Рішення № 25394227, 25.07.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/1572/2012 р.

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд

Донецької області

у складі: головуючого-судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача: ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»Малиновського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 у місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, 04 липня 2012 року звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що він 22 вересня 2004 року був прийнятий на роботу до відповідача - шахти «Красноармійська-Західна»№ 1 гірничим працівником очисного забою 4 розряду підземним, з повним підземним робочим днем в шахті.

01 квітня 2005 року був переведений гірничим працівником очисником забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті.

05 серпня 2008 року ВАТ «Вугільна компанія шахта Красноармійська-Західна 1»змінила своє найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське».

28 грудня 2009 року він був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

З 07 вересня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Шах тоуправління «Покровське», яке є правоприємником і тому воно є відповідачем по справі.

Під час роботи у відповідача він захворів на професійне захворювання, що підтверджується первинним висновком МСЕК № 133116 Серії 10 ААА від 11 квітня 2012 року, оглядом МСЕК № 044797 Серії 10 ААБ, де встановлено, що він частково втратив працездатність, а саме 40 відсотків та має третю групу інва лідності.

Професійне захворювання стало наслідком тривалої дії тяжких і шкідли вих умов праці відповідача, що підтверджується актом Форми П-4 «розсліду вання хронічного професійного захворювання»від 10.03.2012 року.

Внаслідок завданих йому захворювань він був змушений проходити тривалі курси лікування.

Він себе вважає хворим на професійне захворювання з 2005 року, так як вперше з'явилися приступи затрудженого дихання, сухий кашель при ступообразного характеру, відчуття тяжкості в грудній клітці.

Згідно виписки з історії хвороби № 24389 він звернувся к пульмонологу з діагнозом хронічний бронхіт, та з 2008- 2009 рік йому була назначена інгаляцій на терапія.

З 2009 року біль став постійним, в зв'язку з чим неодноразово лікувався амбулаторно у терапевта за місцем проживання, проте справжнє погіршення здоров'я відчув осінню 2010 року.

Так, з 15.06.11 по 24.06.2011 року, та з 03.02.12 по 14.02.2012 року він про ходив курс лікування в умовах терапевтичного відділення ДОКТМО, що під тверджується епікризами №4453/998, № 936/228.

Так, згідно вказаних епікризів, він проходив лікування в терапевтичному відділенні з 22.11.2011 по 12.01.2012 року.

Восени 2010 року він звернувся до терапевта в поліклініку та був направ лений на обслідування до пульмонолога в ДОКТМО. З 23.11.-07.12.2010 року знаходився і лікувався в пульмонологічному відділенні ДОКТМО.

Згідно медичного висновку № 54/53 від 13 січня 2012 року, йому остато чно було встановлені діагнози: антрако - силікатоз, інтерстиційна форма 1/1, tt. Ускл. Хронічний бронхіт. Легенева недостатність першого-другого ступеню.

10 березня 2012 року комісією санітарно-епідеміологічної служби м. Красноармійська був складений акт розслідування хронічного професійного захво рювання, де було вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, зумовленими впливом вироб ничого фактору пилу в період 95,8 часу робочої зміни.

Згідно з нормами, які закріплені в Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні най вищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод люди ни - головним обов'язком держави (ст. З Конституції України).

Саме закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод лю дини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з ме тою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням.

Під моральною шкодою відповідно до діючого законодавства слід розу міти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страж дань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі не законними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода, яка йому заподіяна полягає у фізичному болю та страж даннях, які він зазнав під час роботи в тяжких та шкідливих умовах праці так і ті, котрі він переносить і по теперішній час. Його систематично турбують приступи затрудженого дихання, сухий кашель приступообразного характеру, відчуття тяжкості в грудній клітці, через що він періодично звертається за допомогою до лі карів і проходить лікування.

Враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, яка дублює поло ження п. 1 ч. І ст. 83 ЦК України 1963 року, і термін що триває та продовжу ється спричинення йому моральної шкоди він не обмежений строками позивної давності.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України, листа МЮУ №35-13/797 від 13.05.2004 р. яким встановлені методичні рекомендації «Відшкодування мора льної шкоди», практикою встановленої постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про відшкодування моральної шкоди»факт його взаємовідно син з відповідачем встановлено документально, а саме що він працював і знахо дився в трудових відносинах з відповідачем з 22.09.2004 року по 28.12.2009 рік. внаслідок тривалої дії тяжких і шкідливих умов праці відповідача він захво рів професійною хворобою, Комісією МСЕК було встановлено, що він частково втратив працездатність, а саме 40 відсотків та має третю групу інвалідності, в зв'язку з цим він постійно змушений звертатися за медичною допомогою, прохо дити стаціонарне лікування, терпіти тривалий біль від отриманих пошкоджень його здоров'я.

