Рішення № 25405220, 23.07.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "23" липня 2012 р. Справа № 18/5007/57/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М., довіреність від 04.01.2012р.,

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення (м.Коростень, Житомирська область)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 134699,61грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.54).

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 141454,37грн., з яких: 119021,39грн. - основного боргу, 7978,98грн. - інфляційних, 3539,97грн. - 3% річних, 10914,03грн. - пені.

Представник позивача в судове засідання в порядку ст.22 ГПК України подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач, здійснивши на виконання вимог ухвали суду перерахунок пені, просить стягнути з відповідача 134699,61грн., з яких: 119021,39грн. - основного боргу, 7978,98грн. - інфляційних, 3539,97грн. - 3% річних, 4159,27грн. - пені.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 134699,61грн.

Відповідач повторно не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписки представників відповідачів у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.42, 51).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2002 року між Комунальним підприємством Теплозабезпечення (постачальник, позивач) та Філією Коростенської ДЕД ДП "Житомирський облавтодор" (споживач, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії №62, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати теплову енергію в гарячій воді на протязі опалювального періоду, погодженого з місцевими органами виконавчої влади (п.1 договору).

Пунктом 23 договору сторони погодили, що всі розрахунки по цьому договору проводяться через банківські установи до 20 числа місяця наступного за розрахунковим по платіжних документах, які виписуються постачальником. В разі неможливості споживача розрахуватись за отримані послуги, останній має право за попередньою домовленістю з постачальником ліквідувати заборгованість поставкою продукції, товарів, надання послуг по окремо укладеним договорам, а також провести взаємозалік у порядку встановленому чинним законодавством.

Позивач на виконання умов договору виписував відповідачу рахунки-фактури на проведення оплати (а.с.69-111), однак відповідач не вчасно виконував зобов'язання щодо проведення розрахунків за надані послуги з теплопостачання.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті за надані послуги з теплопостачання в період з листопада 2009р. по травень 2012р. в сумі 119021,39грн.

10.04.2012р. на адресу відповідача позивачем надіслано претензію №601 від 09.04.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 119021,39грн. в триденний термін (а.с.28-29).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Під час розгляду справи в суді відповідач оплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 1719,21грн., що підтверджується банківською випискою від 18.06.2012р. (а.с.67), тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що несплаченою залишилась сума основного боргу за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 117302,18грн.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, пунктом 23 договору встановлено, що всі розрахунки проводяться через банківські установи до 20 числа місяця наступного за розрахунковим по платіжних документах, які виписуються постачальником.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за надані послуги в повному обсязі не провів.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору на постачання теплової енергії не провів розрахунки з позивачем, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 117302,18грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі пункту 26 договору 4159,27грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 26 договору, споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадках: неоплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

З уточненого розрахунку пені (а.с.55) вбачається, що здійснюючи нарахування позивач невірно вказав суму основного боргу за лютий-березень 2012р., у зв'язку з чим провів розрахунок невірно.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені становить 3401,31грн., вимоги в частині стягнення 757,96грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 7978,98грн. інфляційних та 3539,97грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних, господарський суд вважає що річні в сумі 3539,97грн. нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Проте, визначаючи порядок нарахування інфляційних втрат позивачем невірно визначений період нарахування та не враховано дефляційні процеси.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7978,98грн. заявлені позивачем за період з листопада 2009р. по квітень 2012р. (а.с.11) підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100% (у квітні-липні 2010р. та липні-серпні 2011р.).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних за прострочений період становить 5215,09грн.; вимоги в частині стягнення 2763,89грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач після порушення провадження частково сплатив суму основного боргу у розмірі 1719,21грн., що підтверджується банківською випискою від 18.06.2012р. (а.с.67), проти позову не заперечив, розрахунків позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 131177,76грн.: з яких: 119021,39грн. - основного боргу, 3401,31грн. - пені, 3539,97грн. - 3% річних та 5215,09грн. - інфляційних.

В частині стягнення 1719,21грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення 757,96грн. пені та 2763,89грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 129458,55грн., з яких: 117302,18грн. - основного боргу, 3401,31грн. - пені, 3539,97грн. - 3% річних та 5215,09грн. - інфляційних.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 ст.80, ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код 32008278)

на користь Комунального підприємства теплозабезпечення (м.Коростень, вул.Кірова, 8а, код 31871157)

- 117302,18грн. - основного боргу;

- 3401,31грн. - пені;

- 3539,97грн. - 3% річних;

- 5215,09грн. - інфляційних;

- 2623,55грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1719,21грн. основного боргу.

4. В позові відмовити в частині стягнення 757,96грн. пені та 2763,89грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід)