Рішення № 25405144, 18.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/44/12-3/48/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.12 Справа № 5009/1987/12

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про стягнення боргу в сумі 31 693, 99 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Білозерська К.О., юрисконсульт, довіреність № 1924/27 від 10.04.2012р.

від відповідача: не з'явився

Концерн МТМ в особі Філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 31 693, 99 грн. за спожиту теплову енергію відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530, 538 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, ст. 2, 54, 56, 57 ГПК України та умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.05.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2012р. позовна заява прийнята до розгляду (суддя Кагітіна Л.П.), порушено провадження у справі № 5009/1987/12 (провадження № 30/44/12), судове засідання призначено на 20.06.2012р. об 11 год. 00 хв.

Відповідно до протоколу перерозподілу справи між суддями від 05.06.2012р. автоматизованою системою документообігу суду у зв'язку із хворобою судді Кагатної Л.П. справу № 5009/1987/12 (провадження 30/44/12) передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 06.06.2012р. справу № 5009/1987/12 (провадження № 30/44/12) прийнято до розгляду судді Соловйова В.М. з привласненням їй нового номеру провадження - № 30/44/12-3/48/12. Справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 04.07.2012р. об 11 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 04.07.2012р. розгляд справи відкладений на 18.07.2012р. о 12 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 18.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 23.07.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві № 1524/юр від 22.05.2012р., та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р. у розмірі 31 693, 99 грн.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з серпня 2010р. по березень 2012р. Концерн відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 31 693, 99 грн., проте відповідач грошові зобов'язання за договором № 202751 від 01.05.2007р. не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача за теплову енергію на момент звернення до суду складає 31 693, 99 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

В абзацах 2-5 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

У визначенні місця проживання інших фізичних осіб господарському суду слід враховувати приписи частини першої статті 29 Цивільного кодексу України, за якими таким місцем є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_2 станом на 06.06.2012р. місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали суду від 28.05.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/1987/12 (суддя Кагітіна Л.П.) та ухвали від 06.06.2012р. про прийняття справи до провадження (суддя Соловйов В.М.), направлені відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернута до канцелярії господарського суду з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Крім того копії ухвали суду від 28.05.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/1987/12 (суддя Кагітіна Л.П.) та ухвали від 06.06.2012р. про прийняття справи до провадження (суддя Соловйов В.М.), направлені відповідачу за адресою фактичною адресою зазначеною у позові, а саме: АДРЕСА_2, також повернулись до господарського суду з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місцезнаходження та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (Теплопостачальна організація) та ПП ОСОБА_1 (Споживач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р. (надалі - Договір) за яким Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявності можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з січня 2010р. по березень 2012р. (а.с. 41-60).

Відповідно до п.п.3.2.6 п.3.2 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п.п.6.1 п.6 Договору розрахунки за даним договором здійснюється в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток №5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних встановлених розрахунковим способом.

Відповідно п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.6.3 договору, підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Пунктом 6.4 Договору, передбачено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно п. 6.7 Договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. № 4, документи за розрахунковий період:

- рахунок фактуру;

- акт приймання - передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платника ПДВ).

Відповідно до підпункту 6.7.1 Договору, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпелю на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2 Договору передбачено що, у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період .

Отже відповідач свої грошові зобов'язання за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р. не виконав.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р. складає 31 693, 99 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (пункт 6.4 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202751 від 01.05.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Акти приймання-передачі теплової енергії на загальну суму 31 693, 99 грн. оформлені позивачем відповідно до п.п. 6.7.2 п. 6 договору № 202751 від 01.05.2007р. і вважаються погодженими сторонами.

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений факт не виконання ПП Тартакова Н.Т. грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 31 693, 99 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії Запорізького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 31 693 (тридцять одну тисячу шістсот дев'яносто три) грн. 99 коп. основного боргу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повне рішення складено 23.07.2012р.

Суддя В.М. Соловйов