Ухвала суду № 25390802, 11.07.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19272/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" липня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Старової Н.Е.

суддів: Оксененко О.М., Бистрик Г.М.

при секретарі: Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Юридичні гарантії» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2012 року адміністративний позов Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Юридичні гарантії»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0034291510 - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі п. 1, 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 та п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України працівником ДПІ у Голосіївському районі міста Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період другий квартал 2011 року та складено акт від 03 листопада 2011 року № 3701/15-127/20079162 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0034291510, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 11 087, 00 грн.

При складанні декларації за 2 квартал 2011 року позивачем відображено в рядку 06.0 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду суму 11 087,00 грн., що відповідає статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тоді як на думку Відповідача повинно бути відображено суму 3223,00 грн., оскільки розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за першій квартал 2011 року та без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні звітні періоди.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу XX Прикінцевих положень Податкового кодексу України - п. 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем не було встановлено порушень при формуванні позивачем валових витрат за І квартал 2011 року, як вірно було зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до статті 150 Податкового кодексу України - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Згідно матеріалів справи, позивач при складанні декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року керувався нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі ст.6

З 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 1 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року (з 1 січня 2011 року по 31 березня 2011 року) мають застосовуватись відповідні норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма, порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Юридичні гарантії»діяло у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаючи до складу валових витрат І кварталу 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року, а з набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України правомірно врахував суму від'ємного значення яке утворилось в І кварталі 2011 року, при заповненні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що норми Податкового кодексу України є схожими з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності, та можуть враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто в даному випадку законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому відповідно до пункту 4.1.4 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 ПК України вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем не було доведено.

До того ж, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач не може на власний розсуд виключати з декларації ті чи інші показники або періоди обліку фінансових результатів, які позивач повинен відобразити, оскільки це матиме наслідком перекручення та спотворення даних бухгалтерського та податкового обліку.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Юридичні гарантії»за ІІ квартал 2011 року є помилковим, а оскаржуване податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби є протиправним та підлягає скасуванню.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Кієва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Оксененко О.М.

Бистрик Г.М.