Постанова № 25404711, 24.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. Справа № 5015/7117/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача-Грєнков І.В., відповідача третіх осіб прокуратури -Танасишин Н.Д., -не з'явились, -Томчук М.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012у справі№5015/7117/11за позовом прокурора Орджонікідзевського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидо (треті особи за участю прокуратуриПАТ "Концерн "Галнафтогаз" - Управління земельних відносин Харківської міської ради, Головне управління Держкомзему України у Харківській області) Львівської областіпро стягнення 152264,15 грн. збитків, завданих безоплатним використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документівВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.2012 (суддя Ділай У.І.) позов задоволено - на підставі ст.22 ЦК України, ст.ст.156,157 Земельного кодексу України стягнуто з ПАТ "Концерн "Галнафтогаз" на користь Харківської міської ради 152264,15 грн. збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою загальною площею 0,2790 га по вул.Роганській,160-А у м.Харкові.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мурська Х.В.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Харківська міська рада у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.116,120,125,126,156,157,189,206 Земельного кодексу України, ст.377 ЦК України, ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", положень постанови КМ України №284 від 19.04.1993р. "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам" та ст.ст.22,43 ГПК України Зокрема, скаржник вважає, що підставою для звернення з позовом є безоплатне користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в спірний період (з 25.06.2010р. по 01.04.2011р.), а не її самовільне зайняття.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова та рішення від 07.02.2012 - скасуванню, а справа направленню до господарського суду Львівської області для вирішення питання про передачу справи за встановленою виключною підсудністю до господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

Встановлений ст.156 Земельного кодексу України перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Проте, статтею 156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1 Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09 (далі -Порядок), не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, в зв'язку з чим відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, а не актами органів місцевого самоврядування.

Спірна сума збитків, яку просить стягнути прокурор на користь Харківської міської ради, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

Проте, прокурор та позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довели протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Прокурором та позивачем не надано доказів того, що позивач після закінчення місячного строку, передбаченого рішенням Харківської міської ради №20/10 від 24.02.2010, звертався до відповідача з листом-пропозицією про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього - з позовом про спонукання до укладення договору оренди на виконання п.5 рішення №20/10.

Однак, касаційна інстанція не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Як встановлено судами, рішенням Харківської міської ради №20/10 від 24.02.2010 відповідачу надано в оренду строком до 01.02.2015 року земельні ділянки загальною площею 0,2790 га по вул.Роганській,160-А в Орджонікідзевському районі м.Харкова (Додаток №3). Пунктом 5 цього рішення зобов'язано осіб, яким земельні ділянки надано в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття рішення звернутися до Управління земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі.

Однак, всупереч вимог рішення Харківської міської ради №20/10 від 24.02.2010 товариство не зверталося до Управління земельних відносин Харківської міської ради з метою оформлення договорів оренди землі.

В уточненій позовній заяві розмір позовних вимог зменшено з 183815,36 грн. до 152264,15 грн. з врахуванням суми орендної плати, сплаченої в спірний період попереднім орендарем зазначених земельних ділянок -ТОВ "Екотек".

В обґрунтування підстав задоволення позову суд першої інстанції правомірно послався на те, що фактичне безоплатне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів (без оформлення договору оренди) та наявність підстав для відшкодування позивачу шкоди у вигляді неодержаної орендної плати, підтверджується актом обстеження земельної ділянки №1307/11 від 27.04.2011, складеним Управлінням земельних відносин Харківської міської ради, актами перевірок вимог земельного законодавства від 03.08.2010 та від 13.08.2010, складених Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, приписами від 03.08.2010 №340197 та від 13.08.2010 №340222 про усунення порушення вимог земельного законодавства, протоколом №340188 від 13.08.2010 про адміністративне правопорушення, постановою від 13.08.2010 про накладення адміністративного стягнення та актом комісії від 25.06.2011 №173 про визначення збитків, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.07.2011 №515.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.ст.152,156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 №284.

Судами першої інстанції достеменно встановлено, що відповідач з 25.06.2010р. по 01.04.2011р. не вживав належних заходів, спрямованих на оформлення документів на землекористування, внаслідок чого з цього часу власник землі не отримував очікувану орендну плату за землю. За розрахунком комісії збитки власника землі за вказаний період становлять 183815,36 грн.

Як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993р. №284). У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів".

Як встановлено судами, розмір збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, заподіяних позивачу як власнику спірної земельної ділянки, був визначений комісією, створеною виконавчими комітетом Харківської міської ради відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 №284. При цьому, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.07.2011 №515, яким було затверджено комісійний акт від 25.06.2011 №173 про визначення збитків, не визнано недійсним та не скасовано, як незаконне, у встановленому порядку, що свідчить про неоспорювання відповідачем розрахунку збитків.

Касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.4 ГПК України не приймає до уваги посилання апеляційного суду на п.4.1 Додатку №3 до рішення Харківської міської ради №20/10 від 24.02.2010, згідно якого договори оренди землі №8287/05 та №8286/05 від 02.08.2005, укладені з ТОВ "Екотек" (попереднім землекористувачем), вирішено вважати такими, що припиняють свою дію з моменту державної реєстрації договорів оренди землі з новим землекористувачем ("ВАТ "Концерн "Галнафтогаз"), оскільки згаданий пункт Додатку №3 суперечить приписам абзацу 8 ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якого договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Адже, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2007 відповідачем було набуто право власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться на орендованій ТОВ "Екотек" земельній ділянці (а.с.30-33 том 1).

Відтак, п.4.1 Додатку №3 до рішення Харківської міської ради №20/10 від 24.02.2010 помилково застосовано апеляційним судом при вирішенні даного спору.

Колегія також погоджується з твердженням заявника про помилковість використання апеляційним судом висновків з мотивувальної частини постанови ВГСУ від 27.09.2011 у справі №5023/338/11 в обґрунтування відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09 та чинного з 01.07.2009 року, оскільки, по-перше, як правильно зазначає позивач, підставою для незастосування Порядку до правовідносин у справі №5023/338/11 стала передусім та обставина, що цей Порядок не мав зворотної дії до відносин відшкодування збитків за період, який передував набранню ним чинності. Предметом же позову у даній справі стягнення збитків, нарахованих за період після затвердження вказаного Порядку. Отже, предмет, підстави позову та фактичні обставини у згаданих справах є різними.

По-друге, судовим рішенням у адміністративній справі №2-а-5392/09, яке набрало законної сили, встановлено законність рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09, чим спростовується передчасний висновок апеляційного суду про зворотне.

Разом з тим, первісне рішення про задоволення позову також підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч.8 ст.16 ГПК України справи у спорах, передбачених п.6 ч.1 ст.12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до імперативних приписів п.7 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати, завданих безоплатним використанням товариством земельної ділянки загальною площею 0,2790 га, яка розташована по вул.Роганській,160-А у м.Харкові, з підстав ухилення відповідача від укладання договору оренди землі на виконання рішення Харківської міської ради №20/10 від 24.02.2010.

Таким чином, за своєю правовою природою даний спір не відноситься до категорій спорів, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також спорів про визнання недійсними актів, які (спори) за загальним правилом територіальної підсудності мають розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч.2 ст.15 ГПК України).

Отже, у даній справі спір між сторонами виник із земельних відносин.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до вимог ч.8 ст.16 та п.7 ч.2 ст.11110 ГПК України справи у спорах, що виникають із земельних відносин, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин, а прийняття господарським судом рішення з порушенням правил виключної підсудності є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог п.3 ст.1119 та п.7 ч.2 ст.11110 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд прийняв рішення чи постанову з порушенням правил виключної підсудності. Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин. При цьому, колегія враховує, що згідно з ч.2 ст.11110 ГПК України викладені вище обставини є в будь-якому випадку окремою достатньою підставою для скасування рішення і постанови та подальшого нового розгляду справи господарським судом Харківської області за встановленою виключною підсудністю, у зв'язку з чим, на підставі ст.11112 ГПК України доручає господарському суду Львівської області вжити відповідних процесуальних заходів, передбачених ст.17 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ч.8 ст.16, ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 07.02.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 у справі №5015/7117/11 скасувати з направленням справи до господарського суду Львівської області для вирішення питання про передачу справи до господарського суду Харківської області за встановленою виключною підсудністю.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун