Постанова № 25403930, 19.07.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 р. Справа № 2a-1870/4601/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - Маківського О.В.,

представника відповідача - Шаповаленка Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі по тексту - позивач, ДП "Сумський облавтодор") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000152260/0/10753 від 07.05.2012 року.

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.04.2012 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у м. Сумах складено акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки позивача за №328/226/31931024/12, за змістом якого підприємством порушено: п. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 198.2 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за вересень 2011 р. на 153418 грн.

23.04.2012 р. ДП «Сумський облавтодор» надало відповідачу заперечення №07-04/306 до акту перевірки від 18.04.2012 р.

07.05.2012 р. на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000152260/0/10753 про збільшення суми грошового зобов'язання підприємства за платежем з податку на додану вартість за основним платежем 153418 грн. та 38355 грн. - штрафними санкціями.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Між підприємством та TOB НВФ «Керол» укладено договір №14/10-2 від 14.10.2008 р. на придбання бітуму та ПММ в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в рахунках-фактурах та видаткових накладних. За вересень 2011 р. підприємством від контрагента отримано матеріальні цінності на суму 920510,88 грн. в т.ч. ПДВ 153418,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000049 від 15.09.2011р., видатковою накладною № РН-0000050 від 15.09.2011р., податковою накладною № 44 від 15.09.2011р., податковою накладною № 45 від 15.09.2011р.

Договір, укладений з TOB НВФ «Керол», спрямований на реальне настання правових наслідків і ці правові наслідки документально підтверджені ДП «Сумський облавтодор», адже свій обов'язок як продавця TOB НВФ «Керол» виконало шляхом передачі товару покупцю, який у свою чергу виконав зобов'язання по оплаті отриманого товару. Таким чином, посилання відповідача на порушення підприємством п. 5 ст. 203 та ч.1,2 ст. 215 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

В акті перевірки посилання на ст. 228 ЦК України нічим не підтверджено, оскільки нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, однак в матеріалах перевірки не встановлено, що правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, позивач надав відповідачу докази про реальне придбання товару від контрагента-постачальника TOB НВФ «Керол». Отже, факт здійснення між позивачем та TOB НВФ «Керол» фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідають вимогам закону.

Крім того, відповідачем в ході перевірки контрагента за місцем реєстрації платника до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було направлено запит про проведення зустрічної звірки TOB НВФ «Керол» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ДП «Сумський облавтодор». Згідно відповіді від 30.03.2012 р. № 463/7/22-60 провести перевірку даного платника неможливо у зв'язку з тим, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

В акті перевірки зазначається, що 16.02.2012 р. до бази АІС «Реєстр платників податків» внесено запис про відсутність TOB НВФ «Керол» за місцем знаходження.

Проте, внесення такого запису не має зворотної сили у часі, а тому не може бути застосовано до періоду перевірки, тобто до господарських правовідносин з контрагентом за вересень 2011 р.

Таким чином, порушень щодо формування податкового кредиту та порушень щодо заниження суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у ДП «Сумський облавтодор» немає.

Отже, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, оскільки такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Сама ж по собі можливість несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення суми податкового кредиту.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит або бюджетне відшкодування в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується право ДП «Сумський облавтодор» на відображення в податковому обліку господарських операцій за вересень 2011р. з TOB НВФ «Керол», а висновки ДПІ в м. Сумах про відсутність такого права лише через неможливість проведення зустрічної звірки є безпідставними, оскільки виникнення у платника податку права на податковий кредит та валові витрати не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Тому, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та такими, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2012 р. ДПІ в м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Сумський облавтодор" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ НВФ «Керол» та їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 р.

За підсумками перевірки складено акт №328/226/31931024/12 від 18.04.2012 р. (а.с. 7-13).

07.05.2012 р. ДПІ в м. Сумах на підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000152260/0/10753, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 191773 грн., з яких: 153418 грн. - за основним платежем та 38355 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є внесення запису до ЄДР про відсутність за місцем знаходження ТОВ «НВФ «Керол»» .

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 14.10.2008 року TOB НВФ «Керол» укладено договір із позивачем №14/10-2 на придбання бітуму та ПММ в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в рахунках-фактурах та видаткових накладних. (а.с. 18-19).

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано видаткові накладні: № РН-0000049 від 15.09.2011р., № РН-0000050 від 15.09.2011р.; податкові накладні № 44 від 15.09.2011р., № 45 від 15.09.2011р. (а.с. 20-22.).

Перевезення бітуму здійснювалося залізничним транспортом, що підтверджується наданою у судове засідання залізничну накладну (а.с. 23).

В подальшому придбаний бітум був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення асфальту Зазначені доводи представника позивача підтверджується наданими до суду актами заготівки та переробки матеріалів, матеріальними звітами, актами прийняття виконаних робіт (а.с. 44,53).

Таким чином, суд приходить до висновку, про реальність здійснених господарських операцій між TOB НВФ «Керол» та позивачем щодо поставки бітуму .

Оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентом у зв'язку з внесенням у 2012 році запису до ЄДР про відсутність за місцем знаходження ТОВ «НВФ «Керол»», не підтвердженні жодними доказами, що містять предмет доказування, суд вважає правочини такими, що не можуть бути визнані нікчемними .

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Зазначена позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ", в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність умислу у позивача на завдання шкоди інтересам держави, шляхом ухилення від сплати податків, висновки про нікчемність правочину було зроблені ним необґрунтовано та передчасно.

Згідно ст. 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких і стягнення зборів (обов'язкових платежів).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності складу правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між правопорушенням та його наслідками.

З огляду на викладене, позивач міг бути необізнаний про вчинення порушень в сфері господарської діяльності з боку посадових осіб його контрагентів, при цьому належним чином виконувати свої зобов'язання за угодою.

Таким чином, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з вищезазначених підстав, доки не буде доведено, що його дії були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обов'язкових платежів.

Також, відповідачем не надано доказів, саме щодо того, що дії позивача були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обов'язкових платежів, а тому посилання представника відповідача на зазначені обставини справи є безпідставними.

Відповідно до п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Отже, ТОВ «НВФ «Керол»» реалізував бітум та передавав право на розпорядження товарами (своїм) у власність позивачу на підставі договору купівлі - продажу, який передбачає право власності на такий товар, а тому, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ до податково го кредиту за вересень 2011 року по господарським операціям із ТОВ «НВФ «Керол»».

Таким чином, з огляду на реальність вчинення зазначеної угоди між позивачем та ТОВ «НВФ «Керол»», суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000152260/0/10753 від 07.05.2012 року, винесене з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 1917 грн. 73 коп., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача (лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000152260/0/10753 від 07.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах (м. Суми, Покровська площа, 2) на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) судовий збір в розмірі 1917 грн. 73 коп .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук