Ухвала суду № 25385726, 12.06.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а

Справа №22-ц/2690/9669/12 Головуючий в 1 інстанції - Гребенюк В.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Іванченка М.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача Шалієвського С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» про визнання недійсним договору позики та повернення безпідставно набутого майна, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» про визнання договору позики недійсним та повернення безпідставно набутого майна. Зазначала, що з 2004 року працювала у Кременчуцькій філії ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» неповний робочий день на посаді медсестри, про що було укладено трудовий договір. На роботу приймав директор Кременчуцької філії ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» ОСОБА_4. На початку 2007 року до неї звернувся директор та розповів, що необхідно допомогти університету в скрутний фінансовий час та в наказному порядку вимагав оформити на своє ім'я кредит в банку «Надра», а отримані кошти передати йому для потреб університету.

07.06.2007 року було укладено кредитний договір № 449/12/07-ПК на суму 25 000 грн. зі сплатою 2 % на місяць. Надана кредитна картка та договір позивачем було передано адміністрації відповідача, зокрема ОСОБА_5. Через місяць ОСОБА_5 повідомив позивача, що кредит погашено.

В листопаді 2007 року позивач після лікування тяжкої хвороби, повернулась на роботу, однак довідалась, що вона звільнена, а кредит перед банком не погашено.

В бухгалтерії позивача було повідомлено, що є договір № П-5 строкової відсоткової позики між позивачем та директором Кременчуцькій філії ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» ОСОБА_4 від 07.06.2006 року з терміном повернення до 06.06.2011 року зі сплатою 2 % на місяць, підписаний тільки директором, філії ОСОБА_4

Позивачу було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 920 від 08.06.2007 року, згідно якого позивач внесла в касу університету позику в розмірі 23 300 грн.

Вироками Автозаводського районного суду м. Кременчука відносно директора ОСОБА_4, та головного бухгалтера ОСОБА_6 підтверджено факт незаконного залучення кредитних коштів отриманих в банку «Надра» від співробітників по фіктивним договорам.

На підставі вищевикладеного позивачка просила визнати недійсним договір , який вона не підписувала та стягнути безпідставно отримані від неї кошти в подвійному розмірі, з урахуванням завданих їй збитків.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.04.2012 року позов ОСОБА_2 до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» про визнання недійсним договору позики та повернення безпідставно набутого майна - задоволено частково.

Визнано недійсним договір № П-5 строкової відсоткової позики від 07.06.2006 року.

Стягнуто з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини УКРАЇНА» (Код ЄДРПОУ 30373644) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 23 300 (двадцять гри тисячі триста) гривень.

В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Стягнуто з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини УКРАЇНА» (Код ЄДРПОУ 30373644) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 36 (тридцять шість) гривень 37 копійок та державне мито в розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

В скарзі посилався на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, є невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи. Судом не враховано того, що договір позики не підписаний головним бухгалтером, а тому не може вважатися таким, що був вчиненим. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення ч.2 ст. 59 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.

7 червня 2006 року між Кременчуцькою філією ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» в собі директора філії ОСОБА_4 (позичальник), з одного боку, та позивачем з іншого боку, було укладено договір за номером П-5 строкової відсоткової позики за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику позику в сумі 23 300 грн.

Згідно пункту 2.1 вказаного вище договору позики конкретна сума позики визначається по факту внеску позикодавцем грошових коштів у касу позичальника.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору позики за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві винагороду у розмірі 2 % на місяць.

Дослідивши зазначений договір, судом було встановлено, що даний договір позивачем не підписувався.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру № 920 8 червня :2007 року позивач внесла до каси Кременчуцької філії ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку родини «Україна» грошові кошти в сумі 23 300 грн., підставою внесення позивачем грошових коштів є позика згідно договору за номером П-5 від 7 червня 2007 року.

7 червня 2007 року між позивачем та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № І 449/12/07-ПК на суму 25 000 грн. зі сплатою 2 % на місяць.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука головного бухгалтера ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочини передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Даним вироком встановлено, що підсудна ОСОБА_7 працюючи на посаді головного бухгалтера Кременчуцької філії ВМУРоЛ «Україна», розташованого у будинку 38 по вул. Леніна м. Кременчука являючись службовою особою внесла в офіційні документи - довідки на одержання кредиту з банку завідомо неправди відомості про розмір заробітної плати гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також внесла завідомо неправдиві відомості про місце роботи ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вказавши, що вони працюють в ПП «Конгра» та отримують том заробітну плату. Дані довідки були з 21 травня по 5 червня 2007 року. Згадані особи отримати кредиту у ВАТ КБ «Надра», на загальну суму 107600 гривень, використавши дані довідки, після чого у травні-червні 2007 року, уклали з Кременчуцькою філією ВМУРоЛ «Україна» на залучення від них коштів на згадану суму, по отриманих кредитах. Залучені по договорам кредитні кошти ні співробітникам, ні банківській установі не повернуті, службове підроблення, вчинене підсудною, спричинило тяжкі наслідки у вигляді неповернення коштів на суму 107600 гривень.

На підставі вищенаведеного, судом встановлено, що відповідач внаслідок неправомірних дій посадових осіб, отримав від позивача грошові кошти в сумі 23 300 грн., які підлягають стягненню, а договір № п-5 строкової відсоткової позики від 07.06.2006 року є недійсним, так як укладений внаслідок обману.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, обставини, що мають значення для справи , які суд вважав встановленими при вирішенні справи є доведеними. Висновки суду про доведеність позовних вимог в частині повернення позивачу коштів в сумі 23 300 грн. та недійсності договору позики відповідають встановленим судом обставинам.

Доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності отримання відповідачем коштів від позивача спростовуються копією прибуткового касового ордеру та квитанцією № 920, відповідно до яких в касу КФ ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» від ОСОБА_2 прийняті кошти в сумі 23 300 грн.

Посилання в скарзі на те, що квитанція не містить підпису бухгалтера, а тому є неналежним доказом на правильність постановленого рішення не впливають, тому, що факт отримання коштів від позивача підтверджений також вироками судів , якими встановлено, що кошти від фізичних осіб були отримані, а в подальшому не були повернуті ні банківській установі ні цим особам.

Таким чином, оскільки судом був встановлений факт отримання коштів від позивача, доводи скарги щодо неукладеності договору позики є безпідставні.

Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: