Постанова № 25403936, 24.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5193/2011

24 квітня 2012 року 14год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лесько М.І., Кушельник В.Ф.

відповідача: представник Мамай І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство "Бурштин України" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Бурштин України" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2011 року № 0003142342 по податку на прибуток; від 16.09.2011 року № 0003152342 по податку на додану вартість; від 16.09.2011 року №0001271742 по податку з доходів фізичних осіб; від 16.09.2011 року № 0001281742 по податку з власників транспортних засобів; від 15.09.2011 року № 0001812343 про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Заперечуючи заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток, позивач вказує, що ДП "Бурштин України" усі операції по обліку бурштину-сирцю та деталей з нього здійснює на підставі "Інструкції про порядок одержання, транспортування, зберігання, переробки, обліку бурштину та виробів з нього на державному підприємстві "Бурштин України", затвердженої керівником ДП "Бурштин України", розробленої на підставі "Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння", що затверджена Міністерством фінансів України 06.04.1998 р. № 84. Відомості про фактичне витрачання бурштину при виготовленні продукції порівнюються з нормативними, які встановлені "Поопераційними нормами втрат бурштину на виготовлення деталей з бурштину", затвердженими керівником підприємства. Зазначає, що чинними нормативно-правовими актами України не визначено органу, який здійснює затвердження, погодження або експертизу поопераційних норм втрат. Вказує, що застосована перевіряючими методологія розрахунків по визначенню витрат, які нібито безпідставно включені у валові витрати, є невірною, оскільки базується на тому, що всі витрати ДП "Бурштин України" на виробництво готової продукції пов'язані тільки з обробкою бурштину-сирцю, однак, підприємством здійснюється також переробка іншої сировини: золота, срібла, багету, а частка бурштину-сирцю у загальній сумі переробленої сировини та матеріалів, що включена в собівартість готової продукції, за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р. становить всього 32%.

Щодо заниження податку на додану вартість позивач вказує на хибність висновків податкового органу про те, що всі операції з придбання товарів від ПП "Універсалбуд", ТзОВ "Рута Україна", ПП "Демомир", ЗАТ "Рур груп С.А." мали нереальний характер, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємству та, відповідно, несплати податків до бюджету. Зазначає, що під час перевірки були надані всі підтверджуючі документи фінансово-господарських операцій з контрагентами, в тому числі податкові накладні. На момент здійснення фінансово-господарських операцій всі контрагенти знаходились в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. ДП "Бурштин України" не може нести відповідальність як за несплату податків контрагентами-постачальниками, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру.

Також позивач вказує на безпідставність висновку податкового органу щодо неподання підприємством копій податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку по формі 1-ДФ за І квартал 2011 року до органу ДПС за місцем знаходження фірмових магазинів у м. Львів, м. Почаїв Тернопільської області та гірничої дільниці в смт. Клесів Сарненського району, оскільки дані структурні підрозділи не є філіями з ознаками відокремленого підрозділу чи представництва, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001271742 про сплату 10,35 грн. податку з доходів фізичних осіб та 2041,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції позивач вважає неправомірним.

Крім цього, позивач вказує на необгрунтованість висновку податкового органу щодо заниження податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів, оскільки автомобіль КрАЗ 6510, державний номер Т0578 РВ, який в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Рівненській області 05.09.2006 року зареєстрований як технологічний транспорт, відноситься до товарної позиції 8709 "транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані", за своєю технічною конструкцією використовувався в замкнутому циклі поза межами доріг загального користування, виключно в гірничому кар'єрі, а тому відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" не є об'єктом оподаткування.

Також позивач вказує, що, з урахуванням статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські (фінансові) санкції за видачу готівкових коштів під звіт можуть бути застосовані лише із загальної суми 3134,89 грн., що становитиме 783,72 грн., оскільки на момент перевірки сплив граничний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій щодо виданої суми - 7887,76 грн. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001812343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2755,66 грн. на думку позивача є неправомірним.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.129-136 т.2). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення № 0003142342 від 16.09.2011 року на суму 498 251,00 грн. з податку на прибуток, пояснив наступне.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року встановлено завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 1 931 844 грн., в тому числі:

витрати з придбання товарів на суму 237 073 грн. по постачальнику ПП "Універсалбуд";

витрати з придбання послуг на суму 28917 грн., які віднесені на виробництво готової продукції;

витрати по заробітній платі, списаній на виробництво готової продукції, на суму 1 222 136 грн.;

витрати на обов'язкове соціальне страхування із заробітної плати, списані на виробництво готової продукції, на суму 443 718 грн.

Щодо витрат з придбання товарів на суму 237 073 грн. по постачальнику ПП "Універсалбуд", відповідач покликається на акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 673/23-2/23974897 від 24.12.2010 року, яким встановлено, що ПП "Універсалбуд" має стан 23 "місцезнаходження не встановлено"; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 11.03.2010 року; за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів протягом 2009-2010 років виникали розбіжності по заниженню податкового зобов'язання та завищенню податкового кредиту; розслідується кримінальна справа № 179/0467, порушена відносно керівника ПП "Універсалбуд" ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України; в ході проведення перевірки ПП "Універсалбуд" не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортвання, зберігання товарів; неможливість фактичного здійснення ПП "Універсалбуд" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність трудових ресурсів, порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПП "Універсалбуд" з постачальниками та покупцями.

За таких обставин ДПІ у м. Рівне зроблено висновок, що ДП "Бурштин України" не могло придбати у ПП "Універсалбуд" багети рамні, а відтак про нереальність даної господарської операції. Таким чином, відповідач вказує, що ДП "Бурштин України" порушено вимоги п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо завищення витрат, які віднесено на виробництво готової продукції, представник відповідача пояснив наступне.

Згідно наданих для перевірки первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, головної книги за 2009-2011 роки, оборотно-сальдових відомостей встановлено, що в процесі фінансово-господарської діяльності підприємство за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року списувало у виробництво як власний бурштин-сирець, так і бурштин-сирець, отриманий від постачальників. Згідно наданих до перевірки актів на списання бурштину-сирцю на виробництво готової продукції підприємством у перевіреному періоді використано 2 585 928,21 г бурштину-сирцю на суму 1 604 892,73 грн., в тому числі: власного - 1 792 152,42 г на суму 1 448 381,95 грн., закупленого від постачальників - 793 775 г на суму 156 510,78 грн.

З покликанням на норми Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" № 637/97-ВР від 18.11.1997р., Інструкцію "Про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння", затверджену наказом Міністерства фінансів України № 84 від 06.04.1998 р., зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28.04.1998р. № 271/2711, відповідач вказує на те, що чинним законодавством передбачено списання бурштину-сирцю у виробництво за відповідними нормами, згідно з нормативними актами органів, яким надаються відповідні повноваження для проведення експертизи норм і нормативів, що діють у сфері використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Згідно усного роз'яснення посадових осіб підприємства, нормативи по списанню втрат бурштину-сирцю в процесі виробництва готової продукції затверджені не органами, яким надаються відповідні повноваження для проведення експертизи норм і нормативів, що діють у сфері використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а директором ДП "Бурштин України".

В ході планової документальної перевірки ДП "Бурштин України" за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. встановлено списання бурштину-сирцю на втрати (пил) у кількості 679098,23 грам без наявних нормативних документів, затверджених органами, яким надаються відповідні повноваження для проведення експертизи норм і нормативів, що діють у сфері використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

З метою аналізу цін реалізації готової продукції (бурштинових виробів) для перевірки було надано калькуляції, згідно яких визначена собівартість одиниці виробу. Складовими цих калькуляцій є сировина "бурштин-сирець". Згідно наданих калькуляцій вартість бурштину-сирцю включається до складу витрат на одиницю продукції не в розмірі 100%, а лише відсоток придатного, гідного бурштину-сирцю, який складає 62%, 75%, 30,5% тощо. Отже, стверджувати, що готова продукція реалізована з націнкою, не є можливим, оскільки собівартість одиниці виробу, згідно наданих калькуляцій, облікована лише по відсотку придатного бурштину-сирцю, а втрати у вигляді пилу у вартісному виразі в калькуляцію не включені.

Перевіркою встановлено, що собівартість готової продукції (бурштинових виробів) формується за рахунок фактично понесених витрат з придбання електроенергії, амортизації обладнання, заробітної плати зайнятих у виробництві працівників та соцвідрахувань від фонду заробітної плати тощо.

Представник відповідача пояснив, що оскільки перевіркою не встановлено факт подальшого використання у власній господарській діяльності бурштину-сирцю в кількості 679 098,23 грам, який згідно наданих первинних документів відноситься до втрат підприємства в процесі виробництва готової продукції, тому витрати підприємства (послуги, електроенергія, амортизація обладнання, заробітна плата та соціальні відрахування тощо), списані на виробництво втрат (пилу) бурштину-сирцю в кількості 679 098,23 грам, не відносяться на валові витрати виробництва.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003152342 від 16.09.2011 року на суму 49 028,00 з податку на додану вартість, представник відповідача пояснила, що перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість, а саме:

по господарських операціях з ПП "Універсалбуд" на суму ПДВ 47 415 грн. - встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагента;

по господарських операціях з постачальниками, які мають стани, відмінні від "0" на суму 1613,00 грн.: ТОВ "Рута Україна", ПП "Демомир", ЗАТ "Рур груп С.А.".

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001271742 на суму 10,35 грн. по податку з доходів фізичних осіб представник відповідача пояснив, що перевіркою встановлено порушення пп.164.2.1 п.164.2, п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1.1 п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, а саме не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 10,35 грн. за 2011 рік у випадку, коли працівникам підприємства не вірно визначена ставка податку.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001281742 на суму 2229 грн. по податку з власників транспортних засобів представник відповідача пояснив, що перевіркою встановлено порушення ст.2 та ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", а саме: у розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на II-IV квартали 2009 року не включено об'єкт оподаткування вантажний автомобіль КрАЗ 6510 д.н. НОМЕР_6, зареєстрований територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Рівненській області 05.09.2006 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 (код 8704 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТЗЕД, об'єм двигуна 14860 см.куб., ставка податку 20,0 грн. зі 100 см.куб.).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001812343 на суму 2755,66 грн. представник відповідача пояснив, що перевіркою встановлено порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 - видача відповідній особі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, на загальну суму 11 022,65 грн. за період квітень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень, березень 2011 року.

Враховуючи виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, представник відповідача вважає правомірними податкові повідомлення-рішення про донарахування грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо ДП "Бурштин України" та просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України суд допустив заміну відповідача Державна податкова інспекція у м. Рівне правонаступником Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 18.07.2011 року по 29.08.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства "Бурштин України" код ЄДРПОУ 341212754 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 02.09.2011 року № 1078/23-100/34112754 (а.с.14-40 т.1).

Згідно висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення:

пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ДП "Бурштин України" занижено податок на прибуток на загальну суму 498 251 грн., в т.ч. за 2 квартал 2009 року в сумі 81165 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 103 880 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 67 197 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 48 341 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 54 019 грн., за 3 квартал 2010 рок в сумі 49 389 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 45 386 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 48874 грн.;

пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ДП "Бурштин України" занижено податок на додану вартість на суму 49 028 грн., в т.ч.: квітень 2009 року 7841 грн., липень 2009 року 8198 грн., серпень 2009 року 6241 грн., вересень 2009 року 4411 грн., жовтень 2009 року 10367 грн., листопад 2009 року 1834 грн., грудень 2009 року 8573 грн., вересень 2010 року 493 грн., лютий 2011 року 1070 грн.;

пп.164.2.1 п.164.2, п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, - не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 10,35 грн. за 2011 рік;

п.3 Порядку № 451, розділ II, розділ III Порядку № 1020, ст.51, пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, - подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками, а саме: в податкових розрахунках не включено суми виплачених доходів СПД фізичним особам; до ДПІ у м. Рівне не подано у вигляді окремих порцій податкові розрахунки за місцем знаходження структурних одиниць, а саме: в с.Клесів Сарненського району, м. Почаїв Кременецький р-н Тернопільська обл., та м. Львів, а податковий розрахунок за формою 1 ДФ подано до ДПІ у м. Рівне однією порцією;

ст.51, пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: неподання ДП "Бурштин України" копій податкових розрахунків суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку по формі 1 ДФ за 1 квартал 2011 року до органу ДПС за місцезнаходженням структурних одиниць в с.Клесів Сарненського р-ну, м. Почаїв Кременецького р-ну Тернопільської області, м. Львів;

ст.2, ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів", а саме: заниження податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 2229,00 грн. за II-IV квартали 2009 року;

п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, - за видачу відповідній особі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів (на загальну суму 11 022,65 грн.).

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки від 02.09.2011 року № 1078/23-100/34112754 прийнято:

податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 16.09.2011 року № 0003142342, яким ДП "Бурштин України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 610 597 грн., у тому числі за основним платежем на 498 251 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 112 346 грн. (а.с.41 т.1),

податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 16.09.2011 року № 0003152342, яким ДП "Бурштин України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 61 018 грн., у тому числі за основним платежем на 49 028 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11 990 грн. (а.с.42 т.1);

податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 16.09.2011 року № 0001271742, яким ДП "Бурштин України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" на 2 051,35 грн., у тому числі за основним платежем 10,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2041,00 грн. (а.с.43 т.1);

податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 16.09.2011 року № 0001281742, яким ДП "Бурштин України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" на 2786,25 грн., у тому числі за основним платежем 2229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 557,25 грн. (а.с.44 т.1);

податкове повідомлення-рішення форма "С" від 15.09.2011 року № 0001812343, яким за порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, ДП "Бурштин України" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 2755,66 грн. (а.с.45 т.1).

Подані платником податків заперечення на акт перевірки податковим органом були відхилені (а.с.46-54,55-61 т.1).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень (а.с.62-68 т.1).

Державною податковою адміністрацією в Рівненській області за результатом розгляду скарг ДП "Бурштин України" прийнято рішення № 23137/25-16/461-465 від 21.11.2011 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне:

від 16.09.2011 року № 0001281742 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 2229,00 грн. і 557,25 грн. штрафної (фінансової) санкції,

від 16.09.2011 року № 0001271742 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 10,35 грн. основного платежу і 511,00 штрафної (фінансової) санкції,

від 16.09.2011 року № 0003152342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 49028,00 основного платежу і 11990,00 штрафної (фінансової) санкції,

від 16.09.2011 року № 0003142342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 498 251,00 грн. основного платежу і 112 346,00 штрафної (фінансової) санкції,

від 15.09.2011 року № 0001812343 форма "С" про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 2755,66 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки, а скарги платника в даних частинах - без задоволення.

Цим же рішенням ДПА в Рівненській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 16.09.2011 року № 0001271742 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1530,00 грн. та задоволено в обумовленій частині скаргу платника податків (а.с.69-75 т.1).

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 28.11.2011 року № 0001721742, яким ДП "Бурштин України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" на 521,35 грн., у тому числі на 10,35 грн. за основним платежем та 511,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.92 т.3).

Перевіряючи в ході судового розгляду справи правомірність збільшення податковим органом грошових зобов'язань ДП "Бурштин України" та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, суд встановив та врахував наступне.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0003142342 по податку на прибуток (в частині витрат, віднесених на виробництво готової продукції).

Як встановлено судом з акта перевірки, заперечень на адміністративний позов, пояснень представника відповідача в судовому засіданні, висновок податкового органу про завищення витрат, віднесених на виробництво готової продукції, базується на тому, що позивачем неправомірно списано на витрати втрати бурштину-сирцю в кількості 679098,23 грамів без наявних нормативних документів, затверджених органами, яким надаються відповідні повноваження для проведення експертизи норм і нормативів, що діють у сфері використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

На думку суду, вказаний висновок податкового органу не грунтується на приписах матеріального закону, з урахуванням такого.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" № 637/97-ВР від 18.11.1997 року, зі змінами та доповненнями (далі Закон № 637/97-ВР), до функцій управління органів виконавчої влади України у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними належать:

розроблення і проведення єдиної державної політики видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

розроблення ліцензійних умов для провадження діяльності, пов'язаної з видобутком дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, а також із збиранням та первинною обробкою відходів і брухту дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

закупівля дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

формування і використання Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України та оперативного резерву золота;

державний контроль за видобутком, виробництвом, зберіганням, використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх відходів та брухту;

випробування, аналіз та клеймування державним пробірним клеймом ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

Положення цього Закону поширюються і на відносини у сфері державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання та контролю за операціями з дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням.

Відповідно до статті 16 Закону № 637/97-ВР визначено функції Міністерства фінансів України у сфері державного регулювання видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Так, Міністерство фінансів України у межах своєї компетенції, зокрема:

здійснює державний контроль за обігом та обліком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

розробляє і приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Статтею 17 Закону № 637/97-ВР визначено, що контроль за операціями з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в Україні здійснюють Рахункова палата, Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші органи виконавчої влади у межах повноважень, визначених законодавством України.

Пунктом 2 статті 4 Закону № 637/97-ВР визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо по кожному виду операцій з врахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Пунктом 1.5 Інструкції "Про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 84 від 06.04.1998 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1998р. за № 271/2711 (далі Інструкція № 84) визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані:

а) одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) Міністерства фінансів України на відповідний вид діяльності. У разі ведення діяльності без ліцензії або з порушенням умов, передбачених ліцензією, за рішенням Ліцензійної палати або Міністерства фінансів - зупиняти роботу до усунення порушень;

б) допускати на підприємства представників органів державного контролю для здійснення ними у межах своєї компетенції контролю за одержанням, використанням, обліком, зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, за наявності у них письмового розпорядження із зазначенням питань та термінів проведення перевірки. У разі виявлення порушень - вживати оперативних заходів щодо їх усунення. Припиняти роботу з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням за рішенням відповідних органів, що здійснюють контроль, до усунення порушень;

в) вести належний облік щодо надходження, використання та залишків дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, що містять їх, а також брухту і відходів із зазначеними цінностями; проводити у встановлені строки їх інвентаризацію в усіх місцях зберігання і безпосередньо на виробництві. Своєчасно фіксувати дані за результатами проведених інвентаризацій в облікових документах;

г) дотримуватися порядку складання і подання звітності за встановленими формами про роботу з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

зберігати дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння відповідно до встановлених зазначеною Інструкцією вимог;

д) забезпечити технологічно можливий збір відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння власного виробництва.

Пунктом 3.1 Інструкції № 84 передбачено, що використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється за умов виконання таких дій, зокрема:

б) розроблення і затвердження норм використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також норм повернення їх у вигляді відходів і брухту здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності згідно з нормативними актами органів, яким надаються відповідні повноваження для проведення експертизи норм і нормативів, що діють у сфері використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

в) щорічний перегляд і затвердження норм використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Пунктом 5.8 Інструкції № 84 визначено, що облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів у виробництві організується і ведеться за стадіями переробки, видами робіт з урахуванням особливостей технології їх застосування та виду відходів і втрат, що виникають.

Організація обліку повинна забезпечити можливість виявлення відхилень фактичних витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від діючих норм витрат щодо всіх складових, тобто виробів, відходів, втрат.

Згідно п.5.9 Інструкції № 84 на підставі даних обліку кожної переробки, виду робіт, дільниці складаються звіти про фактичні витрати дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння порівняно з нормативними і з поясненнями про причини відхилень.

Судом встановлено, що ДП "Бурштин України" усі операції по обліку бурштину-сирцю та деталей з нього здійснює на підставі "Інструкції про порядок одержання, транспортування, зберігання, переробки, обліку бурштину та виробів з нього на Державному підприємстві "Бурштин України", затвердженої керівником ДП "Бурштин України", розробленої на підставі Інструкції № 84 (а.с.76-83, 84-90 т.1).

Згідно вищевказаної Інструкції кожна операція переміщення бурштину-сирцю по технологічному процесу обробки бурштину-сирцю фіксується в маршрутних листах по кожному робітникові і проводиться через комору обліку бурштину-сирцю та деталей з бурштину-сирцю ювелірного виробництва.

На підставі маршрутних листів проводиться нарахування заробітної плати по відрядній системі оплати праці та вирахування фактичних втрат бурштину-сирцю, одержаних при обробці бурштину-сирцю, деталей і напівфабрикатів з нього.

Як пояснили представники позивача, виробничі втрати бурштину - це пил, який утворюється при різанні бурштину-сирцю, який видаляється через систему вентиляції; відходи, які утворюються у вібробарабанах під час шліфовки бурштину-сирцю та які разом з миючими засобами відходять у систему каналізації; сколи, які утворюються при формоутворенні тощо. Вказані втрати не можуть бути фізично та технологічно відновлені та повернуті у виробництво.

По фактичних даних, які взяті із маршрутних листів, проводиться порівняння фактичних втрат з нормативними, складаються відомості порівняння фактичного та нормативного витрачання бурштину при виготовленні заготовок, напівфабрикатів, деталей та виробів з нього (а.с.1-7 т.2).

Фактичні втрати, що розраховані з маршрутних листів, списуються в кількісному виразі. Вся вартість списаного бурштину-сирцю за місяць відноситься на вартість готової продукції, що підтверджується калькуляціями (а.с.111-120 т.3) та актами на списання бурштину-сирцю. Списання бурштину на виробництво готової продукції проводиться актом списання бурштину-сирцю на виробництво продукції, в якому вказується маса бурштину-сирцю, яка відноситься на готові вироби та втрати згідно маршрутних листів (а.с.202-249 т.1).

Представник відповідача додатково пояснила, що згідно досліджених калькуляцій на виробництво картин, панно процент виходу придатного бурштину-сирцю складає: 74,10% (отже непридатного 25,9%), 75% (отже непридатного 25%), 62% (отже непридатного 38%). Таким чином, бурштин-сирець в розмірі 25,9%, 25%, 38% облікований підприємством як втрати без затверджених норм на списання (а.с.134 т.3).

Разом з тим, судом встановлено, що нормативні втрати бурштину-сирцю позивачем визначаються в "Поопераційних нормах втрат бурштину на виготовлення деталей з бурштину", які затверджені керівником ДП "Бурштин України" та щорічно переглядаються (а.с.91-100, 101-111, 112-122 т.1).

На думку суду, висновок відповідача про те, що втрати бурштину-сирцю, списані без наявних нормативних документів, затверджених органами, яким надаються відповідні повноваження для проведення експертизи норм і нормативів, що діють у сфері використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не підлягають включенню до собівартості виготовлених товарів, є неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи відповідачем не наведено, а судом не встановлено чинних нормативних актів Міністерства фінансів України чи інших органів, визначених Законом № 637/97-ВР, які встановлюють нормативи використання дорогоцінних металів і дорогоцінного (напівдорогоцінного) каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в процесі виробництва.

Більш того, на звернення ДП "Бурштин України" про проведення експертизи і погодження норм і нормативів, які діють на підприємстві, Державна пробірна служба Міністерства фінансів України, Державний гемологічний центр України Міністерства фінансів України надали суб'єкту господарювання відповідь, що проведення зазначених експертиз до їх компетенції не входить, разом з тим не вказавши органу, правомочного здійснити експертизу норм і нормативів (а.с.12,13 т.2).

На аналогічне звернення позивача Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном повідомило, що на даний час відсутні будь-які акти Міністерства фінансів України щодо порядку надання або продовження дії дозволів на виконання функцій підприємства-експерта в галузі експертизи нормування та обгрунтування норм використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (а.с.14 т.2).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку щодо правового неврегулювання норм і нормативів використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, однак зазначена обставина не може слугувати перешкодою здійсненню статутних видів діяльності суб'єкта господарювання. За таких обставин суд вважає правомірним використання позивачем в господарській діяльності поопераційних норм втрат бурштину-сирцю, затверджених керівником підприємства.

Враховуючи, що ні Законом № 637/97-ВР, ні Законом України "Про державну податкову службу в Україні" органи Державної податкової служби не віднесені до органів, в межах компетенції яких знаходиться контроль за операціями з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в Україні, суд вважає, що оцінка показників норм і нормативів, закладених позивачем в поопераційних нормах втрат бурштину-сирцю, знаходиться поза межами компетенції податкового органу. На наявність висновків компетентних органів щодо необгрунтованого завищення норм втрат, якими керується в господарській діяльності позивач, сторона відповідача не покликається. Відтак у суду відсутні підстави для висновку щодо порушення ДП "Бурштин України" нормування втрат бурштину-сирцю в процесі виробництва продукції.

Крім цього, суд вважає довільним тлумачення стороною відповідача правової норми щодо заборони списувати на витрати дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння в процесі виробництва без нормативних документів уповноважених органів, позаяк пунктом 5.10 Інструкції № 84 встановлено, що списання витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що знаходяться у виробництві, здійснюється під час їх фактичного використання на окремих операціях технологічного процесу, якщо внаслідок такої операції вони стають складовою частиною деталі, вузла, інструмента, виробу тощо і масу їх неможливо визначити безпосередньо зважуванням. Забороняється списання на витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за нормами без визначення фактичних витрат, які б підтверджувались документами (актами зважування, результатами аналізів, замірами об'ємів, вимірами товщини покриття тощо).

В ході перевірки не встановлено випадків списання ДП "Бурштин України" витрат бурштину за нормами без визначення фактичних витрат, підтверджених документами, а також відсутні будь-які достовірні відомості щодо понаднормового списання на втрати бурштину-сирцю.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до положень ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться, зокрема:

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат (пп.5.6.1 п.5.6);

суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового соціального страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, нараховані на виплати, зазначені у пп.5.6.1 цієї статті, за ставками та у порядку, встановленому законом (пп.5.7.1 п.5.7).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.4 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, в розділі "Склад витрат" визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством (пункт 11).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат ( пункт 12 ).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пункт 13).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (пункт 14).

З огляду на наведене, суд вважає, що формування ДП "Бурштин України" витрат, пов'язаних з виробництвом готової продукції, відповідає приписам податкового законодавства, а неврахування податковим органом вказаних витрат, а саме: витрат з придбання послуг на суму 28917 грн., які віднесені на виробництво готової продукції, витрат по заробітній платі на суму 1 222 136 грн., витрат на обов'язкове соціальне страхування із заробітної плати на суму 443 718 грн., амортизаційних відрахувань на суму 61 158 грн., - з підстав, зазначених в акті перевірки, на думку суду є необгрунтованим.

Також судом встановлено, що донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток грунтується на висновку податкового органу щодо завищення валових витрат на суму 237 073 грн. по взаємовідносинах з ПП "Універсалбуд" у зв'язку з безтоварністю господарських операцій.

Зазначений висновок податкового органу не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Так, судом встановлено, що між ПП "Універсалбуд" (постачальник) та ДП "Бурштин України" (покупець) 01.02.2009 року укладено договір поставки № 022, предметом якого є поставка профілю рамного з багету в асортименті (а.с.18-21 т.2).

При укладенні договору покупець проявив належну обачність, одержавши від контрагента завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с.22,23 т.2).

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов'язань в періоді, охопленому перевіркою, ДП "Бурштин України" одержано від ПП "Універсалбуд" товар (багети, підвіски, цвяхи) згідно видаткових накладних:

від 10.04.2009 р. на суму 23709,84 грн. без ПДВ, 4741,97 грн. ПДВ;

від 28.04.2009 р. на суму 15496,40 грн. без ПДВ, 3099,28 грн. ПДВ;

від 24.07.2009 р. на суму 40989,90 грн. без ПДВ, 8197,98 грн. ПДВ;

від 12.08.2009 р. на суму 31206,30 грн. без ПДВ, 6241,26 грн. ПДВ;

від 07.09.2009 р. на суму 21805,32 грн. без ПДВ, 4361,06 грн. ПДВ;

від 29.09.2009 р. на суму 22723,80 грн. без ПДВ, 4544,76 грн. ПДВ;

від 09.11.2009 р. на суму 9169,20 грн. без ПДВ, 1833,84 грн. ПДВ;

від 11.11.2009 р. на суму 29110,00 грн. без ПДВ, 5822,00 грн. ПДВ;

від 10.12.2009 р. на суму 42862,15 грн. без ПДВ, 8572,43 грн. ПДВ,

всього на суму 237 073,26 грн. без ПДВ, 47414,58 грн. ПДВ (а.с.29-37 т.2).

