Постанова № 25404056, 18.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2012 р. № 2-а- 4811/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін : позивач - Владимирович А.В., відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032212 від 30.03.2012 року та компенсувати витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману по взаємовідносинам із контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт»(далі -ТОВ «Промтехноопт»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він має встановлене законом право на отримання суми бюджетного відшкодування.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом -ТОВ «Промтехноопт».

Разом з тим, відповідно до інформації отриманої за результатами перевірки даного підприємства, а саме Актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 01.06.2011 року № 1251/23-03-05/37092055 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року», від 13.09.2011 року №9/23-02-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика», ВАТ СПКТБ заглибного електроустаткування для буріння свердловин та видобування нафти «Потенціал», ТОВ «БУД МА СХІД»їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року», від 14.12.2011 року №324/23-03-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика»за період вересень, жовтень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку»та від 26.01.2012 року №41/15-02-36/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика»за період листопад 2011 року»встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Враховуючи наведене, оскільки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була встановлена неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій ТОВ «Промтехноопт»у перевіряємий період, то відповідач дійшов висновку, що всі договори укладені даними суб'єктами господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»не створюють реального настання правових наслідків.

У судовому засіданні 18.07.2012 року представник позивача підтримав свою правову позицію по справі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 18.07.2012 не прибув, поважні причини неявки суду не відомі. Враховуючи вищенаведені обставини, зважаючи на те, що відповідачем в процесі розгляду справи надані витребувані судом докази, в обгрунтування поданих заперечень, та судом заслухано правову позицію відповідача по справі, суд вважає за можливе розглянути справи без участі вказаної сторони за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, співробітниками Західної МДПІ у 27.02.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства, правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої було складено Акт №324/23-03-05/33899292 від 03.03.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.6, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі -ПК України) в результаті чого ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт», що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 57 236 грн.

На підставі вищезазначеного акту Західною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000032212 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 71 872 грн. 60 коп., в т.ч. за основним платежем 57236 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -14636 грн. 60 коп.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугували встановлені за наслідками перевірки висновки контролюючого органу про відсутність факту поставки ТОВ «Промтехноопт»товарів іншим суб'єктам господарювання, у т.ч. ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ», що свідчить про укладення між сторонами без мети настання реальних наслідків. В зв'язку з чим, через відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185 ст. 185, ст. 188 ПК України, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту по операціях із ТОВ «Промтехноопт»за листопад 2011 року у розмірі 57 236 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Промтехноопт»(Продавець) та ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»(Покупець) та укладено Договір поставки №02-11 від 04.01.2011 року, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає та сплачує в порядку та на умовах діючого Договору металовироби, а також інші товари та вироби. (а.с. 55)

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур та видаткових накладних від 01.11.2011 року загальну на суму 116724 грн. (в т.ч. ПДВ 19454 грн.), від 08.11.2011 року загальну на суму 124632грн. (в т.ч. ПДВ 20772 грн.), від 14.11.2011 року загальну на суму 13560 грн. (в т.ч. ПДВ 2260грн.), від 15.11.2011 року загальну на суму 88500 грн. (в т.ч. ПДВ 14750 грн.) (а.с. 56-59, 76-79).

Розрахунки за вищезазначеними господарськими операціями були проведені в повному обсязі, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку (а.с.60-71)

ТОВ «Промтехноопт»було виписано на адресу позивача податкові накладні №47 від 01.01.2011 року на суму 116724 грн. (в т.ч. ПДВ 19454 грн.), № 257 від 08.11.2011 року на суму 124632грн. (в т.ч. ПДВ 20772 грн.), № 356 від 14.11.2011 року на суму 13560 грн. (в т.ч. ПДВ 2260грн.), № 75 від 15.11.2011 року на суму 88500 грн. (в т.ч. ПДВ 14750 грн.) (а.с. 72-75).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вище зазначеним господарським взаємовідносинам із ТОВ «Промтехноопт», та як наслідок обґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із умовами вище зазначеного Договору транспортування товару здійснювалось на умовах сомовивозу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту транспортування товару було надано товарно-транспортні накладні від 01.11.2011 року, 08.11.2011 року, 14.11.2011 року, 15.11.2011 року (а.с. 80-83)

Разом з тим, суд дійшов висновку, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не є належним доказом підтвердження реальності господарської операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Промтехноопт», оскільки не відповідає вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки в них відсутні зазначення номеру подорожніх листів, вид перевезень, дані щодо товаросупорводжуючих документів, спосіб визначення маси, код вантажу, клас вантажу, маса вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару. Також пункт навантаження зазначено, як «г. Мерефа, Желознодарожный тупик, 32»без вказівки області.

Також суд зауважує, що згідно наданих копій товарно-транспортних накладних адресою відвантаження зазначено : «г.Харьков, ул.Гв.Железн. д.31.к.8», проте позивачем не надано доказів, що за вказаною адресою наявні необхідні виробничі та складські потужності для зберігання партій товару.

З огляду на зазначене, надані позивачем товарно-транспортна накладні складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ «Промтехноопт»товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим.

Окрім вищенаведеного, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Разом з тим, надані позивачем копії видаткових накладних не можуть підтверджувати факт реальності передачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містять номер та дату видачі довіреності одержувачу.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ «Промтехноопт»на адресу ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат (затрат за вантажно-розвантажувальні роботи) у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Промтехноопт».

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»(далі Наказ № 2) з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються: форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку; порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат (п.1.4 Наказу № 2)

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами. (п.3.1 наказу № 2)

Типові форми надходження запасів на підприємство затверджено Наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», серед яких журнал обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1), акт про приймання матеріалів (форма № М-7) та інші. Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. (п.3.6 Наказу)

Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею). (п.3.8 Наказу № 2)

Позивачем вище зазначених документів надано не було.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальністі господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п 139.1.9 п.139.1 ст. 139ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 318813 закріплено, що видами діяльності ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»згідно із Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) є: 74.11.2 (Нотаріальна та інша юридична діяльність), 74.13.0 (Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки), 45.31.0 (Електромонтажні роботи), 28.11.0 (Виробництво будівельних металевих конструкцій), 63.30.0 (Послуги з організації подорожувань), 28.12.0 (Виробництво будівельних металевих виробів).

Отже, торгівля (оптова та/або роздрібна) товарами не входить до переліку видів діяльності позивача з КВЕД, що в свою чергу, з урахуванням відсутності на підприємстві первинної документації, свідчить про відсутність реального характеру укладених із контрагентом - ТОВ «Промтехноопт»господарських операцій.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Промтехноопт»господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ТОВ «Промтехноопт»договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податкового кредиту та протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача відносно того, що отриманий від ТОВ «Промтехноопт»товар було в послідуючому використано у власній господарській діяльності, а саме реалізовано іншим суб'єктам господарювання, судом оцінюються критично з огляду на те, що позивачем не було надано жодних первинних документів, які б засвідчували факт реалізації саме тих товарно-матеріальних цінностей, які начебто були придбані позивачем у вище зазначеного контрагента.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не є обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Повний текс постанови виготовлено 23.07.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.