Постанова № 25403781, 24.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3958/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт»(надалі по тексту -Позивач або ДП «Ренійський морський торговельний порт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Ренійському районі Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 07.06.2012 року отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення № 0001631500 від 05.06.12 року, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 169 345,66 грн., з затримкою в 21 календарний день, визначено суму штрафу у розмірі 16934,57 грн. Позивач зазначив, що дійсно має заборгованість перед податковим органом, проте з поважної причини - форс мажорних обставин. Позивач зазначає, що він надавши докази форс-мажору, звернувся до відповідача з проханням відстрочити сплату грошового зобов'язання та надати йому можливість сплатити борг поетапно - у строки, узгоджені між ним та відповідачем, як це передбачено п.100.2, п. 100.5 ст. 100 Податкового кодексу. Разом з тим, відповідач клопотання позивача не задовольнив та застосував до позивача штрафні санкції у сумі 16934,57 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням № 0001631500 від 05.06.12 року, у звязку з чим, він звернувся до суду з позовом про скасування зазначеного рішення.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що відділом оподаткування юридичних осіб проведено камеральну перевірку ДП «Ренійський морський торговельний порт»з питання своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб. В порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно сплачено земельний податок з юридичних осіб. Позивачу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб за січень 2012 року згідно податкового повідомлення-рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року нараховано штрафної санкції у розмірі 16934,57 грн. Також відповідач зазначив, що зазначене рішення станом на 21.06.2012 року у порядку встановленому законодавством позивачем не було оскаржено. Висновок про форс-мажорні обставини позивачем надано лише після отриманих та підписаних актів та рішень, після закінчення граничного строку сплати земельного податку.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових декларація (розрахунках) платника податків.

Судом встановлено, що на підставі п. 1 та п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки), п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 75.1.1 п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ посадовою особою ДПІ у Ренійському районі Одеської області ДПС проведено камеральну перевірку податкових декларацій з екологічного податку за 1 квартал 2012 року та земельного податку з юридичних осіб на 2012 рік ДП «Ренійський морський торговельний порт».

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт про результати камеральної перевірки податкової звітності від 05.06.2012 року № 121/15-01125809 (а.с. 35), відповідно до висновку якого позивачем в порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України несвоєчасно (з затримкою 21 день) сплачено земельний податок з юридичних осіб за січень 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 169 345,66 грн., з затримкою в 21 календарний день, визначено суму штрафу у розмірі 16934,57 грн. (а.с. 7).

Факт порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 169 345,66 грн. за січень 2012 року у судовому засіданні представниками позивача визнано.

Судом встановлено, що 12.06.2012 року за вих. № 38/42 позивачем до податкового органу були подані заперечення на податкове повідомлення-рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року, в яких позивач, посилаючись на потерпання з літа 2011 року від стихійного лиха, форс-мажорні обставини та скрутне фінансове становище підприємства, при цьому визнаючи наявність заборгованості зі сплати земельного податку, просить не застосовувати до порту штрафні санкції, при цьому також зазначаючи про те, що порт раніше звертався з проханням відстрочити платіж за законом на деякий час, згідно з п. 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України (а.с. 8-9).

Як вбачається з матеріалів справи листом від 22.02.2012 року вих. № 11-26/1 позивач звернувся до ДПІ у Ренійському районі Одеської області з проханням відстрочення сплати земельного податку за січень 2012 року у сумі 169 362,29 грн. В зазначеному листі позивач, зокрема, зазначив: «Складна льодова ситуація на всій ділянці р. Дунай зовсім припинила судоходство. Температурний режим повністю зупинив навіть роботу криголамного флоту. За січень та лютий 2012 року збитки по основній діяльності порту склали 4,0 млн. грн. З вищевказаних причин дохідна частина порту дуже низька, що не дозволяє своєчасно здійснювати необхідні та обов'язкові платежі, а саме: за паливо, електроенергію, податки, збори та інші платежі. Форс-мажорні обставини підтверджено наказом УДП від 30.08.2011 року № 281, а також висновком Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії»(а.с. 39). Разом з тим, як вбачається з вказаного листа, відмітка про його прийняття ДПІ у Ренійському районі Оденської області відсутня та як вказав представник відповідача у судовому засіданні вказаний лист у ДПІ не зареєстрований.

Також в матеріалах справи наявні аналогічні за змістом листи позивача від 29.02.2012 року вих. № 38/24, який також не зареєстрований у ДПІ та від 26.03.2012 року за вих. № 56/74, зареєстрований у ДПІ 27.03.2012 року за вхід. № 739/10 (а.с. 36-38).

Правовідносини, пов'язані з розстроченням чи відстроченням податкового боргу платника податків за рішенням податкового органу врегульовані Податковим кодексом України, Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 р. № 1036, та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин».

За змістом ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти (п. 100.1 ст. 100).

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (п. 100.2 ст. 100).

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п. 100.4 ст. 100).

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення відповідача щодо розстрочення грошового зобов'язання зі сплати земельного податку, або про відмову позивачу у розстроченні, прийняте за результатами розгляду вищезазначених звернень ДП «Ренійський морський торговельний порт». Також суд зазначає, що на вимогу суду жодна із сторін надати таке рішення не змогла.

Таким чином, з даного адміністративного позову вбачається, що позивач оскаржуючи податкове повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року, яким йому за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 169 345,66 грн., з затримкою в 21 календарний день, визначено суму штрафу у розмірі 16934,57 грн., фактично оскаржує відмову податкового органу у розстроченні грошового зобов'язання зі сплати земельного податку за січень 2012 року.

Тобто, позивач, пов'язує прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку позивачу визначено суму штрафу у розмірі 16934,57 грн. з відмовою у розстроченні йому грошового зобов'язання зі сплати земельного податку за січень 2012 року.

Суд вважає, необхідним зазначити, що висновок про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України від 01 червня 2012 року № 1094/05-5, був поданий позивачем до податкового органу лише 12.06.2012 року в якості додатка до заперечень на податкове повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року (вих. № 88/42 а.с. 8-10), тобто після закінчення граничного строку сплати земельного податку та вже після винесення податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року.

Суд звертає увагу, що Податковим кодексом України надання відстрочення та розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу віднесено до прав органів державної податкової служби (п.п. 20.1.32 п. 20.1 ст. 20). Тобто, саме до компетенції податкового органу віднесено вирішення питання про прийняття рішення про розстрочення податкового боргу.

За приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наявність у позивача податкового боргу свідчить про порушення ним своїх податкових зобов'язань.

Суд не вважає, що, при винесенні податкового повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року про нарахування позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ним грошового зобов'язання, з яким позивач пов'язує відмову у розстроченні йому податкового боргу, податковий орган будь-яким чином порушив права позивача. В даному випадку податковий орган (його посадові особи) діяв у межах своїх повноважень, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статі 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з акту перевірки, узгоджене податкове зобов'язання з земельного податку у розмірі 169,362,29 грн., визначене позивачем у декларації № 9004941378 від 13.02.2012 року з граничним терміном сплати 01.03.2012 року, фактично сплачено позивачем 22.03.2012 року з затримкою у 21 день.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, оскільки в даному випадку сплата самостійно визначених позивачем у податковій декларації сума податкових зобов'язань, які відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України є узгодженими, проведена позивачем із прострочкою до 30 календарних днів, внаслідок чого та відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ці суми набули статусу податкового боргу, є вірним висновок ДПІ відносно визначення позивачу штрафу у розмірі 10% погашеної із прострочкою суми.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює, як обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001631500 від 05.06.2012 року, - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 24 липня 2012 року.

Суддя С.О. Cтефанов