Постанова № 25388705, 10.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 р. № 2а-10038/11/1370

о 9 год., 00 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «АРОМА -ЛЬВІВ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Приватного підприємства «Універсалбуд», представник позивача -не прибув представник третьої особи -не прибувдо Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, представник -не прибувпро скасування податкового повідомлення -рішення № 001312350 від 29.08.2011 року

Позивач -приватне підприємство «Арома - Львів», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Приватного підприємства «Універсалбуд»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення № 001312350 від 29.08.2011 року.

Згідно ст. 55 КАС України, проведено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акта № 604/232/34311754 від 11.08.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001312350 від 29.08.2011 року, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 15000,00 грн. (в тому числі за основним платежем -12000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3000,00 грн.).

Позивач вказує, що при виконання робіт по оздобленню приміщень виникла термінова необхідність у залученні до робіт субпідрядника. Позивач уклав правочин із ПП «Універсалбуд», який був спрямований на реальне настання правових наслідків, проведення обумовлених робіт, що вказаним субпідрядником було повністю виконано, а тому правочин (Договір підряду № АЛ -005 від 29.10.2009 року) був реальним.

Виконання ПП «Універсалбуд»робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року. Претензій зі сторони замовника робіт -ТОВ «Єврокон Вест». Позивач також зазначає, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, а саме договір підряду № АЛ -005 від 29.10.2009 року, є протиправними, оскільки вказаний договір не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву у якій просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що фінансово -господарська діяльність ПП

«Універсалбуд»здійснювалася поза межами правового поля. Відповідно, фінансового -господарські взаємовідносини між ПП «Універсалбуд»та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюють цими правочинами. Для здійснення господарської діяльності у ПП «Універсалбуд»відсутні власні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, про що свідчить дані податкової звітності підприємства. Згідно даних 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві на 01.07.2009 року склала 10 осіб, а на 30.09.2010 року -0 осіб.

Відповідач також зазначає, що актом перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 673/23-2/23974897 від 24.12.2010 року про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Універсалбуд»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, встановлено завищення податкових зобов'язань за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року всього у сумі 29467717,00 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ПП «АРОМА -ЛЬВІВ»у листопаді 2009 року в сумі 12000,00 грн. Враховуючи вищенаведене, правочини укладені між ПП «АРОМА -ЛЬВІВ»та ПП «Універсалбуд»не спричинили настання правових наслідків.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

11.08.2011 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку ПП «АРОМА-ЛЬВІВ»з питань правомірності проведення взаєморозрахунків з ПП «Універсалбуд»за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 604/232/34311754.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 12000,00 грн., в тому числі у листопаді 2010 року на суму 12000,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року встановлено завищення сум податкового кредиту по ПДВ на суму 12000,00 грн., а саме по взаєморозрахунках із ПП «Універсалбуд».

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Універсалбуд»від контрагентів -постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. ПП «АРОМА-ЛЬВІВ»відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що свідчить про порушення вимог ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В акті перевірки також зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини між ПП «Універсалбуд»та підприємствами -покупцями та постачальниками, серед яких є ПП «АРОМА ЛЬВІВ», здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому такі правочині відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК Українине створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

29.08.2011 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001312350, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 604/232/34311754 від 11.08.2011 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 15000,00 грн., в тому числі за основним платежем -12000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3000,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про застосування амністії в Україні»№ 392/96-ВР від 01.10.1996 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,

нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 цього ж Кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 цього ж Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 626 цього ж Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 цього ж Кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 цього ж Кодексу, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 662 цього ж Кодексу, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- договору підряду АЛ-005 від 29.10.2009 року укладеного між позивачем (як замовником) та ПП «Універсалбуд»(як підрядника), згідно якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по оздобленні приміщень будівлі по вул. Курбаса, 6 у м. Львів (матеріали замовника) в обумовлений угодою термін, а замовник зобов'язується підряднику прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість;

- Акту № 0137 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року (форми № КБ-2в) укладеним та підписаним між ПП «АРОМА ЛЬВІВ»(як замовником) та ПП «Універсалбуд»(як генпідрядником);

- Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року (форми № КБ-3) укладеною між ПП «АРОМА ЛЬВІВ»(як замовником) та ПП «Універсалбуд»(як генпідрядником);

- податкової накладної № 0508 від 27.11.2009 року виданої позивачу його контрагентом ПП «Універсалбуд», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- реєстру отриманих та виданих позивачем податкових накладних № 11 за період з 02.11.2009 року по 30.11.2009 року;

- Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року (форми № КБ-3) укладеною та підписаною між ТОВ «Єврокон Вест»(як замовником) та ПП «АРОМА ЛЬВІВ» (як генпідрядником);

- Акту виконаних робіт № 2, укладеним та підписаним між ПП «АРОМА ЛЬВІВ»(як підрядником) та ТОВ «Єврокон Вест»(як замовником).

Представник відповідач в обґрунтування заперечень про позову надав суду копії:

- обвинувального висновку по кримінальній справі № 179-0467 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України;

- листа старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області № 7758/09-11 від 21.09.2011 року, у якому зазначено, що досудове слідство у кримінальних справах № 179-0467, № 139-0071, № 139-0100 завершено, справи передані до Сихівського районного суду м. Львова для розгляду;

- листа в.о. начальника слідчого управління ДПС у Львівській області вих. № 9/09-00 від 08.02.2012 року щодо наявності у провадженні кримінальних справ № 179-0467, № 139-0371, № 140-0011.