Поставлений ПП "Універсалбуд" товар отримано уповноваженою особою ДП "Бурштин України" згідно довіреностей, зареєстрованих в журналі реєстрації довіреностей позивача (а.с.185-197 т.2) та оприбутковано згідно прибуткових накладних: від 10.04.2009 р. № Б2-333, від 28.04.2009 р. № Б2-375, від 24.07.2009 р. № Б2-609, від 12.08.2009 р. № Б2-654, від 07.09.2009 р. № Б2-741, від 29.09.2009 р. № Б2-787, від 09.11.2009 р. № Б2-884, від 11.11.2009 р. № Б2-880, від 10.12.2009 р. № Б2-954 (а.с. 56-64 т.2).

На зазначені операції з поставки товарів ПП "Універсалбуд" виписано позивачу податкові накладні: № 0040 від 10.04.2009 р., № 0063 від 28.04.2009 р., № 0154 від 24.07.2009 р., № 0166 від 12.08.2009 р., № 0213 від 07.09.2009 р., № 0297 від 29.09.2009р., № 412 від 09.11.2009 р., № 0564 від 10.12.2009 р. (а.с.43-50 т.2).

Оплату поставленого товару ДП "Бурштин України" проведено в безготівковому порядку згідно виставлених постачальником рахунків (а.с.229-250 т.2, 1-12 т.3).

Придбаний позивачем багет підлягав до використання в господарській діяльності підприємства, що підтверджується, зокрема, затвердженими керівником ДП "Бурштин України" нормами витрат багету для використання рамок для картин, панно (а.с.198 т.2).

Подальший рух придбаного від ПП "Універсалбуд" багету підтверджується дослідженими судом доказами: накладними на внутрішнє переміщення (а.с.208-228 т.2), актами списання ТМЦ у виробництво (а.с.199-207 т.2), картками номенклатури (а.с.13-33 т.3).

Оцінюючи встановлені в ході судового розгляду справи фактичні обставини в розрізі норм матеріального закону, суд враховує, що згідно статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеописані та дослідженні судом документи по взаємовідносинах між позивачем та постачальником ПП "Універсалбуд" в період квітень-грудень 2009 року відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, є первинними документами в розумінні закону, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи ДПІ у м.Рівне під час проведення документальної перевірки були зобов'язані врахувати надані ДП "Бурштин України" первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з ПП "Універсалбуд". У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем в періоді, охопленому перевіркою, ПП "Універсалбуд" було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Універсалбуд" анульовано лише 11.03.2010р., тобто за межами періоду господарських взаємовідносин з позивачем, а відтак вказана обставина не впливає на оцінку доказів в даній справі.

Суд критично оцінює посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 24.12.2010р. № 673/23-2/23974897 як на доказ відсутності господарських операцій ДП "Бурштин України" з ПП "Універсалбуд", оскільки вказана перевірка проведена з 20.12.2010р. по 23.12.2010р., в цей період податковим органом не встановлено місцезнаходження ПП "Універсалбуд", що не стосується періоду вчинення господарських взаємовідносин з позивачем.

Крім того, розбіжність у показниках податкових декларацій ДП "Бурштин України" та ПП "Універсалбуд" не може слугувати доказом відсутності господарських операцій з постачання товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення витрат до складу валових витрат, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для таких дій та має всі документальні підтвердження сум власних валових витрат та податкового кредиту.

Також не беруться до уваги судом і посилання податкового органу на встановлену актом від 24.12.2010р. №673/23-2/23974897 відсутність у контрагента власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань, позаяк суб'єкт господарювання не позбавлений можливості використовувати в господарській діяльності орендовані основні засоби, укладати цивільно-правові договори на виконання певних видів робіт тощо.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив реальність руху активів у процесі здійснення господарських операцій з ПП "Універсалбуд", зв'язок між придбанням товару і господарською діяльністю платника податку, у судовому засіданні також встановлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій.

Суд не приймає доводів сторони відповідача щодо нікчемності правочину між ДП "Бурштин України та ПП "Універсалбуд" з таких підстав.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналізуючи доводи відповідача в розрізі приписів ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що правочини, вчиненні ДП "Бурштин України" з ПП "Універсалбуд", не можуть бути кваліфікованими як такі, що порушують публічний порядок, а отже відсутні підстави для висновку щодо їх нікчемності. Матеріалами справи не встановлено документального підтвердження знищення, пошкодження майна чи незаконного ним заволодіння. Зі сторони податкового органу не надано доказів, які підтверджують вину будь-кого з учасників правочинів вчинення діяння, що порушує публічний порядок. Порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків стосовно директора ПП "Універсалбуд" не свідчить про нікчемність правочину з позивачем, а на наявність вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, відповідач не вказує.

З огляду на наведене, суд вважає, що ДП "Бурштин України" правомірно віднесло до валових витрат в II-IV кварталах 2009 року витрати з придбання товарів від ПП "Універсалбуд" на суму 237 073 грн.

За результатом судового розгляду справи суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено порушення ДП "Бурштин України" пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак висновок про завищення скоригованих валових витрат за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року є необгрунтованим, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За встановлених обставин суд вважає, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0003142342 суб'єкт владних повноважень діяв необ'єктивно, упереджено, без з'ясування необхідних обставин справи, при недотриманні приписів закону, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає до скасування.

2. В ході судового розгляду справи не знайшов підтвердження висновок податкового органу про заниження ДП "Бурштин України" податку на додану вартість по господарських операціях з ПП "Універсалбуд", ТОВ "Рута Україна", ПП "Демомир", ЗАТ "Рур груп С.А.".