В ст. 237-1 КЗпП вказано, що відшкодування власником або уповноваже ним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо пору шення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормаль них життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Його життя після отримання професійного захворіння зазнало суттєвих змін. Його постійно турбує біль через що він систематично звертається за медичною допомогою до лікарів і змушений витрачати на це немалі кошти, а в зв'язку з тим, що він вже три роки не працює і знаходиться на пенсії, у нього не достатньо коштів для утримання своєї сім'ї і він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

В ст. 237-1 КЗпП вказано, що відшкодування власником або уповноваже ним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо пору шення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормаль них життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги характер взаємовідносин він вважає, що шкода немайнового характеру, яку він отримав не може бути йому відшкодована повністю, він не отримує від будь - якого відшкодування повного психологічного або фізи чного задоволення, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути відповідною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути відповідним нанесеній моральній шкоді. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1168 ЦК України мо ральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом щомісячних платежів, він обирає однора зову грошову компенсацію.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода від шкодовується незалежно від вини відповідача.

Законодавством України не визначено порядку чи системи підрахунку ці єї компенсації, але він вважає, що відповідним нанесеній йому шкоди буде сума у розмірі 40000 гривень за перенесені страждання від отриманого ним профе сійного захворювання, тривалого систематичного лікування та болю.

Позивач вважає, що саме ця сума є компенсацією того болю, часу на лікування, профілактику, побутових та трудових змін, які він змушений переносити зараз і розмір тих зусиль на врегулювання впливу цих змін на нього та членів його ро дини.

Крім цього коли він зіткнувся з даним спором він був вимушений звернути ся за правовою допомогою до юридичної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до положень ст.. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст.. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з опла тою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сто рони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги,

І він скористався своїм правом на правову допомогу і звернувся до юри дичної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1», де йому надали та продовжують надавати право ву допомогу, за що він згідно наданої квитанції заплатив 1500 грн.

Він має право на відшкодування цих витрат у випадку, якщо його позовні вимоги будуть задоволені відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Позивач у судове засідання надав письмову заяву згідно якої на задоволенні свого позову наполягає, просить його задовольнити у повному обсязі та розглядати справу в його відсутність (а.с. 34).

У судовому засіданні представник позивача просить позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»позов не визнає, оскільки позивач працював на інших підприємствах у підземних умовах і міг професійне захворювання отримувати при виконанні трудових обов'язків на іншому підприємстві, які також зобов'язані сплачувати моральну шкоду позивачу у справі.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську просить справу розглянути на розсуд суду у відсутність представника Фонду, вказавши, що ними позивачу нараховані усі страхові виплати, які встановлені законодавством (а.с. 26).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі, працюючи на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1»(у теперішній час ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 22.09.2004 року по 28.12.2009 року гірничим працівником очисником забою 4-го, а потом 5-го розряду (а.с. 06-07)

Звільнений наказом № 867ку від 29.12.2009 року згідно ст. 38 КЗУпП, в зв'язку з переходом на пенсію за віком (а.с. 07, 10,11).

Під час роботи у відповідача позивач у справі захворів на професійне захворювання, що підтверджується первинним висновком МСЕК № 133116 Серії 10 ААА від 11 квітня 2012 року, оглядом МСЕК № 044797 Серії 10 ААБ, де встановлено, що ОСОБА_3 частково втратив працездатність, а саме 40 відсотків та має третю групу інва лідності (а.с. 08-09).

Професійне захворювання стало наслідком тривалої дії тяжких і шкідли вих умов праці відповідача, що підтверджується актом Форми П-4 «розсліду вання хронічного професійного захворювання»від 10.03.2012 року (а.с. 19-20).

Внаслідок завданих позивачу захворювань ОСОБА_3 був змушений проходити тривалі курси лікування.

Згідно виписки з історії хвороби № 24389 позивач звернувся к пульмонологу з діагнозом хронічний бронхіт, та з 2008- 2009 рік позивачу у справі була назначена інгаляцій на терапія (а.с. 12).

З 2009 року біль став постійним, в зв'язку з чим позивач неодноразово лікувався амбулаторно у терапевта за місцем проживання, проте справжнє погіршення здоров'я відчув осінню 2010 року.

Так, з 15.06.11 по 24.06.2011 року, та з 03.02.12 по 14.02.2012 року позивач про ходив курс лікування в умовах терапевтичного відділення ДОКТМО, що під тверджується епікризами №4453/998, № 936/228 на а.с. 13,18.

Так, згідно вказаних епікризів, ОСОБА_3 проходив лікування в терапевтичному відділенні з 22.11.2011 по 12.01.2012 року (а.с. 15-16).

Восени 2010 року позивач звернувся до терапевта в поліклініку та був направ лений на обслідування до пульмонолога в ДОКТМО. З 23.11.-07.12.2010 року знаходився і лікувався в пульмонологічному відділенні ДОКТМО (а.с. 12).

Згідно медичного висновку № 54/53 від 13 січня 2012 року на а.с. 17 позивачу у справі остато чно було встановлені діагнози: антрако - силікатоз, інтерстиційна форма 1/1, tt. Ускл. Хронічний бронхіт. Легенева недостатність першого-другого ступеню.