Судом не враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, законодавцем на суб'єктів господарювання покладено обов'язок складання первинних бухгалтерський документів, які є підставою для їх бухгалтерського та податкового обліку.

Одним із видів первинних документів, які підлягають обов'язковому складанню та підтверджують здійснення такого виду господарських операцій як виконання підрядних робіт є належним чином складені - Акт приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) та Довідка визначення вартості виконаних підрядних робіт (типової форми формою № КБ-3).

Згідно п. 3.2. договору підряду АЛ-005 від 29.10.2009 року, розрахунок за виконані роботи проводиться замовником згідно представлених підрядником замовником актів виконаних робіт.

Згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», яким затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві, а саме актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, у випадку залучення виконавцем субпідрядних організацій такі документи повинні підписуватися представниками замовника (ТОВ «Єврокон Вест»), виконавця (ТОВ «АРОМА-ЛЬВІВ»), субпідрядника (ПП «Універсалбуд»).

Однак, подані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не відповідають вказаним вимогами Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», такі не підписані трьома учасниками господарських відносин. На вказаних актах відсутні дати їх підписання субпідрядником, не зазначено назву субпідрядника та представників замовника, виконавця та субпідрядника, які підписали вказані документи.

Відтак, вказані документи не відповідають за формою та змістом вимогам законодавства, відповідно не є належними та допустимими доказами позовних вимог позивача, а тому судом до уваги не беруться, як докази реальності проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ, а також формування позивачем податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП «Універсалбуд».

Крім цього, у договорі підряду АЛ-005 від 29.10.2009 року передбачено, що підрядник ПП «Універсалбуд»бере на себе зобов'язання виконати роботи з матеріалів замовника, тобто позивача. В акті приймання виконаних робіт за листопад 2009 року, вказано вартість матеріалів, згідно згаданого договору матеріалів позивача. Вказаний акт на загальну суму 72000,00 грн. Зазначені обставини спростовують обґрунтування позивача, оскільки в податковій накладній № 0508 від 27.11.2009 року, виданій позивачу ПП «Універсалбуд»також вказано суму 72000,00 грн. в тому числі ПДВ 12000,00 грн. що є протиправним, оскільки в цю ж суму включено вартість матеріалів, які надавались позивачем.

Належних та допустимих доказів оплати за виконані ПП «Універсалбуд»згідно договору підряду АЛ-005 від 29.10.2009 року роботи по оздобленні приміщень будівлі по вул. Курбаса, 6 у м. Львів, позивачем суду не надано, що свідчить про безпідставне віднесення сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП «Універсалбуд»з метою формування позивачем податкового кредиту за вказаний період.

Висновки акту перевірки про те, що у контрагента позивача - ПП «Універсалбуд»відсутні необхідні умови для надання робіт зазначених у договорі підряду АЛ-005 від 29.10.2009 року, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів позивачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Враховуючи вищенаведене, фактичне виконання вищевказаних підрядних робіт позивачем належними та допустимими доказами, які передбачені законодавством в тому числі про бухгалтерський облік не підтверджено. Відсутність таких документів спростовує реальність самих господарських операцій.

Крім цього, судом не враховуються пояснення позивача щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення -рішення яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -ПДВ, оскільки постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ст. 27., ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ст. 27., ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», кримінальну справ закрито. Вказана постанова набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11, зазначено, що підсудними та їхніми захисниками заявлено клопотання про застосування до підсудних Закону України «Про амністію у 2011 році»у зв'язку з тим, що на утриманні ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебувають неповнолітні діти, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 мають на утриманні матерів, які досягли 70 річного віку, ОСОБА_2 має захворювання у вигляді хронічного пієлонефриту. Судом встановлено, що підсудні обвинувачуються у вчиненні злочинів середньої тяжкості, на утриманні підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебувають неповнолітні діти, підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_5 мають на утриманні матерів, які досягли 70 річного віку, ОСОБА_2 має захворювання у вигляді хронічного пієлонефриту, що підпадає під вимоги п. 11.2. розділу 11 Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 року за № 3/6 та перешкоджає відбуванню покарання. Враховуючи наведене, суд вважає, що до підсудних слід застосувати ст. 1 п. «в», п. «г», ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»та звільнити їх від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Обставини встановлені у постанові Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11, якою по суті визнано винними вищевказаних осіб, які протягом 2009-2010 роках організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання, в тому числі контрагента позивача -ПП «Універсалбуд»на малозабезпечених «підставних»осіб за грошову винагороду, спростовують твердження позивача щодо реальності настання правових наслідків на підставі укладеного з ПП «Універсалбуд»договору підряду, а також твердження про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення -рішення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, позивачем беззаперечними доказами підтверджені не були.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Приватного підприємства «АРОМА -ЛЬВІВ»про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення № 001312350 від 29.08.2011 року.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати та витрати на правову допомогу покладають на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 16.07.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.