Постанова № 25388900, 18.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 р. № 2а-3560/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого -судді Мричко Н. І.

за участю секретаря судового засідання Оларь В.О.

представника позивача Миколайчука О. І.

представника відповідача Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс -Постач» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001762300/388 та №0001772300/389 від 22 березня 2012 року,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс -Постач»(надалі - ТзОВ «Люкс Постач») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлення -рішення №0001762300/388 та №0001772300/389 від 22 березня 2012 року, видані ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зсилається на те, що податковий кредит сформовано ним на підставі пунктів 198.2 та 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Факт наявності та реальності використання ТзОВ «Люкс Постач»у своїй господарській діяльності операцій з контрагентами товариства -ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас»та ТзОВ «Екопласт -Львів», а також правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту сум по господарських операціях з вищезгаданими контрагентами, підтверджується належним чином складеними та оформленими первинними документами. Окрім того, позивач зазначає, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт та податковими накладними, що засвідчують факт придбання послуг та товарів і підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Позивач також зазначає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість законодавство України не передбачає норми, які б вказували, що неподання звітності та несплата податку контрагента товариства, незнаходження контрагента за податковою адресою при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця (замовника) та суму бюджетного відшкодування. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Таким чином, вважає, що відповідачем незаконно та безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Люкс Постач»на 28 186 грн. за платежем «Податок на додану вартість», з яких 22 549 грн. -сума грошового зобов'язання за основним платежем та 5 637 грн. -сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями та на 35 230 грн. за платежем «Податок на прибуток», з яких 28 184 грн. -сума грошового зобов'язання за основним платежем та 7 046 грн. -сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями. З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме №0001762300/388 та №0001772300/389 від 22 березня 2012 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Люкс Постач»на 35 230 грн. зп платежем «Податок на прибуток» та на 28 186 грн. за платежем «Податок на додану вартість»з підстав, викладених в позовній заяві.

В ході судового розгляду справи, представник відповідача повідомив, що внаслідок реорганізації, проведеної на виконання постанови Кабміну України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова перетворено у Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. За згодою представника позивача, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова його правонаступником - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в Акті №474/62/23-1/32893174 від 05 березня 2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Люкс Постач»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року», запереченнях проти позовної заяви та поясненнях, які надавались під час розгляду справи. Зазначив, що за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Люкс Постач» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, у контролюючого органу немає підстав вважати фінансово -господарські відносини позивача з ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас»та ТзОВ «Екопласт -Львів»такими, які були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Встановлено, що зазначені вище підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювали безтоварні операції, в них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже, відсутні умови для здійснення фінансово - господарської діяльності. Вказані підприємства мали намір лише одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Як наслідок угоди, укладені між TзOB «Люкс -Постач»та ПП «Універсалбуд», TзOB «Іртас», TзOB «Екопласт -Львів»є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемними, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість та завищення валових витрат підприємства, а податкові накладні - недійсними, а відтак, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

У період з 21 по 27 лютого 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Люкс Постач»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року. Про результати зазначеної перевірки було складено Акт №474/62/23-1/32893174 від 05 березня 2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Люкс Постач»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року». На підставі вищевказаного акту, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було винесено податкові повідомлення -рішення №0001762300/388 та №0001772300/389 від 22 березня 2012 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Люкс Постач»на 35 230 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті тридцять гривень) за платежем «Податок на прибуток», з яких 28 184 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем та 7 046 грн. -сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями та на 28 186 грн. (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят шість гривень) за платежем «Податок на додану вартість», з яких 22 549 грн. -сума грошового зобов'язання за основним платежем та 5 637 грн. -сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ПП «Універсалбуд»03 листопада 2009 року був укладений договір ВК №309 на проведення капітального ремонту, за умовами якого ТзОВ «Люкс -Постач»доручає, а ПП «універсалбуд»зобов'язується виконати капітальний ремонт приміщень №207, 208, 209, 300, 301А, 301Б, 302, 303 Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою, корпусу 6А Національного університету «Львівська політехніка»по вул. Степана Бандери, 30 -32 у м. Львові. Згідно умов даного договору, здача - приймання виконаних робіт здійснюється на підставі Акту приймання виконаних підрядних робіт. На виконання умов п. 3.1. вищезгаданого договору, TзOB «Люкс -Постач»та ПП «Універсалбуд»підписали Акт приймання виконаних підрядних робіт №0168. Податковою накладною №0584 від 30 листопада 2011 року TзOB «Люкс -Постач»віднесло до податкового кредиту з ПДВ суму -13 540, 77 грн.

