Постанова № 25389000, 16.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 р. № 2а-4825/12/1370

м. Львів

17 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Савченко П.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000141721, прийнятого 07.03.2012 р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що позивачем не здійснювалися господарські операцій з зазначеними у акті перевірки контрагентами, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова 23.02.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Біржа музичних інструментів»(ЄДРПОУ 36337046) та ТзОВ «Холодильник»(ЄДРПОУ 36678564), про що 23.02.2012р. складено акт № 17-2/НОМЕР_1 (т.1 а.с.11-34).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 07.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000141721 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5857255,75 грн. (основний платіж 4767014,00 грн., штрафна санкція - 1090241,75 грн.) (т.1 а.с.10).

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, пп..200.1 ст. 200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4767014,00 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ПП «Біржа музичних інструментів»та з ТзОВ «Холодильник», а тому за висновками акта перевірки занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 4767014 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В01 №534826 зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.08.1993р. (т.1 а.с.80) та є платником податку на додану вартість (копія Свідоцтва платника ПДВ № 71810329, серії НВ №743365 від 30.09.1997р., копія Свідоцтва платника ПДВ № 200049532, серії НБ №461472 від 13.06.2012р.) (т.1 а.с.81-82).

Позивачем 01.01.2011 року укладено з ТзОВ «Холодильник»договір поставки, предметом якого є поставка товару на замовлення позивача по цінах, в кількості і асортименті обумовлених договором і товарною накладною (т.1 а.с.53-54).

Відповідно п.2.1 вказаного договору, доставка товару позивачеві здійснюється транспортом «Постачальника»та за його рахунок.

На виконання умов даного договору позивач отримав від ТзОВ «Холодильник»промислові товари згідно видаткових накладних: № РН-10102 від 1.02.2011р. на суму 574742,52 грн., № РН-20102 від 1.02.2011р. на суму 493041,06 грн., № РН-30102 від 1.02.2011р. на суму 533520,00 грн., № РН-40102 від 1.02.2011р. на суму 533520,00 грн., № РН-170106 від 01.06.2011р. на суму 561227,48 грн., № РН-101306 від 13.06.2011р. на суму 596961,77 грн., № РН-61306 від 13.06.2011р. на суму 585284,22 грн., № РН-71306 від 13.06.2011р. на суму 589705,06 грн., № РН-81306 від 13.06.2011р. на суму 587635,16 грн., № РН-91306 від 13.06.2011р. на суму 596682,98 грн., № РН-62006 від 20.06.2011р. на суму 594173,38 грн., № РН-72006 від 20.06.2011р. на суму 595564,43 грн., № РН-82006 від 20.06.2011р. на суму 591518,40 грн., № РН-92006 від 20.06.2011р. на суму 595779,36 грн., № РН-102006 від 20.06.2011р. на суму 599280,38 грн., № РН-62906 від 29.06.2011р. на суму 480776,90 грн., № РН-72906 від 29.06.2011р. на суму 591539,96 грн., № РН-60107 від 01.07.2011р. на суму 571150,40 грн., № РН-60407 від 04.07.2011р. на суму 584188,80 грн., № РН-70407 від 04.07.2011р. на суму 581502,00 грн., № РН-40507 від 05.07.2011р. на суму 687244,00 грн., № РН-50507 від 05.07.2011р. на суму 593608,80 грн., № РН-31107 від 11.07.2011р. на суму 597786,60 грн., № РН-41107 від 11.07.2011р. на суму 589177,80 грн., № РН-41807 від 18.07.2011р. на суму 589436,40 грн., № РН-51807 від 18.07.2011р. на суму 599172,60 грн., № РН-22007 від 20.07.2011р. на суму 586710,00 грн., № РН-32007 від 20.07.2011р. на суму 591616,80 грн., № РН-42007 від 20.07.2011р. на суму 532861,80 грн., № РН-40108 від 01.08.2011р. на суму 599826,37 грн., № РН-50108 від 01.08.2011р. на суму 596890,72 грн., № РН-50308 від 03.08.2011р. на суму 590415,55 грн., № РН-60308 від 03.08.2011р. на суму 596719,74 грн., № РН-70308 від 03.08.2011р. на суму 599929,09 грн., № РН-80308 від 03.08.2011р. на суму 599942,12 грн., № РН-90308 від 03.08.2011р. на суму 595794,66 грн., № РН-30808 від 08.08.2011р. на суму 598661,22 грн., № РН-40808 від 08.08.2011р. на суму 592882,48 грн., № РН-11008 від 10.08.2011р. на суму 599986,48 грн., № РН-21008 від 10.08.2011р. на суму 599534,68 грн., № РН-31008 від 10.08.2011р. на суму 599905,36 грн., № РН-41008 від 10.08.2011р. на суму 599905,99 грн., № РН-21508 від 15.08.2011р. на суму 598984,10 грн., № РН-31508 від 15.08.2011р. на суму 599631,48 грн., № РН-12208 від 22.08.2011р. на суму 592903,60 грн., № РН-22208 від 22.08.2011р. на суму 267720,00 грн. (т.1 а.с.135, 138, 140, 142, 144, 147, 150, 153, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 175, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235) та отримав належним чином оформлені податкові накладні: № 12 від 01.02.2011р., № 13 від 01.02.2011р., № 14 від 01.02.2011р., № 15 від 01.02.2011р., № 41 від 01.06.2011р., № 46 від 13.06.2011р., № 43 від 13.06.2011р., № 44 від 13.06.2011р., № 45 від 13.06.2011р., № 47 від 20.06.2011р., № 48 від 20.06.2011р., № 49 від 20.06.2011р., № 50 від 20.06.2011р., № 51 від 20.06.2011р., № 52 від 29.06.2011р., № 53 від 29.06.2011р., № 66 від 01.07.2011р., № 67 від 04.07.2011р., № 68 від 04.07.2011р., № 69 від 05.07.2011р., № 70 від 05.07.2011р., № 71 від 11.07.2011р., № 72 від 11.07.2011р., № 73 від 18.07.2011р., № 74 від 18.07.2011р., № 75 від 20.07.2011р., № 76 від 20.07.2011р., № 77 від 20.07.2011р., № 26 від 01.08.2011р., № 27 від 01.08.2011р., № 28 від 03.08.2011р., № 29 від 03.08.2011р., № 30 від 03.08.2011р., № 31 від 03.08.2011р., № 31 від 03.08.2011р., № 33 від 08.08.2011р., № 34 від 08.08.2011р., № 35 від 10.08.2011р., № 36 від 10.08.2011р., № 37 від 10.08.2011р., № 38 від 10.08.2011р., № 39 від 15.08.2011р., № 40 від 15.08.2011р., № 41 від 22.08.2011р., № 42 від 22.08.2011р. (т.1 а.с. 136-137, 139, 141, 143, 145-146, 148-149, 151-152, 154-155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173-174, 176-178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202-203, 205, 207, 209, 211, 213, 215-216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236).

Оплата придбаного товару здійснена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копією платіжного доручення № 101 від 26 вересня 2011р., копіями реєстрів початкових платіжних документів, переданих електронною поштою та прийнятих банком та Карткою рахунку: 631 по контрагенту: ТзОВ «Холодильник»за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. (т.1 а.с.110-124).

Позивачем 01.03.2011 року укладено з ПП «Біржа музичних інструментів»договір поставки (т.1 а.с.55-56), предметом якого є поставка товару на замовлення позивача по цінах, в кількості і асортименті обумовлених договором і товарною накладною.

Відповідно п.2.1 вказаного договору, доставка товару позивачеві здійснюється транспортом «Постачальника»та за його рахунок.

У відповідності до умов вказаного договору, ПП «Біржа музичних інструментів»поставило позивачеві промислові товари, згідно видаткових накладних: № РН-010404 від 1.04.2011р. на суму 382711,00 грн., № РН-010405 від 1.04.2011р. на суму 364779,00 грн., № РН-020501 від 2.05.2011р. на суму 598757,58 грн., № РН-020502 від 2.05.2011р. на суму 419311,08 грн. (т.1 а.с. 125, 128, 130, 133), і позивачем отримано від ПП «Біржа музичних інструментів» податкові накладні: № 010404 від 1.04.2011р., № 010405 від 1.04.2011р., № 20501 від 02.05.2011р., № 20502 від 2.05.2011р. (т.1 а.с.126-127, 129, 131-132, 134).

Оплата придбаного товару проведена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.93-103) та карткою рахунку 631 (т.1 а.с.85).

Наявність у позивача складських приміщень для можливості зберігати отримані товари від ТзОВ «Холодильник» та ПП «Біржа музичних інструментів»підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення від 02.01.2011р. (т.2 а.с.235-236), відповідно до умов якого позивач орендує нежитлові приміщення у м. Самборі, загальною площею 10000 кв.м.

Судом встановлено, що придбані у ТзОВ «Холодильник»та ПП «Біржа музичних інструментів»товари позивач використав у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям: ДП «Гарантія-Маркет», за договором № ТМ 000734 від 01.01.2010р. (т.1 237-240), ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», за договором поставки товарів та надання послуг № 24689 з додатками (т.2 а.с.1-28), ТзОВ «Торгівельний будинок «Амстор», за договором постачання № 2903 від 29.03.2011р. (т.2 а.с.29-32), та на підставі замовлень ДП «Мережа-Трейд», ДП «Сєть-Маркет», ТзОВ «Зроби сам Україна», ТзОВ «Епіцентр К», ТзОВ «Схід Бізнес Центр».

Вказані операції по поставці товару підтверджується видатковими накладними: № 6041 від 13.04.2011р., № 6043 від 13.04.2011р. № 6044 від 13.04.2011р., № 120437 від 13.04.2011р., № 80422 від 13.04.2011р., № 80420 від 13.04.2011р., № 70424 від 14.04.2011р., № 10411 від 27.04.2011р., № 21044 від 17.05.2011р., № 15105 від 24.10.2011р., № 25112 від 25.11.2011р., товарними накладними: № 4144 від 14.04.2011р., № 4143 від 14.04.2011р., № 4161 від 16.04.2011р., № 4162 від 16.04.2011р., № 4184 від 18.04.2011р., № 5131 від 13.05.2011р., № 5141 від 14.05.2011р., № 6015 від 01.06.2011р., № 6021 від 02.06.2011р., № 6031 від 03.06.2011р., № 6033 від 03.06.2011р., № 6034 від 03.06.2011р., № 6035 від 03.06.2011р., № 6046 від 04.06.2011р., № 1031 від 03.10.2011р., № 1032 від 03.10.2011р., № 1034 від 03.10.2011р., № 104101 від 04.10.2011р., № 104102 від 04.10.2011р., № 104103 від 04.10.2011р., № 105111 від 05.10.2011р., № 1051 від 05.10.2011р., № 1053 від 05.10.2011р., № 106100 від 06.10.2011р., № 106101 від 06.10.2011р., № 106102 від 06.10.2011р., № 106104 від 06.10.2011р., № 106106 від 06.10.2011р., № 106108 від 06.10.2011р., № 107101 від 07.10.2011р., № 1017101 від 17.10.2011р., № 1018102 від 18.10.2011р., № 1018110 від 18.10.2011р., № 1019104 від 19.10.2011р., № 1020101 від 20.10.2011р., № 1125101 від 25.11.2011р., № 1125102 від 25.11.2011р., № 1125103 від 25.11.2011р., транспортними накладними: № 077 від 11.04.2011р., № 087 від 13.04.2011р., № 078 від 13.04.2011р., № 053 від 13.04.2011р., № 050 від 13.04.2011р., № 125 від 12.05.2011р., № 126 від 12.05.2011р., № 188 від 31.05.2011р., № 190 від 31.05.2011р., № 196 від 31.05.2011р., № 197 від 31.05.2011р., № 198 від 31.05.2011р., № 199 від 31.05.2011р., № 206 від 02.06.2011р., № 288 від 30.09.2011р., № 279 від 29.09.2011р., № 296 від 29.09.2011р., № 297 від 29.09.2011р., № 294 від 03.10.2011р., № 281 від 03.10.2011р., № 285 від 03.10.2011р., № 298 від 03.10.2011р., № 289 від 04.10.2011р., № 292 від 03.10.2011р., № 293 від 04.10.2011р., № 295 від 04.10.2011р., № 304 від 04.10.2011р., № 283 від 04.10.2011р., № 287 від 04.10.2011р., № 371 від 14.10.2011р., № 375 від 14.10.2011р., № 378 від 17.10.2011р., № 380 від 17.10.2011р., № 387 від 17.10.2011р., № 446 від 23.11.2011р., № 448 від 23.11.2011р., податковими накладними № 6041 від 13.04.2011р., № 6043 від 13.04.2011р., № 6044 від 13.04.2011р., № 120437 від 13.04.2011р., № 80422 від 13.04.2011р., № 80420 від 13.04.2011р., № 70424 від 14.04.2011р., № 4144 від 14.04.2011р., № 4143 від 14.04.2011р., № 4161 від 16.04.2011р., № 4162 від 16.04.2011р., № 4184 від 18.04.2011р., № 10411 від 27.04.2011р., № 5131 від 13.05.2011р., № 5141 від 14.05.2011р., № 21044 від 17.05.2011р., № 6015 від 01.06.2011р., № 6021 від 02.06.2011р., № 6031 від 03.06.2011р., № 6033 від 03.06.2011р., № 6034 від 03.06.2011р., № 6035 від 03.06.2011р., № 6046 від 04.06.2011р., № 1031 від 03.10.2011р., № 1032 від 03.10.2011р., № 1034 від 03.10.2011р., № 104101 від 04.10.2011р., № 104102 від 04.10.2011р., № 104103 від 04.10.2011р., № 105111 від 05.10.2011р., № 1051 від 05.10.2011р., № 1053 від 05.10.2011р., № 106100 від 06.10.2011р., № 106101 від 06.10.2011р., № 106102 від 06.10.2011р., № 106104 від 06.10.2011р., № 106106 від 06.10.2011р., № 106108 від 06.10.2011р., № 107101 від 07.10.2011р., № 1017101 від 17.10.2011р., № 1018102 від 18.10.2011р., № 1018110 від 18.10.2011р., № 1019104 від 19.10.2011р., № 1020101 від 20.10.2011р., № 15105 від 24.10.2011р., № 1125101 від 25.11.2011р., № 1125102 від 25.11.2011р., № 25112 від 25.11.2011р., № 1125103 від 25.11.2011р., (т.2 а.с.33-234).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ПП «Біржа музичних інструментів»та ТзОВ «Холодильник»щодо придбання товарів і послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності шляхом подальшого продажу, договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ПП «Біржа музичних інструментів»(свідоцтво платника ПДВ № 100238283, серії НБ № 262658 від 16.08.2009р.), ТзОВ «Холодильник»(свідоцтво Платника ПДВ № 100249530, серії НБ №272634 від 12.10.2009р.) укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ПП «Біржа музичних інструментів»та ТзОВ «Холодильник», і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ПП «Біржа музичних інструментів»та ТзОВ «Холодильник»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Біржа музичних інструментів»та ТзОВ «Холодильник». Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Факт реалізації позивачем товару ДП «Гарантія-Маркет», ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТзОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ДП «Мережа-Трейд», ДП «Сєть-Маркет», ТзОВ «Зроби сам Україна», ТзОВ «Епіцентр К», ТзОВ «Схід Бізнес Центр в охоплений перевіркою період в акті перевірки не відображено, як і не наведено будь-яких відомостей про те, звідки позивач отримав товар, у подальшому реалізований контрагентам, якщо не від ПП «Біржа музичних інструментів»та ТзОВ «Холодильник», щодо яких у матеріалах справи є належним чином оформлені первинні документи та податкові накладні.

Судом встановлено, що всі податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Холодильник»та ПП «Біржа музичних інструментів»оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2146 грн. (т.1 а.с.9), такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0000141721 від 07.03.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2012 року о 12:00 год.

Суддя Коморний О.І.