. підлягають задоволенню частково, у розмірі 4 752,00 грн.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України щодо стягнення з Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»в особі Філії УДП «Укрінтеравтосервіс-Волинь»3% річних у розмірі 2 137,25 грн. підлягають задоволенню.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України щодо стягнення з Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»в особі Філії УДП «Укрінтеравтосервіс-Волинь»заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позовної заяви, сплачений судовий збір за її подання на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір»повертається позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс»в особі Філії УДП «Укрінтеравтосервіс-Волинь»(07362, Київська область, Вишгородський р-н, с. Новосілки, вул. Київська, буд. 50, код ЄДРПОУ 21536845) на користь Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 3, код ЄДРПОУ 16307261 ) суму основного боргу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 4752 (чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп.

3. В задоволенні клопотання про забезпечення позовної заяви відмовити.

4. Повернути Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 3, код ЄДРПОУ 16307261 ) з Державного бюджету України 1 610 (одну тисячу шістсот десять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1272 від 07.02.2012 р. (отримувач: ГУДКУ у м. Києві; рахунок 31210206700001, код 24262621, МФО 820019) за подання клопотання про забезпечення позову.

Видати довідку після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 20.07.2012 р.