Окрім цього, в підтвердження факту наявності та реальності використання ТзОВ «Люкс Постач»у своїй господарській діяльності операцій з контрагентом -ПП «Універсалбуд», а також правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту сум по господарських операціях з ПП «Універсалбуд», позивач подав наступні документи:

- Договір ВК №309 на проведення капітального ремонту від 03 листопада 2009 року, укладений між ПП «Універсалбуд»(надалі -Виконавець) та ТзОВ «Люкс Постач»(надалі -Замовник), у відповідності до умов якого ПП «Універсалбуд»(Виконавець) зобов'язується виконати капітальний ремонт приміщень, а ТзОВ «Люкс Постач»(Замовник) зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов договору;

- Договірна ціна на капітальний ремонт приміщень №207, 208, 209, 300, 301А, 301Б, 302, 303 Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою, корпусу №6а Національного університету «Львівська політехніка»по вул. Степана Бандери 30-32 у м. Львові, що здійснюється у 2009 році;

- Акт №0168 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року;

- Податкову накладну №0584 від 30 листопада 2009 року;

- Виписку по особовому рахунку ТзОВ «Люкс -Постач», сформованою 11 січня 2010 року ВАТ «КБ «Актив -Банк»;

- Платіжне доручення №4 від 06 січня 2010 року;

- Виписку по особовому рахунку ТзОВ «Люкс -Постач», сформованою 06 січня 2010 року ВАТ «КБ «Актив -Банк»;

- Платіжне доручення №2 від 05 січня 2010 року.

01 лютого 2010 року між позивачем та TзOB «Іртас»був укладений договір підряду, за умовами якого за дорученням ТзОВ «Люкс -Постач»підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт приміщень, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Згідно умов даного договору, здача - приймання виконаних робіт здійснюється на підставі Акту приймання виконаних підрядних робіт. На виконання вимог п. 4.1. вищезгаданого договору, TзOB «Люкс -Постач»та ТзОВ «Іртас»підписали Акт приймання виконаних підрядних робіт №0148. Податковою накладною №0213 від 31 березня 2010 року TзOB «Люкс -Постач»віднесло до податкового кредиту з ПДВ суму -6 629, 02 грн.

В підтвердження факту наявності та реальності використання ТзОВ «Люкс Постач»у своїй господарській діяльності операцій з контрагентом -ТзОВ «Іртас», а також правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту сум по господарських операціях з ТзОВ «Іртас», позивач подав наступні документи:

- Договір підряду від 01 лютого 2010 року, укладений між ТзОВ «Іртас»(надалі -Підрядник) та ТзОВ «Люкс Постач»(надалі -Замовник), у відповідності до умов якого ТзОВ «Іртас»(Підрядник) зобов'язується виконати капітальний ремонт приміщень, а ТзОВ «Люкс Постач»(Замовник) зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов договору;

- Договірну ціну на капітальний ремонт приміщень №207, 208, 209, 300, 301А, 301Б, 302, 303 Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою, корпусу №6а Національного університету «Львівська політехніка»по вул. Степана Бандери 30-32 у м. Львові, що здійснюється у 2010 році;

- Локальний кошторис №2-1-1 на капітальний ремонт приміщень №207, 208, 209, 300, 301А, 301Б, 302, 303 Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою, корпусу №6а Національного університету «Львівська політехніка»по вул. Степана Бандери 30-32 у м. Львові;

- Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010 року;

- Акт №0148 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року;

- Податкову накладну №0213 від 31 березня 2010 року;

- Виписку по особовому рахунку ТзОВ «Люкс -Постач», сформованою 29 липня 2010 року ВАТ «КБ «Актив -Банк»;

- Платіжне доручення №1 від 29 липня 2010 року.

Окрім вищевикладеного, 29 липня 2010 року ТзОВ «Екопласт -Львів»(надалі -Постачальник) здійснило поставку будівельних матеріалів ТзОВ «Люкс Постач»(надалі -Покупець) товарів на загальну суму 14 273, 87 грн. Податковою накладною №1307 від 29 липня 2010 року TзOB «Люкс -Постач»віднесло до податкового кредиту з ПДВ суму -2 378, 98 грн. Зазначена господарська операція підтверджуються:

- Накладною №1444 від 29 липня 2010 року;

- Випискою по особовому рахунку ТзОВ «Люкс -Постач», сформованою 12 серпня 2010 року ВАТ «КБ «Актив -Банк»;

- Платіжним доручення №4 від 11 серпня 2010 року.

У відповідності до п. 1.7. ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, який діяв у період спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 7.4.1. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 7.5. ст. 7 вищезгаданого ЗУ №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Відповідно до п. 7.4.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно положень ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормою ст. 67 Контитуції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 2.1.1. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Стаття 2 ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлює, що платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

З наведених вище норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку постачальником послуг чи продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, TзOB «Люкс -Постач» сформувало податковий кредит по податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі належним чином оформлених договорів з ПП «Універсалбуд», TзOB «Іртас», TзOB «Екопласт - Львів»та отриманих від них податкових накладних. Первинні документи не були визнані судом недійсними, судових спорів щодо правильності їх складання немає.

За таких обставин, TзOB «Люкс -Постач»не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства своїми контрагентами, а саме ПП «Універсалбуд», TзOB «Іртас»та TзOB «Екопласт -Львів».

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів між ТзОВ «Люкс -Постач»та ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Екопласт -Львів», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина 5статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначенийст. 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, є правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.. 14 Контситуції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочинів в акті перевірки №474/62/23-1/32893174 від 05 березня 2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірку ТзОВ «Люкс Постач»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року», покликався саме на ст. 228 Цивільного кодексу України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім того, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції до доповнено частиною третьою статтю 228.

На підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, відсутність будь -яких судових рішень про визнання зазначених вище правочинів між ТзОВ «Люкс Постач»та ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Екопласт -Львів»і ПП «Універсалбуд»недійсним, спростовує твердження, викладені в Акті №474/62/23-1/32893174 від 05 березня 2012 року щодо фіктивності таких правочинів.

Окрім вищенаведеного, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ повторно, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило спарведливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, відповідачем не було спростовано факту використання у своїй господарській діяльності послуг та товарів, отриманих від ПП «Універсалбуд», TзOB «Іртас»та TзOB «Екопласт -Львів».

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки у Акті №474/62/23-1/32893174 від 05 березня 2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірку ТзОВ «Люкс Постач»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року»про безпідставне формування TзOB «Люкс - Постач» податкового кредиту, нікчемності укладених з контрагентами підприємства угод не відповідають дійсним обставинам справи. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість і податку на прибуток в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які б спростували факт придбання TзOB «Люкс -Постач» послуг та товарів у контрагентів підприємства.

З огляду на наведене вище, податкові повідомлення -рішення №0001762300/388 та №0001772300/389 від 22 березня 2012 року, видані ДПІ у Шевченківському районі м. Львова є протиправними, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і а об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 7-14, 18, 19, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0001762300/388 та №0001772300/389 від 22 березня 2012 року, винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс -Постач» сплаченого судового збору в розмірі 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 16 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 липня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.