10 березня 2012 року комісією санітарно-епідеміологічної служби м. Красноармійська був складений акт розслідування хронічного професійного захво рювання, де було вказано, що професійне захворювання у ОСОБА_3 виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, зумовленими впливом вироб ничого фактору пилу в період 95,8 часу робочої зміни (а.с. 19-20).

Фізичний біль носить постійний характер. Позивач став роздратованим, не може реалізувати свій звичний уклад життя. Вимушений постійно лікуватися, стан здоров'я погіршується. Більше того, позивач почуває себе неповноцінною людиною, тому що він обмежений у виконанні роботи в певних умовах, оскільки вона позивачу протипоказана за висновками МСЕК, а позивач міг би ще працювати, що також є причиною моральних страждань та хвилювань позивача у справі. Від набутого профзахворювання у ОСОБА_3 з'явилися приступи затрудженого дихання, сухий кашель приступообразного характеру, відчуття тяжкості у грудній клітці. Також позивач важко переживає ту обставину, що став непрацездатним, що тривалий час перебуває на лікуванні і відірваний від своєї сім'ї, вимушений нести матеріальні затрати на лікування. Обстежитися і проходити лікування у м. Донецьку в інституті профзахворювань.

Вказані обставини значно знизили можливості позивача по реалізації його матеріальних та духовних потреб. Саме протікання хвороби зв'язано з фізичною біллю, яка носить постійний характер.

Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з положень вище значеної статті, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушень законних прав робітника.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці»умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Ст.13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.03.2007 р. № 717-V (п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із пошкодженням здоров`я, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Тобто, даною нормою передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Суд вважає необґрунтованими доводи третьої особи щодо необхідності висновку медичних органів для виплати позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України, висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1рп/2004 в п. 4.1 зазначено, що у відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання складається, зокрема, з фізичного болю, фізичних і душевних страждань, які він відчуває у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, спричинені потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, завдають йому моральні та фізичні ушкодження здоров`я, у випадку каліцтва, або професійного захворювання потерпілий втрачає працездатність та відчуває значно більшу моральну шкоду, ніж завдану робітнику, який не втратив професійної працездатності.

Між тим, згідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в с правах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяного професійного захворювання, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням ступеню втрати профпрацездатності позивачем, характеру і тривалості його фізичних та моральних страждань слід задовольнити вимоги позивача частково, та стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 12 000 грн.

Суд вважає безпідставними ствердження позивача, що він значну суму коштів він витрачає на придбання ліків, оскільки Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Красноармійська на підставі постанов від 27 квітня 2012 року нараховані та сплачуються одноразова допомога у розмірі 74392,00 грн і щомісячні платежі у сумі 4399,26 грн. з 02 квітня 2012 року по 30 квітня 2014 року. Крім того, відділення виконавчої дирекції оплачує постраждалим, у тому разі і позивачу, витрати на придбання ліків ( ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»).

Не може суд прийняти до уваги ту обставину, що позивач працював у шкідливих умовах не тільки у відповідача, а і на інших підприємствах, тому нібито отримав професійне захворіння на інших підприємствах. До такого висновку суд дійшов на підставі того, що відповідно до Наказу МОЗ України № 614 від 13.12.2004 року «Про затвердження Порядку складення та вимоги санітарно-гігієнічних характеристик умов праці», а також п. 70 постановлення КМУ № 1232 від 30.11.2011 року «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»акт розслідування професійного захворювання складається за останнім містом праці робітника, усі сумі, які працівнику належать сплачує, як ФСС за містом проживання працівника так і моральну шкоду сплачує останнє підприємство.

Відносно стягнення з відповідача на користь позивача 1500 грн. за надання правової допомоги, суд вважає, що долучену до матеріалів справи квитанцію на а.с. 21 не має підстав вважати вказані витрати на правову допомогу доведеними, оскільки договір про надання юридичних послуг укладається у письмової формі відповідно до вимог ст.. 208 ЦК України, в тексті самого договору чітко визначаються види послуг, з зазначенням вартості кожної з них окремо. Оплата підтверджується оригіналами квитанцій до прибуткового касового ордеру, підписаними та завіреними печаткою, або платіжного доручення, в якому обов'язково повинно бути зазначено, що оплата здійснюється згідно за конкретним договором (вказати номер, дату укладення). Факт виконання послуг підтверджується також актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами. Лише за наявності перелічених письмових доказів (відповідно до ст.. 64 ЦПК України) суд може вважати витрати на правову допомогу доведеними. Квитанція на а.с. 21 не відповідає встановленим нормам законодавства, тому стягнути суму 1500 грн. з відповідача на користь позивача суд не має змоги.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судові витрати по розгляду у справі у суді: судовій збір 214,60 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст.. 153,233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»з р/р 26001980123661 в Донбаському філ. ПАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593 код ЄДРПОУ 13498562, інд. №134985605163 моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 12000 грн. (Дванадцять тисяч грн.)

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави: судовій збір -214 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: