Постанова № 25403725, 24.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1323/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року м.Одеса

о 12год.05хв.

У залі судових засідань №13

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ТОВ «Автомагістраль-Південь»: Євсеєва А.О. -за довіреністю від 11.01.2012р. №1101/2.

Від відповідача: представник ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС Рудь Р.Ю. -за довіреністю від 12.03.2011р. №1258/9/10-117, Литвинчук Т.В. -за довіреністю від 11.06.2012р. №19144/8/10-117.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»відносно документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд»їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011року, про що складено акт від 29.11.2011р. №8799/23-5/34252469, та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 14.12.2011р. №0002952350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5427720,40грн., та від 10.02.2012р. №0000252350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6513264,48грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси стосовно проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд»їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011року, про що складено акт від 29.11.2011р. №8799/23-5/34252469, визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 14.12.2011р. №0002952350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5427720,40грн., з яких 4342176,32грн. -основний платіж, 1085544,08грн. -штрафні (фінансові) санкції, та від 10.02.2012р. №0000252350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6513264,48грн., з яких 4342176,32грн. -основний платіж, 2171088,16грн. -штрафні (фінансові) санкції, які були прийняті на підставі акта Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 29.11.2011р. №8799/23-5/34252469.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність будь-яких порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»положень податкового законодавства, оскільки при здійсненні господарських операцій із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд»не було допущено порушень податкового законодавства, які стали підставою для винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011р. №0002952350, та від 10.02.2012р. №0000252350, т.я. господарські операції з контрагентом - ТОВ «ТД «Геліос Трейд», за результатами яких ДПІ донараховано податок на додану вартість, проведені з дотриманням вимог податкового законодавства, та належним чином оформленням первинних документів.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№4765/9/10-117 від 29.03.2012р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011р. №0002952350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5427720,40грн., та від 10.02.2012р. №0000252350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6513264,48грн., оскільки ТОВ «Автомагістраль-Південь»в порушення вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового кодексу України, завищило податковий кредит за серпень 2011р. на суму ПДВ -у розмірі 4342176,32грн. по господарським відносинам з ТОВ «ТД «Геліос Трейд», у зв'язку з чим занижено сплату основного податку за звітний період - серпень 2011року.

У судовому засіданні 25.04.2012р. з урахуванням приписів ст.52 КАС України судом здійснено заміну неналежного відповідача -Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси належним відповідачем - Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, яку утворено внаслідок проведення відповідної реорганізації державних податкових органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 09.11.2011р. по 22.11.2011р. згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI, на підставі Наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 08.11.2011р. №3356, на підставі направлень від 08.11.2011р. №003761/3905, №003762/3906, заступником начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси -Стояновим П.П., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси Будігай І.Є., проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси складений акт №8799/23-5/34252469 від 29.11.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011р.», у висновках якого, серед іншого, наголошено на тому, що Товариством порушено вимоги п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит за серпень 2011р. на суму ПДВ -у розмірі 4342176,32грн., зокрема, по господарським відносинам з ТОВ «ТД «Геліос Трейд», у зв'язку з чим занижено сплату основного податку у звітному періоді серпня 2011року.

На підставі складеного акта перевірки №8799/23-5/34252469 від 29.11.2011р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси 14.12.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002952350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5427720,40грн., з яких 4342176,32грн. -основний платіж, 1085544,08грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2011р. №0002952350, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»звернулось до ДПА в Одеській області з первинною скаргою (від 26.12.2011р. №26/12/4) про його скасування, за результатами розгляду якої ДПА прийняла рішення №2459/10/25-0007 від 26.01.2012р., яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 14.12.2011р. №0002952350 залишено без змін, а первинну скаргу директора ТОВ «Автомагістраль-Південь»ОСОБА_6 -без задоволення. Також, означеним рішенням №2459/10/25-0007 від 26.01.2012р., ДПА в Одеській області збільшила ТОВ «Автомагістраль-Південь»застосовані штрафні (фінансові) санкції з ПДВ на суму 1085544,08грн.

Враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010р. за №1440/18735 (зі змінами та доповненнями), а також прийняте ДПА в Одеській області рішення за результатами розгляду первинної скарги, ДПІ у Приморському районі м.Одеси було винесено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012р. №0000252350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6513264,48грн., з яких 4342176,32грн. -основний платіж, 2171088,16грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 14.12.2011р. №0002952350, та від 10.02.2012р. №0000252350, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 14.12.2011р. №0002952350, та від 10.02.2012р. №0000252350, винесені податковим органом правомірно, ґрунтовно та з урахуванням приписів чинного податкового законодавства, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 означеного Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка, серед іншого, здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з приписами п.81.1 ст.81 вищевказаного Кодексу посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Так, судом встановлено, що директором ТОВ «Автомагістраль-Південь»- ОСОБА_6, 11.11.2011р. було отримано копію Наказу «Про проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «Автомагістраль-Південь»від 08.11.2011р. №3356, та направлення на перевірку від 08.11.2011р. №003762/3906, що підтверджується відповідною розпискою керівника Товариства на означеному повідомленні від 08.11.2011р. №003762/3906.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання позивача -ТОВ «Автомагістраль-Південь» на порушення податковим органом приписів п.78.3 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до яких працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України, оскільки як встановлено судом та вбачається з акта ДПІ №8799/23-5/34252469 від 29.11.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011р.», означена перевірка проводилась, зокрема, заступником начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси -Стояновим П.П., та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси Будігай І.Є., та жодним чином не працівниками податкової міліції.

Також, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стали господарські операції між ТОВ «Автомагістраль-Південь»та ТОВ «ТД Геліос Трейд», в межах яких були укладені договори, зокрема, від 17.05.2010р. №13/1, №13/3, від 05.05.2010р. №13/2, та від 06.05.2010р. №305, за якими позивач придбавав у ТОВ «ТД Геліос Трейд»асфальтобетон, бетон, бітумну емульсію, мінеральний порошок, паливно-мастильні матеріали (дизельне пальне), дерев'яні бруски з хвойних порід, бордюри, щебінь в асортименті, воду, послуги з виконання робіт дорожньої техніки (послуги тракторів, вантажних автомобілів, катку, екскаватора, пароутворювача, автобуса), забезпечення проживання робітників, відшкодування адміністративних витрат, загальновиробничих витрат, та послуги приготування асфальтобетонної суміші.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності платника податків.

Між тим, як встановлено судом та вбачається з наявного у матеріалах справи акта ДПІ у Приморському районі м.Одеси №8799/23-5/34252469 від 29.11.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011р.», надані позивачем -ТОВ «Автомагістраль-Південь», та наявні у матеріалах справи первинні документи на підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «ТД «Геліос Трейд», зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), а також Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), оскільки не містять в собі місця складання, змісту господарських операцій та її вимірники.

Так, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»від 11 лютого 1998року №113/98-ВР (зі змінами та доповненнями) надано визначення терміну «одиниця виміру»- це фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин. Окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання.

Приписами ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності застосовується єдиний грошовий вимірник.

Також, згідно з гідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання -передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Між тим, судом з'ясовано, що з наданих позивачем та наявних у матеріалах справи первинних документів, зокрема, актів здачі-приймання товарів (робіт, послуг) не можливо встановити, які саме роботи були виконані в якому, зокрема, обсязі, та яким чином визначалися вартісні показники. При цьому, посилання в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) на номер договору, також не розкриває змісту виконаних робіт, оскільки в договорі вони визначені аналогічним чином. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів фактичного здійснення ремонтних робіт на об'єктах позивача -ТОВ «Автомагістраль-Південь», як то докази транспортування осіб безпосередньо на об»єкти ТОВ «Автомагістраль-Південь», ввезення необхідних засобів та матеріалів тощо, доказів відображення в бухгалтерському обліку вартості проведених ремонтних робіт, докази використання вказаних об'єктів з урахуванням здійснених робіт в господарській діяльності позивача.

Відтак, з наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо дійти висновку, які роботи були фактично виконані підприємством ТОВ «ТД «Геліос Трейд», в якому обсязі, тощо, що виключає можливість встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Крім того, як з»ясовано судом та зазначено в акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси №8799/23-5/34252469 від 29.11.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011р.», під час проведення перевірки позивача -ТОВ «Автомагістраль-Південь», в ході проведення перевірки фахівцями податкового органу встановлено, що на Підприємстві відсутнє відповідне документальне підтвердження, яким чином будівельні матеріали переміщувались до суб'єктів будівництва, оскільки позивачем до перевірки надано документи (ТТН), які, жодним чином не підтверджують факт отримання, транспортування, навантаження, розвантаження матеріалів від ТОВ «ТД «Геліос Трейд», т.я. не відповідають відповідним законодавчим приписам.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.11.1 означених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (зі змінами та доповненнями) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.

У пункті 2 означеного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Так, судом встановлено та вбачається з наявного у матеріалах справи акта перевірки №8799/23-5/34252469 від 29.11.2011р., у звітному періоді серпень 2011р. ТОВ «ТД «Геліос Трейд», серед іншого, здійснювало постачання ТОВ «Автомагістраль-Південь»паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального).

Водночас, відповідно до розділу 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008року №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008р. за №805/15496 (зі змінами та доповненнями), ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з п.7.5.6 означеної Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктом 7.5.7 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відповідно до п.7.5.8 вищевказаної Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Водночас, надані позивачем до суду та наявні у матеріалах справи товарно- транспортні накладні не містять вищеозначених обов»язкових реквізитів та написів, а отже не є первинними документами у розумінні приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999року №996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за №168/704.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві та викладені усно у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»відносно документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд»їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011року, про що складено акт від 29.11.2011р. №8799/23-5/34252469, та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 14.12.2011р. №0002952350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5427720,40грн., з яких 4342176,32грн. -основний платіж, 1085544,08грн. -штрафні (фінансові) санкції, та від 10.02.2012р. №0000252350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6513264,48грн., з яких 4342176,32грн. -основний платіж, 2171088,16грн. -штрафні (фінансові) санкції, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не відповідають приписам податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору у сумі 2146грн. 00коп. покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» відносно документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД «Геліос Трейд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011року, про що складено акт від 29.11.2011р. №8799/23-5/34252469, та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 14.12.2011р. №0002952350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5427720,40грн., та від 10.02.2012р. №0000252350 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6513264,48грн., відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 24 липня 2012 року.

Суддя Харченко Ю.В.

.