Постанова № 25403728, 23.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3708/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»(надалі по тексту -Позивач або ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд») звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту Відповідач або Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС), в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.12.2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Агротон-Південь»за період з 09.09.2010 року по 31.10.2011 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 08.12.2011 року № 3645/01035845, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 000126/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7763,00 грн. (за основним платежем -6210 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1553 грн.) та № 000127/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6210,00 грн. (за основним платежем -4968 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1242 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України, Законами України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-12, «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та того, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень відповідача.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 25.11.2011 року по 01.12.2011 року на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області про призначення документальної позапланової перевірки від 21.09.2011 року, на підставі направлення від 24.11.2011 року № 1211, згідно із п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ізмаїльської ОДПІ від 24.11.2011 року № 1729 посадовою особою Ізмаїльської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»з ПП «Агротон-Південь»за період з 09.09.2010 року по 31.10.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Агротон-Південь»за період з 09.09.2010 року по 31.10.2011 року»від 08.12.2011 року № 3645/01035845 (а.с. 12-20), відповідно до висновку якого, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР позивачем занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2010 року на суму 6210 грн., а також в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР позивачем занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у листопаді 2010 року на суму 4968 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.12.2011 року № 000126/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7763,00 грн. (за основним платежем -6210 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1553 грн.) та № 000127/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6210,00 грн. (за основним платежем -4968 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1242 грн.) (а.с. 8-9).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301, стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року суми вартості суміші насіння газонних трав (універсальної) у розмірі 24840 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та завищення суми податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2010 року на суму 4968 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від ПП «Агротон Південь», у зв'язку з тим, що постановою від 21.09.2011 року зазначено, що засновником та директором ПП «Агротон-Південь»ОСОБА_1 документи по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписувались, товари не поставлялись, у зв'язку з чим первинні бухгалтерські та податкові документи, які були підписані від імені директора директором ПП «Агротон-Південь»ОСОБА_1 не мають юридичної сили і доказовості.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з наступного.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, виникають на підставі господарських договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що в перевіряємий період в ході здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Агротон-Південь»був укладений договір б/н від 01.11.2010 року, згідно предмету якого Постачальник (ПП Агротон-Південь) зобов'язується поставити своїм транспортом та передати у власність Замовнику (Позивач) належний Постачальнику товар згідно накладних, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (а.с. 53).

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору на адресу ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»його контрагент-постачальник ПП «Агротон-Південь»поставив товар (суміш насіння газонних трав (універсальна), а позивач прийняв, отриманий товар.

Про підтвердження поставки товару за вищевказаним договором свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме видаткова накладна № 331 від 15.11.2010 року, податкова накладна № 331 від 15.11.2010 року, довідка від 03.07.2012 року, наявні в матеріалах справи (а.с. 54, 85, 88).

Суму сплаченого ПДВ, згідно податкової накладної № 331 від 15.11.2010 року, отриманої від ПП «Агротон-Південь»у загальному розмірі 4968,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що виконання зобов'язань за вищевказаним договором поставки та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цією угодою, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, свідоцтвами на насіння (а.с. 23-24), актами засвідчення скритих робіт (а.с. 26-28), випискою з журналу-ордеру № 6 за листопад 2010 року, випискою з матеріального звіту за грудень 2010 року, відомостями №7 та № 9 за грудень 2010 року, довідкою Ф-3 кБ за грудень 2010 року, актами прийняття виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за грудень 2010 року, копіями сторінок з журналу - ордеру № 2 та з Головної книги рахунки № 311 та № 631, копіями наказів (а.с. 55-87).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами поставки та надання послуг, а саме: прийнято товар (послуги) та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що вказана вище угода підписана директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладена угода була виконаною, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, слід зазначити, що надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що ПП «Агротон-Південь» позивачу була надана відповідна податкова накладна № 331 від 15.11.2010 року на загальну суму ПДВ у розмірі 4968,00 грн., яка має всі необхідні реквізити та відповідає чинному законодавству. Тобто, згідно п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість у загальному розмірі 4968,00 грн. за вищезазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідного звітного періоду, а саме в листопаді 2010 року.