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Універсалбуд" підтверджена в належними та допустимими доказами, описаними в частині судового рішення щодо формування валових витрат. На неналежність оформлення податкових накладних, виписаних ПП "Універсалбуд", відповідач не вказує. Податок на додану вартість за квітень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року в загальній сумі 47415 грн. позивачем віднесено до податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Також судом встановлено, що 09.09.2010 року ДП "Бурштин України" придбано апарат для моделювання воску у ТОВ "Рута Україна" (код ЄДРПОУ 34576972) на загальну суму 2956,40 гривень, в тому числі ПДВ 492,73 грн.

На вказану господарську операцію ТОВ "Рута Україна" позивачу виписано податкову накладну № 405 від 09.09.2010 року (а.с.100 т.2), податок на додану вартість за якою в сумі 492,73 грн. позивачем віднесено до податкового кредиту вересня 2010 року.

Поставка основного засобу оформлена видатковою накладною № 428 від 10.09.2010 року, товар отримано уповноваженою особою позивача за довіреністю (а.с.99 т.2).

Також судом встановлено, що в грудні 2010 року ДП "Бурштин України" придбано у ПП "Демомир" (код ЄДРПОУ 36025433) дисплей з комплектуючими на загальну суму 6420,00 грн., у тому числі ПДВ 1070,00 грн.

На вказану господарську операцію постачальником виписано податкову накладну № 18 від 03.12.2010 року (а.с.102 т.2), податок на додану вартість в сумі 1070,00 грн. за якою позивачем включено до податкового кредиту в лютому 2011 року.

Поставка основного засобу оформлена видатковою накладною № 16/12-01 від 16.12.2010 року (а.с.101 т.2).

Також судом встановлено, що 15.09.2010 року за готівку під звіт позивачем придбано ПММ - бензин у ЗАТ "Рур груп С.А." (код ЄДРПОУ 24714833) фіскальний чек на загальну суму 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 50,00 грн. (а.с.103 т.2), податок на додану вартість в сумі 50,00 грн. віднесено до податкового кредиту в вересні 2010 року.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено з акта перевірки та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, податковий орган не заперечує наявності документів, які слугували підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаними вище постачальниками, як і не покликається на неналежність їх оформлення.

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону № 996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Суд не приймає доводів сторони відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних. При цьому суд враховує, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що контрагенти-постачальники передавали призначений для ДП "Бурштин України" товар будь-яким транспортним організаціям для перевезення і, відповідно, були вантажовідправниками, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не спростовує фактів придбання позивачем товару.

Крім цього, суд зауважує, що стан контрагента-постачальника відмінний від "0" за даними інформаційних систем податкового органу не впливає на порядок формування податкового кредиту позивача, позаяк закон не приписує платнику податку-покупцю враховувати такі відомості при формуванні документів податкового обліку. На час здійснення господарських операцій відомості про контрагентів-постачальників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За встановлених обставин, суд вважає що ДП "Бурштин України" належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування податкового кредиту у відповідних періодах по взаємовідносинах з ПП "Універсалбуд", ТОВ "Рута Україна", ПП "Демомир", ЗАТ "Рур груп С.А.". Відповідачем не доведено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виключає донарахування ДП "Бурштин України" грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом судового розгляду суд приходить до висновку, що при прийнятті спірного рішення суб'єкт владних повноважень діяв необгрунтовано, без врахування фактичних обставин справи, всупереч приписам закону, а відтак податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0003152342 є протиправним та підлягає до скасування.

3. Щодо заниження податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів.

Матеріалами справи стверджено і сторонами не заперечується, що в господарській діяльності ДП "Бурштин України", а саме у гірничому кар'єрі по видобутку бурштину Клесівської гірничої дільниці, використовується транспортний засіб - автомобіль КрАЗ 6510, державний номер Т0578 РВ, згідно реєстрації в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Рівненській області 05.09.2006 року зареєстрований як технологічний транспорт, свідоцтво про реєстрацію технологічного ТЗ РВ №000245 (а.с.108 т.2).

Згідно з висновком акта перевірки, вказаний транспортний засіб належить до товарної позиції 87.04 - автомобілі для транспортування вантажів, тому є об'єктом оподаткування згідно абз.4 ч.1 т.2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

На думку суду, вказаний висновок податкового органу не відповідає приписам закону виходячи з наступного. Згідно зі ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян. Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року № 2371-III. Вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТЗЕД є технічні умови, галузь застосування й призначення, визначені заводом-виробником при виготовленні конкретної моделі транспортного засобу або її модифікації.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів позиції, яка дає найбільш спеціальне описання, віддається перевага перед позиціями, які дають більш загальний опис.

Товарна позиція 87.04 встановлює загальні ознаки: самоскиди пристосовані до бездоріжжя без додаткових ознак: умов експлуатації, устаткування, інших експлуатаційних характеристик. На відміну від неї, товарна позиція 87.09 визначає спеціальні ознаки транспортного засобу, як то місце та умови його використання.

Згідно підпункту "с" пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи, у разі коли товари можуть підпадати під класифікацію за двома і більше позиціями, вони класифікуються за позицією, яка є останньою у цифровій послідовності. Отже, у випадку, що розглядається, повинна застосовуватись товарна позиція 87.09 як остання у цифровій послідовності. Таким чином, аналіз Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів свідчить про неможливість застосування до автомобіля КрАЗ 6510 товарної позиції 87.04, позаяк з подорожніх листів вантажного автомобіля (а.с.107,108 т.3) встановлено, що автомобіль КрАЗ 6510 використовується позивачем виключно в кар'єрі по видобутку бурштину-сирцю, а докази зворотнього стороною відповідача суду не надані. Суд також враховує, що автомобіль КрАЗ 6510 не проходить державну реєстрацію та облік транспорту, який експлуатується на шляхах загального користування. Реєстрація даного технологічного транспорту здійснена Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

З огляду на наведене, суд вважає, що належний позивачу автомобіль КрАЗ 6510 відносяться товарної позиції 87.09 УКТЗЕД як технологічний транспортний засіб, що використовується на заводах для перевезення вантажів на короткі відстані; не підлягає державній реєстрації як транспортний засіб, що експлуатуються на дорогах загального користування і не використовується на таких дорогах; та не є об'єктом оподаткування згідно приписів Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення ст.2, ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафної (фінансової) санкції, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0001281742 року є протиправним і підлягає скасуванню.