В акті перевірки та письмових запереченнях на позов відповідач, посилається лише на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області про призначення документальної позапланової перевірки від 21.09.2011 року, в якій зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа № 201201100048, яку порушено стосовно засновника та директора ПП «Агротон-Південь»ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 та ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, а також відносно невстановлених осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що постановою від 21.09.2011 року зазначено, що засновником та директором ПП «Агротон-Південь»ОСОБА_1 документи по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписувались, товари не поставлялись, у зв'язку з чим, первинні бухгалтерські та податкові документи, які були підписані від імені директора ПП «Агротон-Південь»ОСОБА_1 не мають юридичної сили і доказовості.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі вищезазначеного відповідач прийшов до висновків про те, що оскільки посадовими особами не надано, а перевіркою не встановлено документів, оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства, то у позивача відсутні підстави для підтвердження валових витрат на суму 24 840 грн. та для включення до складу податкового кредиту у листопада 2010 року суми ПДВ у розмірі 4968,00 грн. по податковій накладній, отриманій від ПП «Агротон-Південь».

Суд критично відноситься до зазначених висновків та вважає їх не обґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до приписів статті 121 Кримінально - процесуального кодексу України розголошення даних досудового слідства не допускається. Окрім того, інформація зазначена в постанові від 21.09.2011 року не підтверджена вироком суду в кримінальній справі і відповідно до приписів вказаного вище наказу ДПА України не може відображатися в акті перевірки.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, інформація, викладена в постанові слідчого від 21.09.2011 року без відповідного вироку суду, не є та не може бути належним доказом фіктивності первинних документів складених на виконання вищезазначеного договору поставки і відповідно не можуть прийматися судом до уваги як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також суд вважає необхідним зазначити, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності первинних документів, висновок відповідача про те, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які були підписані від імені директора ПП «Агротон-Південь»ОСОБА_1 не мають юридичної сили та доказовості, не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та його контрагент ПП «Агротон-Південь»належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

На даний час вищезазначений договір є дійсним та виконаним, рішення суду про визнання його не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що на момент господарських відносин позивача з зазначеним контрагентом, ПП «Агротон-Південь»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ПП «Агротон-Південь»відповідний договір, прийняв та оплатив товар. Вказана операція була належним чином відображена позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, зокрема в акті перевірки (розділ 4.2.2. Податковий кредит), відповідач сам зазначає що: «До перевірки були надані документи щодо підтвердження отримання від ПП «Агротон-Південь»суміш насіння газонної трави універсальних. У книзі обліку виданих довіреностей внесені записи про видачу довіреностей матеріально відповідальній особі ОСОБА_3 на отримання суміші від ПП «Агротон-Південь». Крім того, у матеріальних звітах відповідальної особи ОСОБА_3 відображено списання отриманої від ПП «Агротон-Південь»суміші для проведення утеплення берми посівом багаторічних трав механічним способом н об'єкт «Відновлення та підвищення надійності захисної дамби на ділянці шлюз. Акти прийому-здачі виконаних будівельних робіт за формою КБ 2 по зазначеним об'єктам підписані замовником без зауважень. До ДПІ у Приморському районі м. Одеси були направлені копії первинних документів для нарахування контрагенту ПП «Агротон-Південь»податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ВАТ «ПМК-15»«ДВБ»за листопад 2010 року», що знову ж таки свідчить про те, що операція з поставки позивачу його контрагентом ПП «Агротон-Південь»товару (суміші насіння газонної трави (універсальної)) була належним чином відображена позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 335/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлюються виключно ст.11 3акону України 28.12.1994р. № 334/94-ВР, якими не встановлено жодних вимог щодо видів та форм документів які мають підтверджувати валові витрати підприємства. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі». Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Разом з тим, з вищевикладеного вбачається, що у підтвердження правомірності віднесення ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»до складу валових витрат суми вартості суміші насіння газонних трав (універсальної) у розмірі 24840 грн. позивачем були надані усі необхідні, належним чином оформленні первинні документи.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ»визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»цілком обґрунтовано відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесло до податкового кредиту суму ПДВ, підтверджену відповідними документами, у тому числі податковою накладною. Зазначена операція відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»органом державної податкової служби, сума податку на додану вартість була підтверджена податковою накладною, яка і є документом зазначеною підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем було правомірно сформовано та відображено валові витрати та згідно з приписами п. 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4,пункту 7.5 статті 7 Закону «Про ПДВ»включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Агротон-Південь».

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС не надано доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, не доведено суду наявність порушень порядку формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»про скасування податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення - рішення від 29.12.2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301року є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.12.2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, в порядку ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 139 грн., 73 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 29.12.2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд»(код ЄДРПОУ - 01035845) сплачений судовий збір у розмірі 139 грн. 73 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23 липня 2012 року.

Суддя С.О. Cтефанов