4. Щодо порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті

України.

Як встановлено з акта перевірки, працівнику позивача ОСОБА_6 в періоді, охопленому перевіркою, з каси підприємства видавалися під звіт грошові кошти, разом з тим за вказаною особою рахувалися невідзвітованими кошти в сумі 12,21 грн. з попередніх періодів, що було виявлено актом перевірки № 920/23-100/34112754 від 15.07.2009 року (а.с.34-69 т.3). В перевіреному періоді під звіт ОСОБА_6 отримані кошти в сумах: квітень 2009 р. - 30,00 грн., травень 2009 р. -1848,20 грн., червень 2009 р. - 1552,60 грн., серпень 2009 р. -104,00 грн., вересень 2009 р. - 119,00 грн., жовтень 2009 р. - 38,00 грн., листопад 2009 р. -1260,60 грн., грудень 2009 р. - 1279,18 грн., січень 2010 р. - 81,09 грн., лютий 2010 р. - 81,09 грн., березень 2010 р. - 104,00 грн., квітень 2010 р. - 120,00 грн., травень 2010 р. - 1210,00 грн., червень 2010 р. - 60,00 грн., вересень 2010 р. - 860,00 грн., жовтень 2010 р. - 590,00 грн., листопад 2010 р. - 1490,00 грн., грудень 2010 р. - 104,89 грн., січень - 2011 р. - 60,00 грн., березень 2011 р. - 30,00 грн., всього -11022,65 грн.

Зазначені фактичні обставини стороною позивача не заперечуються.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції в розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

На думку суду, санкції, передбачені в абз.5 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України.

Суд враховує, що в період 2009-2010 років (на зазначені в акті перевірки дати вчиненого порушення) відповідно до чинної редакції статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI статтю 250 ГК України було доповнено частиною 2, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, однак вказана норма не має зворотної дії в часі та не поширюється на спірні правовідносини до часу набрання чинності Законом № 2756-VI .

Таким чином, суд вважає, що штрафні (фінансові) за період починаючи з вересня 2010 року в сумі 783,72 грн. (25% від суми 3134,89 грн.) податковим органом застосовані правомірно. Штрафні (фінансові) санкції в сумі 1971,94 грн. (25% від суми 7887,76 грн. до вересня 2010 року) застосовані за сплином граничного строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, а відтак податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0001812343 в частині суми штрафних (фінансових) санкцій 1971,94 грн. є протиправним та підлягає до скасування.

5. Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0001271742 по податку з доходів фізичних осіб на суму 10,35 грн. основного платежу та 2041,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд враховує, що зазначена позовна вимога обгрунтована безпідставністю висновку податкового органу щодо неподання ДП "Бурштин України" копій податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку по формі 1-ДФ за І квартал 2011 року до органу ДПС за місцем знаходження трьох структурних підрозділів.

На будь-які інші підстави позивач не покликається, описані в акті перевірки інші порушення в частині податку на доходи фізичних осіб - не заперечує.

Разом з тим, з акта перевірки, розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акта перевірки (а.с.91 зворот, т.3) встановлено, що за 1 квартал 2011 року позивачу донараховано 10,35 грн. грошового зобов'язання у зв'язку з невірно застосованою ставкою оподаткування при виплаті заробітної плати, що позивач не заперечує, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1,00 грн., що відповідає ст.7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне подання копій податкових розрахунків по формі 1ДФ за 1 квартал 2011 року по трьох підрозділах до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1530,00 грн., та за відображення в розрахунку № 9002895920 від 06.05.2011 року недостовірних та перекручених відомостей застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн., що відповідає п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.

Як стверджено матеріалами справи, під час адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 21.11.2011 року № 23137/25-16/461-465 податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0001271742 по податку з доходів фізичних осіб в частині штрафної (фінансової) санкції в сумі 1530,00 грн. скасовано з урахуванням доводів платника податків, які аналогічні обгрунтуванню адміністративного позову в даній частині вимог. Відтак, в зазначеній частині спір між податковим органом та платником вирішено в позасудовому порядку на користь платника податку.

Грошове зобов'язання, визначене в прийнятому за результатами адміністративного оскарження податковому повідомленні-рішенні від 28.11.2011 року № 0001721742 на суму 10,35 грн. основного платежу та 511,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій платником податків сплачене до бюджету в повному обсязі (а.с.92-95 т.3).

За встановлених обставин, позовна вимога про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0001271742 є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне:

від 16.09.2011 року № 0003142342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 610597,00 грн., у тому числі за основним платежем на 498 251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 112 346,00 грн.,

від 16.09.2011 року № 0003152342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 61 018,00 грн., у тому числі за основним платежем на 49 028,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11 990,00 грн.,

від 16.09.2011 року № 0001281742 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" на 2 786,25 грн., у тому числі за основним платежем на 2 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 557,25 грн., -

визнати протиправними та скасувати повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 15.09.2011 року № 0001812343 в частині суми штрафних (фінансових) санкцій 1971,94 грн., - визнати протиправним та скасувати.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача Державне підприємство "Бурштин України" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14,11 грн.

Повернути позивачу Державне підприємство "Бурштин України" надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1,32 грн. згідно платіжного доручення № 2159 від 24.11.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.